Постанова Київський апеляційний суд № 760/3105/22

справа № 760/3105/22 головуючий у суді І інстанції Коробенко С.В. провадження № 22-ц/824/7107/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», поданою представником - Ніколаєвим Вадимом Володимировичем на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення шкоди в порядку суброгації,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року представник ПрАТ «СК «Євроінс Україна» - Литовченко С.М. звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом про відшкодування шкоди в порядку суброгації, у якому з урахуванням клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача та зміну предмету позову від 06 грудня 2023 року остаточно просив суд: стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь позивача 250 000,00 грн шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 16 785,70 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивував тим, що 04 серпня 2020 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №115002-2111-1000158, предметом якого є страхування майнових інтересів власника автомобіля марки « AUDI Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 26 вересня 2020 року на вул. Набережно-Хрещатицькій, 31, в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «AUDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Volvo XC60», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Згідно з постановою Подільського районного суду м. Києва від 05 січня 2021 року дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 . На виконання умов договору страхування Позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі (страхувальнику) в розмірі 396 785,70 грн. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована на підставі Полісу №АО7121193 в АТ «СГ «ТАС», і зазначеною страховою компанією було виплачено Позивачу страхове відшкодування в розмірі 117 000,00 грн (з урахуванням знижки 10% від суми розрахунку страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності 130 000,00 грн), позивач просив стягнути з відповідачів суму, не покриту страховим відшкодуванням, виплаченим АТ «СГ «ТАС» в сумі 266 785,70 грн. В ході розгляду справи позивачу стало відомо, що між ОСОБА_1 та АТ «СГ «ТАС» укладено Договір добровільного комплексного страхування №FO-00660692 як додаток до полісу ОСЦПВ з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну 250 000,00 грн. Оскільки позивач відшкодував шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася з вини відповідачки ОСОБА_1 , у нього виникло право зворотної вимоги до АТ «СГ «ТАС» у розмірі 250 000,00 грн в межах ліміту відповідальності страховика та до ОСОБА_1 у розмірі 16 785,70 грн. 05 жовтня 2022 року до суду надійшов відзив відповідачки, в якому вона заперечувала проти позову. Зазначила, що окрім полісу ОСЦПВВНТЗ №АО7121193 ліміт відповідальності страховика АТ «СГ «ТАС» за яким становить 130000 гривень, нею з вказаною страховою компанією було також укладено додатково Договір добровільного комплексного страхування транспортних засобів «Повний автозахист» №FO00660692 від 03 лютого 2020 року, згідно з яким розмір страхової суми цивільно-правової відповідальності збільшено ще на 250 000,00 грн. Таким чином, станом на день дорожньо-транспортної пригоди загальний розмір страхової суми становив 380 000,00 грн. У зв`язку з цим ОСОБА_1 не погоджується з тим, що вимоги заявлені саме до неї, оскільки її відповідальність застрахована, проте до Страховика позивач вимог не заявив. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва, постановленою у судовому засіданні 29 серпня 2023 року без виходу до нарадчої кімнати, до участі у справі в якості третьої особи з ініціативи суду залучено АТ «СГ «ТАС». Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва, постановленою у судовому засіданні 13 грудня 2023 року без виходу до нарадчої кімнати, задоволено заяву позивача про залучення АТ «СГ «ТАС» в якості відповідача. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в порядку суброгації суму в розмірі 16 785,70 грн. Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в порядку суброгації суму в розмірі 250 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Євроінс Україна» компенсацію понесених судових витрат в розмірі 251,79 грн. Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ПрАТ «СК «Євроінс Україна» компенсацію понесених судових витрат в розмірі 3 750,00 грн. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ «СГ «ТАС» - Ніколаєв Вадим Володимирович 21 січня 2025 року засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року в частині стягнення з АТ «СГ «ТАС» (приватне) 250 000,00 грн страхового відшкодування та 3 750,00 грн судових витрат у повному обсязі. Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам. Зазначив, що ПрАТ «СГ «ТАС» в порушення ст. ст. 190, 12 ЦПК України не отримувало ні від позивача ні від суду першої інстанції копії позовної заяви з додатком та копію ухвали про відкриття провадження у справі з копією ухвали про залучення до справи співвідповідачем, що унеможливило надання відзиву на позовну заяву з відповідними доказами, щодо позиції відповідача. Вважає, що вимоги ПрАТ «СК «Євроінс Україна» до АТ «СГ «ТАС» (приватне) повинні розглядатися в порядку господарського судочинства з зв`язку з чим провадження в частині позовних вимог до цього відповідача підлягало закриттю в порядку ст. 255 ЦПК України. По суті позовних вимог вказав, що в Угоді про виплату страхового відшкодування від 05 лютого 2021 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» гарантувало, що не буде мати жодних претензій щодо розміру виплаченого страхового відшкодування та умови дотримання АТ «СГ «ТАС» (приватне) строку оплати визначеного цим пунктом та не буде звертатися до АТ «СГ «ТАС» (приватне) в судовому порядку з приводу стягнення страхового відшкодування за страховим випадком, який стався 26 вересня 2020 року за участю автомобілів марки «AUDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «Volvo XC60», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . У зв`язку з цим, оскаржуване рішення суперечить умовам Угоди про виплату страхового відшкодування від 05 лютого 2021 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року поновлено Приватному акціонерному товариству «Страхова Група «ТАС» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», поданою представником - Ніколаєвим Вадимом Володимировичем на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення шкоди в порядку суброгації, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Володченко Олег Миколайович при розгляді апеляційної скарги поклався на розсуд суду. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Зокрема, судові повістки-повідомлення про виклик у судове засідання позивача та апелянта направлено до їх електронних кабінетів та за даними Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду доставлено 17 квітня 2025 року, що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням. Заслухавши думку учасника справи, який прибув у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 серпня 2020 року між ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №115002-2111-1000158, предметом якого є страхування автомобіля марки «AUDI Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 26 вересня 2020 року на вул. Набережно-Хрещатицькій в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «AUDI Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Volvo XC60», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Постановою Подільського районного суду м. Києва від 05 січня 2021 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , яка порушила пункти 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ «AUDI Q7», д/н НОМЕР_1 , 28 вересня 2020 року проведено його огляд, про що складено Протокол огляду ТЗ, та 21 жовтня 2020 року СТО (ТОВ «Ауді-Центр Київ») складено Рахунок № НОМЕР_3 , згідно з яким вартість ремонту пошкодженого в ДТП транспортного засобу складає 358 719,97 грн. 22 жовтня 2020 року позивачем складено розрахунок страхового відшкодування та 30 жовтня 2020 року Страховий акт по справі №32653/20 на суму 358 719,97 грн. Частину страхового відшкодування в розмірі 34 293,75 грн було зараховано в рахунок оплати наступних страхових платежів за Договором страхування (копія бухгалтерської довідки додається), а частину в розмірі 324 426,22 грн було перераховано для ремонту застрахованого ТЗ на рахунок СТО ТОВ «Ауді-Центр Київ», що підтверджується платіжним дорученням №4702 від 30 жовтня 2020 року. Крім того, 19 листопада 2020 року СТО (ТОВ «Ауді-Центр Київ») складено додатковий Рахунок №320111951, згідно з яким вартість додаткового ремонту пошкодженого в ДТП застрахованого автомобіля складає 38 065,73 грн. 24 листопада 2020 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» складено розрахунок страхового відшкодування та 04 грудня 2020 року Страховий акт по справі №33799/20 на суму 38 065,73 грн. 04 грудня 2020 року позивач здійснив другу виплату на рахунок СТО ТОВ «Ауді-Центр Київ» для ремонту застрахованого транспортного засобу в розмірі 38 065,73 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5510 від 04 грудня 2020 року. Таким чином, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виконало свої зобов`язання перед Страхувальником в частині виплати страхового відшкодування за договором страхування в повному обсязі. Загальний розмір збитку ПрАТ «СК «Євроінс Україна» внаслідок виплати страхового відшкодування за фактом ДТП, що сталася 26 вересня 2020 року, складає 396 785,70 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент пригоди була застрахована в АТ «Страхова група «ТАС» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/7121193 з лімітом відшкодування майнової шкоди в розмірі 130 000,00 грн. Крім того, між ОСОБА_3 , як власникомавтомобіля марки «Volvo XC60», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та АТ «СГ «ТАС» було укладено Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «Повний автозахист» №FO-00660692, за умовами якого додатково до ліміту страхового відшкодування, встановленого Полісом №АО/7121193, Страховик взяв на себе зобов`язання з відшкодування суми в розмірі ще 250 000,00 грн. Таким чином, загальний ліміт відшкодування шкоди за двома договорами страхування цивільно-правової відповідальності становить 380 000,00 грн. 04 січня 2021 року позивачем направлено на адресу АТ «СГ «ТАС» на виплату страхового відшкодування в розмірі 358 719,97 грн (за страховим актом №32653/20). Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_4 , від контрагента АТ «СГ «ТАС» 26 лютого 2021 року надійшло страхове відшкодування за договором №115002-2111-1000158 зі знижкою 10% в розмірі 117 000,00 гривень, тобто лише в межах ліміту, встановленого Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО7121193. Виплати за Договором добровільного комплексного страхування транспортних засобів №FO-00660692 АТ «СГ «ТАС» не здійснювалися і про наявність вказаного полісу АТ «СГ «ТАС» позивача не повідомляло. Вказаним договором унормовано, що він діє лише за наявності діючого полісу ОСЦПВ АО7121193, Страховиком за яким є АТ «СГ «ТАС». Дія цього договору поширюється на забезпечений транспортний засіб, визначений у такому полісі ОСЦПВ та на умовах Програми «Автоцивілка Плюс». Задовольняючи позовні вимоги заявлені ПрАТ «СК «Євроінс Україна» до ПрАТ «СГ «ТАС» суд першої інстанції вважав, що Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 03 лютого 2020 року зі страховою сумою 250 000,00 грн діяв на момент ДТП 26 вересня 2020 та поширювався на забезпечений транспортний засіб «Volvo XC60», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з АТ «СГ «ТАС» страхового відшкодування за Договором добровільного страхування відповідальності в розмірі 250 000,00 грн є обґрунтованими. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з нижченаведених підстав. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування. Згідно зі ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/ або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі. При цьому, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/ або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Таким же чином врегульовано дане питання і в статті 27 Закону України «Про страхування». Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України). Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи. Тобто, вимога про стягнення усієї суми майнової шкоди, завданої ушкодженням транспортного засобу, дійсно не відповідає меті інституту страхування, про що зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17. Таким чином Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. За обставинами цієї справи на момент вчинення ДТП 26 вересня 2020 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Volvo XC60», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом АО №007121193. Крім того, за умовами Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «Повний автозахист» №FO-00660692, додатково до ліміту страхового відшкодування, встановленого Полісом №АО/7121193, АТ «СГ «ТАС» взяло на себе зобов`язання з відшкодування 250 000,00 грн на спеціальних умовах страхування «Автоцивілка Плюс» За своєю природою Договір «Повний автозахист» є доповненням до поліса ОСЦПВ і забезпечує розширений страховий захист, про що свідчить Публічна частина договору комплексного страхування «Повний автозахист» розміщена на сайті АТ «СГ «ТАС». Отже, місцевий суд правомірно вважав, що загальний ліміт відповідальності апелянта за договорами страхування цивільно-правової відповідальності на момент ДТП становив 380 000,00 грн. При цьому, є неприйнятними посилання апелянта на умови Угоди про виплату страхового відшкодування від 05 лютого 2021 року, за якою ПрАТ «СК «Євроінс Україна» гарантувало, що не буде мати жодних претензій щодо розміру виплаченого страхового відшкодування та умови дотримання АТ «СГ «ТАС» (приватне) строку оплати визначеного цим пунктом та не буде звертатися до АТ «СГ «ТАС» (приватне) в судовому порядку з приводу стягнення страхового відшкодування за страховим випадком, який стався 26 вересня 2020 року за участю автомобілів марки «AUDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «Volvo XC60», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . За змістом пункту 1 вказаної угоди, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та АТ «СГ «ТАС» (приватне) погодили суму відшкодування у розмірі 117 000,00 грн за полісом №АО/7121193 від 30 січня 2020 року. Однак, положення Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «Повний автозахист» №FO-00660692 від 03 лютого 2020 року не були предметом даної Угоди. Більш того, Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17 зазначив, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. На переконання колегії суддів, АТ «СГ «ТАС» (приватне) у правовідносинах з позивачем діяв недобросовісно, фактично приховавши більший обсяг своїх зобов`язань у зв`язку з укладенням Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «Повний автозахист» №FO-00660692 від 03 лютого 2020 року, що і стало підставою для пред`явлення позовних вимог до апелянта. Щодо посилань апелянта на наявність процесуальних порушень при розгляді справи. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Звідси можна дійти висновку, що загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. Відповідно до статті 20 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи й оцінювання доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як результат, ухвалення законного та обґрунтованого рішення. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №641/5523/19, апеляційний суд вважає, що вирішення спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до АТ «СГ «ТАС» (приватне), та окремо за правилами цивільного судочинства в частині позовної вимоги до ОСОБА_1 , порушуватиме принцип повноти, всебічності та об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій. Крім того, первісно ПрАТ «СК «Євроінс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , а тому подальше залучення до участі у справі АТ «СГ «ТАС» (приватне) співвідповідачем не змінило цивільно-правову природу первісних вимог. Також, за обставинами цієї справи 09 лютого 2024 року суд першої інстанції надіслав до електронного кабінету ПрАТ «СГ «ТАС» судову повістку-повідомлення, а також прикріплені до нього документи. Відповідно до Довідки про доставку електронного документу (а.с. 102) документ доставлено 09 лютого 2024 року, що у розумінні ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням особи про розгляд справи щодо неї. Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду. Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалося. Керуючись ст. ст. 375, 379, 382-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», подану представником - Ніколаєвим Вадимом Володимировичем - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 28 травня 2025 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова