Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/11151/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/11151/24 Головуючий у 1-й інст. Аксьонов В. Є. Номер провадження №33/4805/560/25 Категорія ч. 1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2025 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисників адвокатів Кравчука В.І., Ступака С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Кравчука Василя Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26 березня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 26 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді районного суду, водій ОСОБА_1 23 листопада 2024 року о 02-17 год в м. Житомирі, по вул. Гоголівській, 103 керував транспортним засобом AUDI номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія, результат тесту по проходженню з допомогою приладу Drager позитивний 2,05 проміле. Від керування транспортним засобом водій був відсторонений, відповідно до ст. 266 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись із вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Кравчук В.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки в процесі руху, а протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом його вини. Також вказав, що наявний в матеріалах справи відеозапис - фрагментований, не відображає всіх обставин події. Права та порядок проходження огляду водію не роз`яснювались, зміст протоколу не оголошувався, акт огляду не містить відомостей про дату та час його складення, а направлення містить розбіжності у часі складення із долученим відеозаписом. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази пропозиції працівником поліції його підзахисному пройти огляд у медичній установі. Зазначив, що рапорт поліцейського є неналежними доказами. Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення недоведена. Заслухавши пояснення захисників - адвокатів Кравчука В.І. та Ступака М.О., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами. Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 988783 від 23 листопада 2024 року, згідно якого водій ОСОБА_1 23 листопада 2024 року о 02-17 год в м. Житомирі, по вул. Гоголівській, 103 керував транспортним засобом AUDI А4, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія, результат тесту по проходженню з допомогою приладу Drager позитивний 2,05 проміле (а.с. 1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів із зазначенням ознак сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук (а.с. 2); чеком приладу газоаналізатора Alkotest Drager 6810, тест №5430 від 23 листопада 2024 року результат позитивний 2,05 проміле (а.с. 3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 23 листопада 2024 року (а.с. 4); рапортом працівника поліції від 23 листопада 2024 року (а.с. 5); відеозаписами з автомобільного відеореєстратора та нагрудної портативної камери поліцейського. Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На думку апеляційного суду процедура проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння була проведена працівниками поліції з дотриманням вимог закону. Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735(далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103. За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Так, з матеріалів справи та відеозаписів вбачається, що працівники поліції під час патрулювання зупинили автомобіль Ауді А4, підійшли до нього, двигун якого був у заведеному стані, на транспортному засобі увімкнений світловий сигнал аварійної сигналізації. На місці водія сидів ОСОБА_1 , який на запитання працівників поліції повідомив, що катається по Житомиру. Водій надав запитувані працівниками поліції документи. Працівники поліції роз`яснили водію причину зупинки рух транспортного засобу у комендантську годину, на що водій вказав, що є військовослужбовцем. Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння у зв`язку із запахом алкоголю з ротової порожнини. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер 6810 ОСОБА_1 погодився. Поліцейські надали водію можливість обрати запечатаний мундштук, роз`яснили порядок користування газоаналізатором, у присутності працівників поліції він пройшов огляд із позитивним результатом 2,05 проміле. Далі водію роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, склали щодо ОСОБА_1 за його присутності адміністративні матеріали, відсторонили водія від подальшого руху за кермом транспортного засобу, видали тимчасовий дозвіл на керування автомобілем. ОСОБА_1 у розмові із працівниками поліції визнав, що вживав горілку. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не заперечував, пасажир, який сидів на передньому сидінні, підтвердив, що ОСОБА_1 завозить його додому. Також наданими працівниками поліції відеозаписами підтверджено, що зупинка транспортного засобу, яким беззаперечно керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та була викликана необхідністю перевірки транспортного засобу, який рухався під час дії комендантської години, інформація про яку є в загальному доступі. Апеляційний суд зазначає, що Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому, указами Президента України продовжено дію воєнного стану, який триває. Тому, в даному випадку працівники поліції діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію», оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності. Зазначені вище відеозаписи всупереч доводам адвоката не мають ознак монтування, є послідовним та відповідають п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026 та вимогам ст. 251 КУпАП. Розділом ІІ п. 7 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, при наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп`яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлений показник 2,05 проміле, що значно перевищує допустиму норму та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння. Під час перегляду вказаного відеозапису апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень з боку працівників поліції відносно ОСОБА_1 ст. 266 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року, якими закріплена процедура проведення огляду особи на стан сп`яніння. Доводи адвоката щодо необхідності проведення огляду водія на стан сп`яніння у медичному закладі є необґрунтованими. Варто додати, що у спілкуванні з поліцейськими водій не заперечував вживання алкоголю, усі складені та надані йому для ознайомлення адміністративні матеріали підписав без зауважень та заперечень, з результатом огляду на місці зупинки погодився, підписавши відповідний чек приладу газоаналізатора. За таких умов, перебування водія у стані алкогольного сп`яніння є доведеним фактом та сумнівів у апеляційного суду у цій частині не викликає. Посилання скаржника на неналежність протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту поліцейського як доказів, на думку суду, необґрунтовані, оскільки вказані процесуальні документи є частиною доказової бази, на підставі яких можна встановити наявність адміністративного правопорушення та винність особи, а згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доводи захисників про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, не впливають на правильність постанови суду першої інстанції та не можуть бути підставою для звільнення останнього від адміністративної відповідальності. Слід також зазначити, що у даному випадку ОСОБА_1 був учасником дорожнього руху, а тому за змістом ст. 15 КУпАП за порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, він як військовослужбовець несе адміністративну відповідальність на загальних підставах. На обставини, за яких був зупинений поліцейськими ОСОБА_1 , не розповсюджується положення ст. 266-1 КУпАП. Також, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Під час апеляційного розгляду суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано. Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Кравчука Василя Івановича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26 березня 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь