Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/15604/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 року м. Черкаси Справа № 712/15604/24 Провадження № 22-ц/821/867/25 Категорія: 304090200 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л. за участю секретаря: Гладиш О.Ю. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» представник позивача: адвокат Маслюженко Микола Павлович відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Ватажок-Сташинської А.В в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси) у справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в : Короткий зміст заявлених вимог Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено питання судових витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору та витрат на правничу допомогу позивача, та стягнуто з відповідача на користь позивача: судовий збір у сумі 776 грн 62 коп. та 1000 грн 40 коп. витрат на правничу допомогу. 03 березня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення витрат пов`язаних із розглядом справи на правничу допомогу у сумі 10 191 грн 00 коп. Обґрунтовуючи заяву, відповідач зазначила, що їй на підставі договору про надання правничої допомоги від 24.01.2025 надано юридичні послуги та адвокатом здійснено роботи по захисту її інтересів у суді під час розгляду даної справи на загальну суму 15 000 грн 00 коп. Однак, враховуючи те, що позов задоволено частково, відповідач просить стягнути з позивача 10 191 грн 00 коп. 10 березня 2025 представник ТОВ «Санфорд Капітал» подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому заперечує доводи відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, зазначає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є завищеним, а кількість часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги відповідачу, необгрунтованою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2025 року заяву задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Санфорд Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн. У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено. Додаткове рішення суду мотивовано тим, що дослідивши надані відповідачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на складність справи, враховуючи вимоги розумності і справедливості та подання письмових заперечень позивача, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу частково у сумі 2 000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2025 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, вважаючи додаткове рішення суду першої інстанції ухваленим при невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просила скасувати додаткове рішення і ухвалити нове, яким стягнути із ТОВ «Санфорд Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 191 грн. В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд дійшов помилкових висновків, неналежно розглянув заяву та безпідставно зменшив витрати на правничу допомогу. Суд першої інстанції не врахував, що затрачений адвокатом час є реальним, а витрати відповідають складності справи, виконаному адвокатом обсягу робіт, часу, витраченому на їх виконання , ціні позову та значенню справи для сторони. Відзив на апеляційну скаргу У відзивіна апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 17 квітня 2025 року, представник ТОВ «Санфорд Капітал» - адвокат Маслюженко М.П. заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її необгрунтованою, а додаткове рішення місцевого суду таким, що ухвалене з повним додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду від 12.03.2025 залишити без змін, а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції. Крім того, 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 через електронний кабінет направила до апеляційного суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечувала доводи відзиву на апеляційну скаргу представника ТОВ «Санфорд Капітал» - адвоката Маслюженка М.П., а також просила вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України). З огляду на положення статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19). На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18). Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 336/1448/22 (провадження № 61-7275св24). Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), викладено такі висновки щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу: «136. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

137. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

138. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

139. У розумінні умов частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

140. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

141. Водночас, у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

142. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

143. У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

145. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення». Під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У даній справі, суд першої інстанціївстановив, що факт надання правничої допомоги підтверджується належними та допустимими доказами. Проте, обгрунтованим вважав стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., виходячи зі складності справи, вимог розумності і справедливості та письмових заперечень позивача. Переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з ТОВ «Санфорд Капітал» на користь ОСОБА_1 , виходив з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахував характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру та дійшов правильного висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Водночас, на переконання судової колегії, визначений судом розмір понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн є недостатнім для того, аби покрити дійсні витрати відповідачки на правничу допомогу при розгляді даної справи, які б в повній мірі відповідали принципу співмірності та розумності. Надавши оцінку виконаній адвокатом роботі у даній справі з представництва інтересів ОСОБА_1 зокрема: ознайомлення з матеріалами справи, підготовку відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив, апеляційний суд приходить до висновку, що критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності) та критерію розумності їхнього розміру буде відповідати відшкодування в розмірі 5000,00 грн, і цей розмір витрат є співмірним із виконаною адвокатом роботою. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження за результатами перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2025 року належить змінити, збільшивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу з 2000 грн до 5000 грн. Відповідно до ч.1 п.п.1,3,4 ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Що стосується витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів враховує висновки Верховного Суду в постанові від 30.01.2024 року у справі № 925/790/17(925/580/20), згідно з якими оскарження додаткового судового рішення не є окремими судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення ("розподіл витрат на правничу допомогу за участь у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу"), яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат. Додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2025 є самостійним актом правосуддя, яким вирішене окреме процесуальне питання, однак таке рішення не вирішує/змінює спір сторін по суті, а також не містить висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимоги, не досліджені у судовому засіданні щодо спору по суті, що є підставою для розподілу судових витрат у справі на підставі положень статей 141 ЦПК України За таких обставин, судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в даній справі, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 137, 141, 258, 270,374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2025 року змінити, збільшивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу з 2000,00 грн. до 5000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді О.М. Новіков Т.Л. Фетісова