Ухвала КЦС ВС № 204/4281/24

УХВАЛА 29 травня 2025 року м. Київ справа № 204/4281/24 провадження № 61-6659ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2025 року про залишення без задоволення заяви про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2024 року цивільну справу № 204/4281/24 направлено за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська. 25 червня 2024 року цивільна справа № 204/4281/24 надійшла до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, цивільну справу № 204/4281/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, передано на розгляд Печерському районному суду міста Києва. Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суд від 28 серпня 2024 року у вищевказаній справі. 26 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського апеляційного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 204/4281/24. Заява обґрунтована тим, що відсутність інформації про його зареєстроване місце проживання у Єдиному демографічному реєстрі та реєстрі територіальної громади, що стало підставою для передачі справи на розгляд до іншого суду, є наслідком неналежного виконання законодавства органами виконавчої влади. Заявник вказує, що 20 грудня 2024 року у нього з`явились докази, що він з 2000 року зареєстрований в м. Дніпрі, тоді як реєстраційні органи внесли таку інформацію у відповідні реєстри лише 19 грудня 2024 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди залишено без змін. 25 травня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2025 року (надійшла до суду 26 травня 2025 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та у порушення норм процесуального права не задовольнив заяву про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду та не скасував дану постанову. Зазначає, що нововиявленою обставиною є його «особисте розслідування», яке завершилось рішенням міської ради від 20 грудня 2024 року і свідчить що Інформація у державних реєстрах є неповною. Не можна покладатись тільки на цю інформацію при вирішенні питання обмеження його права розглядати позов за місцем його реєстрації. Вказує, що інформація про місце реєстрації заявника у державних реєстрах відсутня тому, що державні органи неналежним чином виконували свої обов`язки. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2025 року, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. За змістом наведених норм процесуального права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Пункт 1 частини першої стаття 424 ЦПК України зазначає, що строк подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, визначається для учасників справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Дніпровський апеляційний суд вірно вказав, що посилання ОСОБА_1 на те, що він з 2000 року зареєстрований у м. Дніпрі, тоді як реєстраційні органи спромоглись внести таку інформацію у відповідні реєстри лише 19 грудня 2024 року, не є нововиявленою обставиною та не є підставою для задоволення його заяви та скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року. При цьому, Верховний Суд зазначає, що у абзацах 1 і 3 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» вказано, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної інстанції, перевірені та оцінені ними. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, «Устименко проти України» від 29 січня 2016 року, «Рябих проти Російської Федерації» від 03 грудня 2003 року, «Нелюбін проти Російської Федерації» від 02 листопада 2006 року) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Таким чином, наведені ОСОБА_1 підстави не підпадають під дію пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та не спростовують факти, покладені в основу судового рішення апеляційного суду, й фактично зводяться до незгоди заявника з постановою суду апеляційної інстанції. Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку суду апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2025 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2025 року про залишення без задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник