Постанова Київський апеляційний суд № 752/501/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 752/501/20 провадження № 22-ц/824/4259/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Дванадцята київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту батьківства, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Хоменко Ірини Петрівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року в складі судді Мазура Ю. Ю., встановив: 30.12.2019 ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила встановити той факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з ОСОБА_5 вона познайомилась у 2007 році, вони зустрічались, мали інтимні стосунки. Вона завагітніла, проте одружуватися ОСОБА_5 не хотів, не заперечував, щоб вона народила доньку. ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька ОСОБА_6 , народження якої ІНФОРМАЦІЯ_5 вона зареєструвала у відділі реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва. Запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень було проведено у відповідності до частини першої статті 135 СК України. Коли народилась донька, батько дитини ОСОБА_7 відвідував її в пологовому будинку, тримав доньку на руках. Після того, як доньку забрали з пологового будинку, вони з ОСОБА_5 півтора місяці жили у її матері, потім періодично у його матері. ОСОБА_5 гуляв з дитиною, допомагав її купати. В серпні 2008 року вони доньку охрестили, батько приймав участь у її хрещені. В 2009 - 2010 роках вони разом відпочивали на морі. Майже до своєї смерті ОСОБА_5 підтримував стосунки з донькою. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Встановлення факту батьківства необхідно для вирішення питання отримання пенсії для дитини в зв`язку з втратою годувальника. Позивачка зазначала, що вона зверталась з даною заявою в порядку окремого провадження, проте відповідачі заперечували проти факту батьківства, а тому ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року у справі №752/18539/19 її заяву про встановлення факту батьківства було залишено без розгляду. Роз`яснено, що заявлені нею вимоги підлягають до вирішення за правилами позовного провадження. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Дванадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення батьківства задоволено. Визнано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , рідним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженки м. Київ. 07.11.2024 представник ОСОБА_3 - адвокат Хоменко І. П. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на недоведеність обставин,що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та порушення норм процесуального права. Вважає, що єдиною підставою для категоричного висновку для визначення батьківства в судовому порядку є висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. В даній справі така підстава відсутня. Письмові пояснення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яких не було допитано в якості свідків, ксерокопії фото не є належними доказами по справі, а покази свідка ОСОБА_10 судом не наведено в оскаржуваного судовому рішенні. Той факт, що ОСОБА_5 і позивачка деякий час підтримували якість відносини, ніяким чином не є доказом того, що саме ОСОБА_5 був біологічним батьком ОСОБА_2 , з урахуванням того, що за своє життя він ніколи не визнавав її дочкою. 06.03.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Герасько Л. Ю. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Хоменко І. П. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Герасько Л. Ю. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини). Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України). Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України). Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_2 . Відповідно до даних у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_2 від 24 квітня 2018 року та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00020452643 від 27 червня 2018 року її матір`ю вказана ОСОБА_1 , а батьком - ОСОБА_11 . Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Згідно відповіді Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 23 вересня 2019 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 20.09.2019, на підставі заяви ОСОБА_1 23 вересня 2019 року цією нотаріальною конторою заведено спадкову справу №1278 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а.с.20 т.1). Даний позов пред`явлено до матері та брата ОСОБА_5 . Як було встановлено в судовому засіданні, даний позов подано у зв`язку з існуванням спору з приводу спадкового майна, що залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_5 . Встановлення факту батьківства ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_2 необхідне для оформлення позивачкою спадщини після смерті ОСОБА_5 . Судом встановлено, що ОСОБА_5 заповіт не залишив. Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч. 2 ст. 1261 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Ураховуючи, що ОСОБА_3 є спадкоємцем другої черги, він не є належним відповідачем у справі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Враховуючи викладене, а також те, що позов пред`явлено до ОСОБА_3 , який є неналежним відповідачем, наявні підстави для відмови в задоволенні позову, які заявлені до цього відповідача. Належний відповідач - мати спадкодавця ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції не оскаржує. ОСОБА_3 не є особою, яка уповноважена на оскарження ухваленого по справі рішення від імені останньої, а тому правові підстави для перегляду судового рішення в частині, що стосуються її прав та інтересів на підставі апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, розглянув справу до неналежного відповідача ОСОБА_3 , що є підставою для скасування вказаного судового рішення до цього відповідача та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_3 . За відсутності апеляційної скарги інших учасників справи, рішення суду першої інстанції в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Хоменко Ірини Петрівни задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 рокув частині задоволення позову до ОСОБА_3 скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29.05.2025. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук