Постанова Полтавський апеляційний суд № 635/7660/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 635/7660/24 Номер провадження 22-ц/814/1702/25Головуючий у 1-й інстанції Високих М. С. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Панченка О.О., Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 січня 2025 рокуухвалене у складі головуючої судді Високих М.С., повний текст судового рішення виготовлено дати не вказано у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог 30 липня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200532287 від 18.05.2016 у загальному розмірі 51353,62 грн та понесених судових витрат. Позовна заява мотивована тим, що 18.05.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200532287 щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 11370,56 грн, з встановленим строком користування до 20.05.2017, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений кредитним договором строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за вищезазначеним кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку №1 до договору від 15.06.2020 № 7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладення договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. 23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлення права вимоги. Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Станом на 30.07.2024 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становив 34372,26 грн, з яких: 11370,56 грн - заборгованість за кредитом; 23001,70 грн заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладення договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору у реєстрі кредитних договорів. Надані виписки з особових рахунків сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200532287 від 18.05.2016 становить 34372,26 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних 4446,22 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань13883,59 грн. Разом заборгованість становить51353,62 грн. Зважаючи на укладений кредитний договір та укладений договір факторингу в 2020 році, наявність судового спору щодо передачі оригіналів документів по кредитним справам, позивачем заявлено клопотання перед судом про поновлення строку позовної давності щодо заявлених вимог. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 14 січня 2025 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 11000 грн. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги З рішенням суду не погодилося Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що зобов`язання не було виконано належним чином, оскільки при виконанні зобов`язання був відсутній елемент належного кредитора, в особі ТОВ «Діджи Фінанс». Вважає, розмір витрат на правничу допомогу завищеною, яка явно не відповідає складності справи. Вказує, що згідно висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. 24.03.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Тимошенко Д.В. надав Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено договір у формі заяви (оферти) №200532287 про надання кредиту, найменування продукту: кредит готівкою персональний, рахунок клієнта: 29090524222002, сума кредиту: 11370,56 грн, строк кредиту: 365 днів, з 18.05.2016 по 18.05.2017, строк надання послуги: 12 місяців, розмір процентної ставки за кредитом: 0.0001% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 0% до 0 місяця строку дії кредитного договору включно, 3.49% з 1 місяця строку дії кредитного договору та до закінчення строку його дії, разова комісія за видачу кредиту: 1.5%, сукупна вартість кредиту: 62,77% річних, щомісячний платіж: 1356,00 грн, останній платіж: 1360,52 грн, дата платежу: 18 числа кожного місяця з 06.2016 по 05.2017, штраф за кожний несвоєчасно сплачений платіж згідно графіку платежів за кредитним договором: перший 50 грн, другий 100 грн, третій 250 грн, четвертий 500 грн. Умовами договору передбачено, що ОСОБА_1 пропонує банку укласти з ним кредитний договір в рамках якого: надати кредит в сумі, що зазначений в графі «Сума кредиту» розділу 2 ОП заяви та в день надання кредиту утримати з суми кредиту разову комісію за видачу кредиту в сумі 170,56 грн, відкрити рахунок (валюта рахунку гривня), що буде використовуватися виключно в рамках кредитного договору, номер рахунку зазначений в графі «Рахунок клієнта» розділу 2 ОП заяви, суму кредиту за виключенням утриманих комісій, що зазначені в п. 1.1 заяви перерахувати на рахунок, в безготівковому порядку за рахунок наданого кредиту списати з рахунку 1200 грн страхової премії, випустити на його ім`я платіжну картку «Тип картки» Visa/MasterCard, відкрити йому поточний рахунок, що буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки, для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити їй кредитний ліміт, в межах 50000 грн та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку картки (а.с.16). 18.05.2016 відповідачем ОСОБА_1 підписані Анкета № 2811122, в якій зазначено загальну інформацію про кредит (бажана сума кредиту: 10000 грн, строк (міс.): 12, мета кредиту: ремонт, сума додаткових послуг 1370,56 грн); персональні дані позичальника; довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, назва продукту: кредит готівкою персональний, сума кредиту: 11370,56 грн, строк: 12 міс., мета кредиту: на споживчі потреби, форма кредиту: видається шляхом перерахування повної суми кредиту на рахунок, відкритий в банку, тип процентної ставки: фіксована, кількість платежів: 12, обсяг щомісячного платежу: 1356 грн, процентна ставка за кредитом: 0.0001% нараховується на залишок заборгованості за кредитом, комісія за видачу кредиту: 1.5% нараховується одноразово на загальну початкову суму наданого кредиту, орієнтовна сукупна вартість кредиту (в грошовому виразі) 6276,52 грн, орієнтовна сукупна вартість кредиту (в процентному значенні): 62,77%. Згідно з графіком платежів, підписаним відповідачем ОСОБА_1 основна сума кредиту становить 11370,56 грн, сума платежів на розрахунковий період 16276,52 грн. Також 18.05.2016 між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «М-ЛАЙФ» укладено договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський». 20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким ПАТ «Банк «Михайлівський» відступило, а позивач набув право вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 цього договору, надалі - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників божників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами. Згідно з Витягом Реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20.07.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 200532287 від 18.05.2016, сума видачі кредиту 11370,56 грн, сума заборгованості за тілом кредиту 11370,56 грн, заборгованість за доходами 23001,70 грн, загальний залишок заборгованості 34372,26 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання відповідачем кредитних коштів та наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 18.05.2016 в заявленому позивачем розмірі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Як вбачається з наданої ОСОБА_1 довідки про відсутність боргу, ТОВ «ФК «Фагор» повідомляє останнього, що станом на 22.11.2017 ТОВ «ФК «Фагор» є єдиним законним кредитором за кредитом №200532287 від 18.05.2016 наданим ПАТ «Банк Михайлівський». Станом на 22.11.2017 заборгованість за Договором погашена в повному обсязі та договір закритий. (а.с.55). Вказані обставини є свідченням належного виконання відповідачем умов договору, сплату заборгованості та закриття кредитного договору. Крім того, станом на здійснення погашення боржником кредитної заборгованості, тобто в 2017 році, діяв укладений договір факторингу №1905 від 19.05.2016, за яким відповідно до ст. 512 ЦК України до ТОВ «ФК «Фагор» перейшло право вимоги, про що боржник був належним чином повідомлений і на виконання своїх зобов`язань, було сплачено товариству як новому кредитору заборгованість по кредитному договору. Всі подальші обставини, в тому числі і судові справи, пов`язані з розглядом позову ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» про застосування наслідків нікчемності договорів факторингу, результатом яких стало рішення про зобов`язання ТОВ «ФК» Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи отримані від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договорів факторингу, не може вважатись правовою підставою для повторного покладення на відповідача обов`язку по сплаті кредитної заборгованості. Таким чином, встановивши зазначені обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апелянта про те, що сплата коштів за кредитним договором ТОВ «ФК «Фагор» не може свідчити про належне виконання умов договору, оскільки укладені договори факторингу між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», та між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» були визнані постановою Господарського суду м. Києва від 01.07.2021 недійсними, не впливають на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення. Надаючи оцінку вказаним доводам колегія суддів звертає увагу, що станом на квітень 2017 року ТОВ «ФК «Фагор» було єдиним новим кредитором за укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 договором, і останнім, після отримання повідомлення про відступлення права вимоги за його кредитним договором, цілком правомірно були сплачені новому кредитору кошти в рахунок заборгованості. При цьому станом на час виконання своїх кредитних зобов`язань в 2017 році ТОВ «Діджи Фінанс» ще не набуло прав вимоги за цим договором, а подальше визнання останнього єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», не може невілювати факт виконання відповідачем свого обов`язку як позичальника та слугувати підставою для повторного стягнення з нього кредитної заборгованості. За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу судова колегія виходить з наступного. Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді. Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020 року у справі №755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц. Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами». У постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 628/2292/18 зазначено, що якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 під час її розгляду представляв адвокат Тимошенко Д.В. на підставі договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № 1 від 02.07.2024 року, ордеру від 29.07.2024 (а.с.45,63). Також адвокатом надано Додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № 1 від 02.07.2024 року та Додаток № 2 до Договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № 1 від 02.07.2024 року (а.с.65-66). Згідно Акту № 1 виконаних робіт за Договором про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № 1 від 02.07.2024 року ОСОБА_1 була надана правова допомога на суму 16 000грн. На підтвердження цього суду було надано квитанція № 1 від 25 листопада 2024 року на суму 4000 грн та квитанція № 2 від 05 грудня 2024 року на суму 12 000 грн. (а.с.67,69). Відповідачем до суду першої інстанції клопотання про зменшення суми судових витрат на правничу допомогу не подавалося. Проте суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з огляду на критерії реальності витрат та їх співмірності. Колегія суддів з таким висновком суду погоджується. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТзОВ «Діджи Фінанс» судових витрат на правничу допомогу. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Щодо судових витрат За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 січня 2025 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 29 травня 2025 року. Головуючий суддя О.О. Панченко Судді В.П. Пікуль Т.В. Одринська