Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/1247/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1247/24 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф. секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н. за участю представників учасників справи: від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ-Касьянов М.Г., на підставі довіреності; від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛКОМ», м. Київ-Скаржинський М.В., на підставі ордеру. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 року м. Миколаїв, суддя першої інстанції Семенчук Н.О., повний текст складено та підписано 26.02.2025 року у справі № 915/1247/24 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛКОМ», м. Київ до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» м. Южноукраїнськ, Миколаївська область про 947 785 грн 33 коп. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство «ЕЛКОМ», м. Київ звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заборгованості за договором №53-123-01-22-07546 від 31.03.2022 у розмірі 914 940 грн, інфляційних втрат у розмірі 14 900 грн 50 коп., 3% річних у розмірі 17 944 грн 83 коп., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 14 216 грн 78 коп. В обґрунтування позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство «ЕЛКОМ», м. Київ посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання товару №53-123-01-22-07546 від 31.03.2022, укладеного між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі заступника генерального директора відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛКОМ» в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 року у справі №915/1247/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛКОМ», м. Київ задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛКОМ» заборгованість за договором №53-123-01-22-07546 від 31.03.2022 у розмірі 914 940 грн, інфляційні втрати у розмірі 14 900 грн 50 коп., 3% річних у розмірі 17 944 грн 83 коп. та судовий збір у розмірі 14 216 грн 78 коп. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача заборгованості по оплаті за поставлений йому товар за умовами договору поставки №53-123-01-22-07546 від 31.03.2022 на суму 947 785 грн 33 коп., у зв`язку із чим такі позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ частково не погодилось з рішенням суду першої інстанції, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 року у справі №915/1247/24 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛКОМ» в частині стягнення 3% річних в розмірі 17 944 грн 83 коп. та інфляційних втрат в розмірі 14 900 грн залишити без задоволення Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник зазначає, що сторони передбачили, що умовою оплати товару є не лише його поставка замовнику, а й виконання постачальником п.3.2 та 6.1 договору. Так, відповідач звертає увагу суду на те, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою, про що також зазначено в договорі № 53-123-01-22-07546 від 31.03.2022. Разом з тим, скаржник вказує, що станом на дату отримання позовної заяви і по теперішній час, електронні податкові накладні не оформлені та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податковий накладних у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України, враховуючи, що оплата відповідно до п. 2.2 договору відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п. 3.2, 6.1 договору, тому на дамку скаржника початок відліку 45 робочих днів починає свій перебіг від дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податковий накладних. Отже, на думку скаржника, оскільки податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до умов договору, тому і зобов`язання у відповідача щодо оплати за поставлений товар не настало. Також і відповідальність у відповідача в даному випадку не настала. Скаржник вважає, що суд, приймаючи рішення, помилково виходив із розрахунку, зробленого позивачем. Позивач самовільно без належного обґрунтування визначив період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, а суд першої інстанції без належних та допустимих доказів, на яких має бути встановлено наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, визнав розмір 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтованим. На переконання скаржника, вказане вище є належними підставами для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 року у справі №915/1247/24, призначено справу до розгляду. 15.04.2025 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №1122/25/Д2), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛКОМ», м. Київ просило суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ залишити без задоволення. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи. Зокрема, позивач, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначив, що відсутність реєстрації податкових накладних, жодним чином не нівелює обов`язок покупця зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений договором строк. Таким чином, на думку позивача, зобов`язання по сплаті товару у даному випадку виникло у покупця з огляду на отримання товару і неповернення його постачальнику. Пунктом 2.2 договору, сторони погодили, що оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 (додаток до договору №1). В судовому засіданні представник відповідача просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції скасувати, з мотивів, викладених письмово. Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів, викладених письмово у відзиві. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2025 року у справі №915/1247/24 є законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. У відповідності до ст.1 Закону України «Про акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 06.02.2023 року № 2896-IX, утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України №1420 від 29.12.2023 року «Про утворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - постанова) утворено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) (п. 1 постанови); затверджено Статут Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»; Положення про наглядову раду Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»; Положення про принципи формування наглядової ради Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (п. 2 Постанови). Пунктом 3 зазначеної постанови установлено, що: Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва). З витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661). Відокремленим підрозділом юридичної особи є, зокрема, філія «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з кодом ЄДРПОУ 20915546. Державна реєстрація Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відбулася 11.01.2024 року. Отже, з 11.01.2024 року Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» стало правонаступником усіх прав і обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». 