Постанова 4803 № 199/1911/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1634/25 Справа № 199/1911/24 Головуючий у першій інстанції: Спаї В.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Спаї В.В. від 23 жовтня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИЛА: У березні 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 22.09.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був укладений договір №4812098 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит в сумі 20000,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1,90% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 договору. Зобов`язання за вказаним договором ТОВ «Авентус Україна» виконало, зарахувавши грошові кошти на платіжну картку відповідача. За умовами кредитного договору відповідач брав на себе зобов`язання повернути кредит в обумовлений термін та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Однак свої зобов`язання за договором №4812098 про надання споживчого кредиту від 22.09.2021 року ОСОБА_1 не виконав. 17.01.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст України» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу №17.01/23-Ф, згідно умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст України» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Станом на 06.03.2024 року заборгованість відповідача за вказаним договором становить 65600,00 грн, з яких 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 45600,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 65600,00 грн. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором №4812098 від 22.09.2021 року у розмірі 31400,00 грн, що складається з тіло кредиту 20000,00 грн, відсотки - 11400,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1159,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 65600,00 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 22 вересня 2021 року між ТОВ «Авентус України», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір №4812098 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти на споживчі потреби в загальній сумі 20000,00 грн. терміном на 30 дні (а.с. 62-67). Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М417451 22.09.2021 (а.с. 66 зворот). У пункті 1.5.1 вказаного вище договору сторони погодили стандартну процентну ставку 1,90% в день, яка застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору. Додатком №1 до вказаного вище договору №4812098 від 22.09.2021 року погоджено Графік платежів та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 67). Відповідно до п. 1.5.2. Договору, знижена процентна ставка 0,019% в день та застосовується, якщо споживач у межах строку, визначеного в п. 1.4 договору, або протягом 3х календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач, як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більш ніж за період строку кредиту, зазначеного в п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважать зміної процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється сама на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для споживача лише, як для учасника програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Якщо споживач є учасником програми лояльності розмір зниженої процентної ставки зазначений в Договорі має значення, що є меншим за розмір стандартної процентної ставки, зазначеної в Договорі. Якщо споживач не є учасником програми лояльності, розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру стандартної процентної ставки, у зв`язку з чим цей підпункт Договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для споживача. Відповідно до п. 1.7. (1.7.1, 1.7.2) орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24079,41% річних; за зниженою ставкою 7,16% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою - 31400,00 грн., за зниженою ставкою - 20114,00 грн (п. 1.8 договору №4812098 від 22.09.2021). Відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від позивача прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір, тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». 17 січня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №17.01/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги за кредитним договором №4812098 від 22.09.2021 року. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором №4812098 від 22.09.2021 року, станом на 06.03.2024 року позивачем нарахована заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 20000,00 грн та заборгованість по несплаченим відсоткам в сумі 45600,00 грн (а.с. 47-59). З листа ТОВ ФК "Контрактовий дім" № 2351 від 20.01.2023 року вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» успішно здійснено переказ коштів у розмірі 20000,00 грн за платіжною операцією на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-240828/50919 від 29.08.2024 р., на ім`я ОСОБА_1 в банку АТ КБ «ПриватБанк» відкрито карту № НОМЕР_2 на яку 22.09.2021 здійснено переказ коштів на суму 20000,00. Інформація про платника відсутня (а.с. 119-120). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі

5. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення кредитного договору №4812098 від 22.09.2021 року та отримання відповідачем кредитних коштів, які ним не повернуті, - суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20000,00 грн. Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. Відповідно до п. 3.1 договору №4812098 від 22.09.2021 року, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та або у році. За положеннями пункту 4.2.2 договору №4812098 від 22.09.2021 року, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це товариство в один із способів, наведених у цьому договорі. Пунктом 4.2.3 вказаного вище договору погоджено, що товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про продовження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі. Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору №4812098 від 22.09.2021 рокуматеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, а також акцептування позикодавцем пропозиції (оферти) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про продовження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення). Згідно змісту розрахунку заборгованості, відповідач не здійснював платежів на погашення заборгованості. Доказів направлення позикодавцем відповідного повідомлення позичальнику (погодження пропозиції) про продовження нового строку кредиту із зазначенням нової дати повернення - суду також не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Згідно змісту заперечень на відповідь на відзив, ОСОБА_1 не погоджується з умовами щодо автопролонгації строку кредиту понад 30 днів та заперечує факт пролонгації кредитного договору №4812098 від 22.09.2021 року, зазначає, зокрема, що жодних повідомлень про автопролонгацію йому не надходило (а.с. 87-89). Частиною восьмою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Виходячи з викладеного, встановивши погодження між сторонами умов (пункту 4.2.2) про продовження строку користування кредитом через ініціативу позичальника (здійснення платежу на користь товариства), яку має право погодити позикодавець; встановивши відсутність ініціативи позичальника на продовження строку користування кредитом; приймаючи до уваги нечіткість умов пункту 4.3 про автопролонгацію строку кредитування без згоди позичальника з урахування погоджених умов у вказаному пункті 4.2.2; враховуючи положення статті 18 Закону України Про захист прав споживачів, - колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем факту продовження строку кредитування понад 30 днів, який було погоджено у пункті 1.4 кредитного договору №4812098 від 22.09.2021 року, а також додатку №1 до договору. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом у межах строку кредитування за період з 22.09.2021 по 22.10.2021 за стандартною процентною ставкою 1,90% в день у розмірі (20000,00 грн х 1,90% х 30 днів) 11400,00 грн. Такий розмір заборгованості (20000,00 грн + 11400,00 грн = 31400,00 грн) відповідає також положенням підпункту 1.8.1 кредитного договору №4812098 від 22.09.2021 року про орієнтовну загальну вартість кредиту за стандартною процентною ставкою. Підстави для нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом за межами строку кредитування з 23.10.2021 по 20.01.2022 року включно (згідно позовних вимог) у розмірі 34200,00 грн - відсутні. Посилання в апеляційній скарзі про автопролонгацію строку кредитування є безпідставним з наведеного вище обґрунтування. Щодо доводів апелянта про необхідність стягнення судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам, колегія зазначає наступне. За змістом ч. 1, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду через електронний суд позивач, виходячи з ціни позову, сплатив судовий збір за ставкою для позовної заяви майнового характеру в розмірі (3028,00 грн х 0,8) 2422,40 грн (а.с. 16). Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, місцевим судом обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам (31400,00 х 2422,40 : 65600,00) у розмірі 1159,50 грн. Виходячи з конкретних обставин даної справи (справа не є складною, ціна позову становить 65600,00 грн, правова позиція позивачем не змінювалася, представником позивача підготовлений позов та справа розглянута у відсутності учасників справи), а також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, урахувавши клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд присудув до стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині відмови у стягненні з відповідача частини процентів за користування кредитом у розмірі 34200,00 грн. Тому суд апеляційної інстанції справу в частині стягнення на користь позивача тіла кредиту в сумі 20000,00 грн не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Також доводи апеляційної скарги не містять непогодження із щодо зменшення місцевим судом розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 30 травня 2025 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова