Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/12917/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/12917/24 пров. № А/857/5617/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №460/12917/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,- суддя в 1-й інстанції Поліщук О. В., час ухвалення судового рішення 07 січня 2025 року, місце ухвалення судового рішення м. Рівне, дата складання повного тексту судового рішення 07 січня 2025 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невідшкодування позивачу ПДФО в сумі 34403,22 грн та військового збору в сумі 2866,94 грн, загальна сума - 37270,94 грн, а також стягнення відповідних коштів з відповідача на користь позивача. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що недоліки позовної заяви не усунув, оскільки в електронному суді не реєструвався. Вказує, що в нього був зареєстрований електронний кабінет під час перебування ФОП і виключно для здійснення подання звітності, тощо. Зауважує, що після припинення підприємницької діяльності у грудні 2022 року електронним кабінетом не користувався, і чи на даний час має зареєстрований електронний кабінет у суді йому невідомо. Крім того вказує, що в позовній заяви чітко зазначив про відсутність електронної пошти. Звертає увагу, що згідно з чинним законодавством ухвали, постанови, рішення суду рахуються належним чином врученні, для фізичних осіб шляхом надсилання листа з рекомендованим повідомленням, та розпискою про вручення. Таким чином, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви та просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)) частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з таких підстав. Матеріалами справи стверджується, що 25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невідшкодування позивачу ПДФО в сумі 34403,22 грн та військового збору в сумі 2866,94 грн, загальна сума - 37270,94 грн, а також стягнення відповідних коштів з відповідача на користь позивача. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення відповідної ухвали для усунення недоліків позову шляхом надання суду: копії позовної заяви з додатками для Пенсійного фонду України; обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, що позивач хоче стягнути, а також доказів, що підтверджують обставини наявності шкоди, заподіяної відповідачем; позовної заяви, яка б відповідала вимогам статті 160-161 КАС України, в частині приведення суб`єктного складу учасників справи у відповідність до приписів Кодексу адміністративного судочинства. Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 29 жовтня 2024 року в електронному виді була доставлена до електронного кабінету позивача у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС 30 жовтня 2024 року. При цьому, із заявою про отримання копії названої ухвали у паперовій формі позивач у суд не звертався, а тому з 31 жовтня 2024 року для позивача розпочався перебіг строку для усунення недоліків позову, який закінчився 11 листопада 2024 року, позаяк останній день десятиденного строку припав на 09 листопада 2024 року (суботу). Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач станом на день постановлення цієї ухвали (07 січня 2025 року) недоліки позовної заяви не усунув, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ст.5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. За змістом ч.1 ст.45 КАС України також передбачає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно зі ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Водночас, приписами статей 160, 161, 172 КАС України обов`язкові вимоги до форми і змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, а також правила об`єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог. Умовами прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161, 172 КАС України, а також дотриманні визначених статтею 122 КАС України строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску. Таким чином, право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, які мають бути дотримані особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Таким чином, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дію чи бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, які порушили її права, в чому конкретно полягає порушення її прав, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права, оскільки це визначатиме предмет доказування у справі. Вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством, і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя. Згідно з ч.1, 2 ст.161 КАС України до позовної заяви, що оформлена у письмовій формі, додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. У разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що позивач, який не є суб`єктом владних повноважень, до позовної заяви повинен додати копії такої позовної заяви, а також належним чином засвідчені копії всіх документів, доданих до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи. Як вбачається з матеріалів справи, до адміністративного позову позивачем не додано копії позовної заяви з додатками для інших учасників справи, зокрема, для Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Колегія суддів зауважує, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 29 жовтня 2024 року в електронному виді була доставлена до електронного кабінету позивача у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС 30 жовтня 2024 року (а.с.6). При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, із заявою про отримання копії названої ухвали у паперовій формі позивач до суду не звертався, а тому з 31 жовтня 2024 року для позивача розпочався перебіг строку для усунення недоліків позову, який закінчився 11 листопада 2024 року. Станом на 07 січня 2025 року позивачем вимоги ухвали суду виконано не було. Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви. Щодо відсутності у позивача електронного кабінету у системі "Електронний суд" та твердження апелянта про невикористання останнього, колегія суддів зазначає, що вказані твердження суперечать один одному. Крім того, з КП "ДСС" судом першої інстанції правильно встановлено, що у ОСОБА_1 наявний електронний кабінету у системі "Електронний суд". Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав про повернення позовної заяви, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст.122, 123, 242, 243, 246, 250, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №460/12917/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 29 травня 2025 року.