31 березня 2022 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" (правонаступник - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") (далі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕЛКОМ" (далі - позивач, постачальник) було укладено договір на постачання товару №53-123-01-22-07546 (далі - договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар код CPV 38540000-2 по ДК 021:2015 - Випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати (Перетворювач вихрострумовий), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (додаток до договору №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2021 року (п.1.1 договору). У відповідності до п.1.3 договору, місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов`язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ. Відповідно до п.2.1 договору, загальна вартість товару є твердою та складає: разом 1 759 500 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 351 900 грн. Всього з ПДВ 2 111 400 грн. Згідно п.2.2 договору, оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 (додаток до договору №1) та виконання постачальником умов п.3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується. Відповідно до п.3.1 договору, постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше: 15 шт. до 01.04.2022; 30 шт. до 28.04.2022; 20 шт. до 15.06.2022; 35 шт. до 01.08.2022; Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника. Пунктом 3.2 договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю: - видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по позиційно; - електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; - документ, що підтверджує якість товару (згідно ТСдоПЗ(т).23.0019.0045-2021). Згідно п.3.3 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. У відповідності до п.4.5 договору у випадку, якщо постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін (п.3.2 договору) або відбудеться зупинення реєстрації податкової та це призведе до втрати у покупця права на нарахування сум ПДВ, що відноситься до податкового кредиту, покупець має право в односторонньому порядку зменшити загальну суму договору на відповідну суму ПДВ за такою податковою накладною. Відповідно до п.6.1 договору, приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами нормативних та виробничих документів ДП «НАЕК «Енергоатом», зокрема стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом» - «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standart-82). Відповідно до п.9.1 договору, всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв`язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку. Сторона яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов`язана поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензій чи позову. Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання. У разі незадоволення претензій або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п.9.2, 9.3 договору). Згідно п.10.1 договору, будь-які зміни і доповнення до даного договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені додатковими угодами, що підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою з боку покупця. У відповідності до п.12.1.1 та 12.1.2 договору покупець зобов`язаний: - своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; - приймати поставлені товари згідно розділу

6. Постачальник має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (п. 12.4.1 договору). У відповідності до п.13.1 договору, договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2023 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення, шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору та виконання діючих зобов`язань за договором (п.13.2. договору). Договір підписаний та скріплений печатками сторін. До договору сторонами укладено специфікацію №1 (додаток № 1), в якій погоджено поставку відповідачем позивачу перетворювачів вихрострумових П-ПВ-109-ПМ-Д7 у кількості 100 шт. загальною вартістю 2 111 400 грн. з ПДВ. У подальшому сторонами до договору укладено додаткову угоду № 1, якою викладено п.3.1 договору в наступній редакції: "Постачання здійснюється з дати підписання додаткової угоди, але не пізніше 01.11.2022, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" відповідно до Правил Інкотермс-2010". 13.03.2023 між покупцем та постачальником було укладено додаткову угоду №2 згідно якої, на підставі листа покупця від 13 лютого 2023 №07/2495 та листа постачальника від 15 лютого 2023 року №9911/02, згідно п.1 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», п.10.1 договору, сторони внесли зміни в п.2.1 договору та Специфікації №1 (додаток 1 до договору) та виклали їх у наступній редакції: «Загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 914 940 грн без ПДВ; крім того ПДВ 20%: 182 988 грн; Всього з ПДВ: 1 097 928 грн. (арк.16). Між позивачем та відповідачем було складено та підписано Специфікацію №1 (додаток 1 до договору) на постачання перетворювача вихрострувовий П-ПВ-109-ПМ-Д7 у кількості 52 шт. за ціною 17 595 грн без ПДВ на загальну суму 914 940 без ПДВ. Всього на суму 1 097 928 грн. Позивачем, на виконання умов договору, поставлено відповідачу товар, на загальну суму 914 940 грн без ПДВ (1 097 928 грн з ПДВ), що підтверджується: видатковою накладною №1-1410- від 14.10.2022 на суму 211 140 грн без ПДВ (253 368 грн з ПДВ);видатковою накладною №1-1601 від 16.01.2023 на суму 87 975 грн без ПДВ (105 570 грн з ПДВ);видатковою накладною №1-2104 від 21.04.2023 на суму 299 115 грн без ПДВ (358 938 грн з ПДВ);видатковою накладною №2-1403 від 14.03.2023 на суму 316 710 грн без ПДВ (380 052 грн. з ПДВ), який отриманий відповідачем без зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи Південноукраїнського відділення ВП "Складське господарство" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на вказаних вище видаткових накладних. З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар за договором №53-123-01-22-07546 від 31.03.2022. Відповідач у відповіді на претензію №23-0030.06/17820-вих від 27.09.2023 вказав, що, оскільки податкова накладна не зареєстрована в ЄРПН, відповідно до умов договору, тому зобов`язання у Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» щодо оплати за поставлений товар не настало. Інших належних та допустимих доказів, зокрема, доказів сплати відповідачем коштів за поставлений товар матеріали справи не містять. Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за неналежне виконання покупцем господарських зобов`язань за спірним договором поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлені товари. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. Оскільки у даному разі рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується лише в частині задоволенні місцевим господарським судом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛКОМ», м. Київ про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» інфляційних втрат у розмірі 14 900 грн та 3 % річних у розмірі 17 944 грн 83 коп., обставини щодо розгляду судом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛКОМ», м. Київ до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення основного боргу у розмірі 914 940 грн, в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в апеляційному порядку не переглядаються. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. В той же час, за вимогами ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2022 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" (правонаступник - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕЛКОМ" було укладено договір на постачання товару №53-123-01-22-07546 (далі - договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар код CPV 38540000-2 по ДК 021:2015 - Випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати (Перетворювач вихрострумовий), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (додаток до договору №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2021 року (п.1.1 договору). Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено що між сторонами склалися правовідносини у сфері поставки. На виконання умов укладеного договору постачальником поставлено покупцю товар в повному обсязі на загальну суму 914 940 грн без ПДВ (1 097 928 грн з ПДВ) що підтверджується: видатковою накладною №1-1410- від 14.10.2022 на суму 211 140 грн без ПДВ (253 368 грн з ПДВ); видатковою накладною №1-1601 від 16.01.2023 на суму 87 975 грн без ПДВ (105 570 грн з ПДВ); видатковою накладною №1-2104 від 21.04.2023 на суму 299 115 грн без ПДВ (358 938 грн з ПДВ); видатковою накладною №2-1403 від 14.03.2023 на суму 316 710 грн без ПДВ (380 052 грн. з ПДВ), який отриманий відповідачем без зауважень та заперечень, про що свідчить підпис уповноваженої особи Південноукраїнського відділення ВП "Складське господарство" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на вказаних вище видаткових накладних. Крім того, ані позивачем, ані відповідачем по справі факт постачання товару в повному обсязі не заперечується. Як визначено умовами договору (пункт 2.2), оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 (додаток до договору №1) та виконання постачальником умов п.п.3.2, 6.1 цього договору. Пунктом 3.2 договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю, зокрема, електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України. У відповідності до п.4.5 договору у випадку, якщо постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін (п.3.2 договору) або відбудеться зупинення реєстрації податкової та це призведе до втрати у покупця права на нарахування сум ПДВ, що відноситься до податкового кредиту, покупець має право в односторонньому порядку зменшити загальну суму договору на відповідну суму ПДВ за такою податковою накладною. Згідно п.3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Відповідно до п.6.1 договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами нормативних та виробничих документів ДП «НАЕК «Енергоатом», зокрема Стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом» - «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standart-82). Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача суму основного боргу, інфляційні втрати та 3% річних в розмірі, нарахованому позивачем. Проте, апелянт не погодився з тим, що у нього є прострочка виконання грошового договірного зобов`язання і зазначає, що зобов`язання з оплати товару згідно п.2.2 договору не виникло, оскільки позивачем, на виконання п.3.2 договору, не було здійснено реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та в строки, визначені Податковим кодексом України за фактом поставки товару. При цьому, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з нього суми основного боргу останній не оскаржив і зазначив тільки про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних. З цього приводу колегія суддів зазначає таке. За приписами абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. За таких обставин, відповідно до абзаців 23, 25, 26 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Разом з тим, позивач не заявив вимог про стягнення заборгованості з урахуванням податку на додатну вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Крім того, за приписами абзаців 3, 4, 7 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. У постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, за яким обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Водночас суд підкреслює, що покупець (відповідач) не є стороною публічно-правових відносин між продавцем (позивачем) і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність реєстрації податкової накладної жодним чином не впливає на обов`язок покупця зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений договором строк. Тому, внаслідок невиконання покупцем своїх господарських зобов`язань за договором поставки в частині своєчасної оплати за поставлений товар, продавець нарахував 3% річних та інфляційні втрати за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. При цьому нарахування 3% річних прямо передбачено Цивільним кодексом України та не вимагає додаткового зазначення про можливість такого нарахуванням в господарському договорі, а може бути нараховано та стягнуто безпосередньо на підставі вищевказаної норми права, з огляду на що доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині судовою колегією до уваги не приймаються. Проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов`язань. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс. При зверненні до суду з такими вимогами саме позивач самостійно обирає як суму боргу, так і період нарахування інфляційних (прострочку боржника), оскільки це відноситься до предмету позову, і ці суми та дати можуть не співпадати з повною сумою боргу та повним періодом прострочки. Це є правом кредитора, а суд тільки перевіряє обґрунтованість наданого розрахунку та його відповідність як нормам права, так і конкретним фактичним обставинам кожної справи. Так, позивачем в даному випадку було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних на суму 17 944 грн 83 коп., нарахованих за загальний період прострочки виконання ним його договірного грошового зобов`язання з 15.10.2023 по 11.10.2024 та інфляційних втрат на суму 14 900 грн 50 коп., нарахованих за період з травня 2024 року по вересень 2024 року, розрахунок яких перевірено судом першої інстанції і встановлено його вірність, з чим апеляційний господарський суд погоджується. Таким чином, враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на що таке рішення скасування або зміни не потребує. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Надаючи оцінку всім доказам та доводам відповідача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що позивачем надані докази на підтвердження обставин неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором на постачання товару №53-123-01-22-07546 від 31.03.2022 року в частині своєчасного розрахунку за вищезазначеним договором є такими, що відповідають таким стандартам. Колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим, висновок, викладений місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 року у справі № 915/1247/24 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 року залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2023 року у справі № 915/1247/24 в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 26.05.2025 року. Повний текст постанови складено 29 травня 2025 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді С.І. Колоколов Я.Ф.Савицький