Постанова 4857 № 380/19080/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19080/24 пров. № А/857/6764/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В. суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Гарбузюк Ольги Вячеславівни та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року, ухвалене суддею Грень Н.М. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/19080/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: 11 вересня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача - Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в якому просив: -визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.07.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2008 року; - зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 26.07.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року; - визнати протиправною бездіяльність щодо неврахування вимог абзаців третього -шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.06.2021; - зобов`язати здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.06.2021 року з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Водночас заявлено клопотання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року позов задоволено повністю частково. Визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ Гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.07.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано Національну академії сухопутних військ Гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.07.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок) для її нарахування січня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також судом здійснено розподіл понесених позивачем витрат: стягнуто з Національної академії сухопутних військ Гетьмана Петра Сагайдачного за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, сторони оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційних скаргах. Представник позивача просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову про задоволення позову у цій частині. Також заявлено вимоги про стягнення понесених позивачем судових витрат у заявленому розмірі 5000 грн. Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновків суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити дії, що стосуються позовних вимог, означених періодом з 01.03.2018 по 19.06.2021. Зазначає, що згідно наданих на розгляд суду доказів слідує, що різниця зростання грошового забезпечення у березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року становить лише 204,00 грн, водночас внаслідок підвищення доходу позивача у період з березня 2018 року відповідач повинен був здійснювати індексацію різниці грошового забезпечення у фіксованій сумі, виходячи із розрахованої суми індексації грошового забезпечення у березні 2018 року - 4463,15 грн (1762 грн (прожитковий мінімум) * 253,30% (величина приросту індексації споживчих цін) :100). Також апеляційна скарга місить доводи щодо необґрунтованого стягнення з відповідача судових витрат у заниженому розмірі. Вважає заявлений у позовній заяві розмір сплаченого адвокату гонорару співмірним з обсягом наданих послуг та середньоринковою вартістю адвокатських послуг станом на 2024 рік. Відповідач просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що питання про те, який конкретно базовий місяць підлягає застосуванню при обчисленні індексації грошового забезпечення позивача з 26.07.2016 по 28.02.2018 є передчасним. Зауважує, що в даному випадку розрахунок індексації грошового забезпечення (в тому числі визначення місяця для проведення подальшої індексації) є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Сторони правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період 2016 - 2021 років був зарахований до списків курсантів та проходив навчання у Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) № 162 від 19.06.2021 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного та всіх видів забезпечення з 19.06.2021. З отриманням відповіді Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного на адвокатський запит за вих. № 6376 від 20.08.2024 позивачу стало відомо, що у період з 26.07.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась взагалі та склала 0 грн 0 коп., а також протиправно було застосовано липень 2016 року, вересень 2016 року, вересень 2017 року, як базові місяці, всупереч вимогам чинного законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, та не було враховано січень 2008 року як базовий місяць (місяць підняття доходу) для нарахування індексації грошового забезпечення позивача. А також, у період з 01.03.2018 по 19.06.2021 не було нараховано (невірно нараховано) та виплачено індексацію - різниці грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у спірний період в належному розмірі протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII). Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19 червня 2019 року (справа №825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа №825/565/17), індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (до 01.01.2016 - 101) відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. При цьому, до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), а базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати. З 01.12.2015 замість базового місяця введено поняття «місяць, у якому відбулося підвищення» - у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймалося за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснювалося з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру (місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових), а з 01.12.2015 - місяць підвищення тарифних ставок (окладів). Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 і від 22 липня 2020 року у справі №400/3017/19. Предметом спору у цій справі є оцінка наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.07.2016 по 28.02.2018 урахуванням базового місяця січня 2008 року та індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 19.06.2021 включно, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення її доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України). Як вбачається із матеріалів справи, при розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у період по 28.02.2018 відповідач застосував базовий місяць липень, вересень 2016 року та вересень 2017 року, а з 01.03.2018 індексація грошового забезпечення позивача обрахована із застосуванням місяця підвищення - березень 2018 року. Неможливість врахування базовим місяцем січень 2008 року при розрахунку індексації грошового забезпечення позивача з 26.07.2016 по 28.02.2018 відповідач обґрунтовує тим, що починаючи з 01.12.2015 - з прийняттям Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Однак, суд апеляційної інстанції вважає такий підхід до застосування при розрахунку індексації позивача наведених норм протиправним. Так, відповідно до пункту 14 Порядку №1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року №48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року №248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад. У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року №28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення. Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09 лютого 2005 року №024-106 вбачається, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації. З огляду на, вказані попередньо, положення Порядку №1078 та роз`яснення Мінсоцполітики, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що за загальним правилом підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи, тоді як зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося. Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала законної сили 01 березня 2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року. Отже, у період з 26.07.2016 по 28.02.2018 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, а з 01.03.2018 - березень 2018 року. Згідно відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, належна позивачу індексація за період з березня 2018 року обрахована та виплачена у належних позивачу розмірах. Відповідачем підтверджено, що 2018 році виплата індексації по листопад включно не проводилась у зв`язку з тим, що індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації 103%; у грудні 2018 року для індексації грошового забезпечення застосовується індекс 3,7 %. При цьому необхідність застосування місяцем підвищення, з якого обраховується індексація за спірний період, саме березня 2018 року відповідачем не заперечується. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що за період з 2016 по 2021 роки позивачу з 01.03.2018 індексація грошового забезпечення виплачувалася в різних розмірах; обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що розмір індексації був розрахований неправильно, позивач не навів. Суд виснував, що відповідач у період з березня 2018 року по червень 2021 року нарахував і виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у відповідності до чинних нормативно-правових актів, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині позовних вимог. Судом враховано, що відповідно до абзаців 3-5 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Таким чином, для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин в цій частині застосовано висновки суду, викладені Верховним Судом у постанові від 19 травня 2022 року у справі №380/11404/21. Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , що стосуються спірного періоду з 01.03.2018 по дату виключення його із списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, з огляду на таке. Так, за правилами абз.2 п.5 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Дійсно, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. Разом з цим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078. Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Аналізуючи вказані вище положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах. В даному випадку, суб`єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи. Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення. Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078. Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця. Відповідач Національна академія сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного врахував лише норми абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, що відповідачем не заперечується. Відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. За таких обставин суд апеляційної інстанції ставить під сумнів правомірність дій Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати позивачу індексації, починаючи з березня 2018 року. З огляду на наведене, дії Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного щодо не врахування вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача з березня 2018 року є протиправними. Ба більше, шляхом простих математичних розрахунків судом апеляційної інстанції встановлено, що в березні 2018 року грошовий дохід позивача у порівнянні з лютим 2018 року збільшився лише на 204,00 грн, тоді як у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30%. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762 грн х 253,30% : 100 = 4 463,15 грн). Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися позивачеві у розмірі, що становить різницю між сумою 4 463,15 грн та розміром збільшення розрахованого (з урахуванням індексації) грошового забезпечення за лютий 2018 року до дати звільнення зі служби, оскільки тарифні ставки (оклади) у спірний період не зазнали змін. Невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядку №1078. Також колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 19.05.2022 справі №380/11404/21, висновки якої враховано судом першої інстанції, Верховним Судом фактично досліджено питання права позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, виплата якої здійснюється у зв`язку із перевищенням порогу індексації 103 відсотки, а також з урахуванням при цьому базового місяця березня 2018 року. Водночас, у справі №380/11404/21, на відміну від розглядуваних правовідносин, судом не підлягало дослідженню питання наявності права, розміру, механізму розрахунку індексації грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 не здійснювалася. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах. Проте аналіз постанови Верховного Суду, на які зроблено посилання судом першої інстанції як на приклад іншого правозастосування наведених норм, не дає підстав для висновку про те, що це судове рішення ухвалене у справі, правовідносини у якій є подібними. Такі висновки були сформовані за наявності інших фактичних обставин, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, врахувати висновки суду касаційної інстанції. Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню у відповідній частині. Суд апеляційної інстанції наголошує, що обранні способу відновлення порушеного права позивача слід виходити з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визначення Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного зобов`язання здійнити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 19 червня 2021 року індексацію грошового забезпечення з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Обраний судом апеляційної інстанції спосіб захисту порушеного права не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Щодо зменшеного судом першої інстанції розміру судових витрат, заявлених позивачем до стягнення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. З аналізу статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Також Велика Палата Верховного Суду у пунктах 143, 145 цієї постанови зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначала, що «гонорар успіху» адвоката підлягає відшкодуванню, проте, розмір такого відшкодування має бути справедливим і відповідати затратам часу та обсягу роботи адвоката. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Отже, враховуючи, що за встановленими судом апеляційної інстанції обставинами сторони в Договорі про надання правової допомоги (Додаток №1 до Договору) погодили фіксований розмір гонорару (авансового платежу) адвоката, та зважаючи на те, що відповідач не скористався передбаченим процесуальним законом правом подання відповідного заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, висновки суду першої інстанції про неспівмірність заявлених позивачем до стягнення витрат колегія суддів вважає помилковими. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню у відповідній частині. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного залишити без задоволення, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гарбузюк Ольги Вячеславівни - задовольнити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №380/19080/24 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.06.2021 з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення відповідно до вимог абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного (ЄДРПОУ 08410370) здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.06.2021 з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та з урахуванням виплачених сум. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного (ЄДРПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн, понесені на професійну правничу допомогу. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді В. С. Затолочний Н. М. Судова-Хомюк