Постанова 4857 № 460/1426/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/1426/25 пров. № А/857/15393/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т. В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року, головуючий суддя Максимчук О.О., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинення певних дій,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ГУПФУ в Рівненській області, ГУПФУ в Закарпатській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати відмову відповідача оформлену рішенням №172750006841 від 21.01.2025 року у переведенні позивача на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-УІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ; зобов`язати відповідача перевести позивача з 15.01.2025 року на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 28.02.2001 року по 15.01.2025 року, обчисливши таку пенсію як особі, яка станом на 01.05.2016 року має стаж роботи на посаді, віднесеній до категорій посад державної служби більше 10 років, та яка має не менше як 20 років станом на 15.01.2025 року роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідках: - про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданої Бабинською сільською радою Рівненської області №16 від 14.01.2025 року; - про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі, виданої Бабинською сільською радою Рівненської області №17 від 14.01.2025 року та виплатити заборгованість, яка виникне у зв`язку з цим. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що 15.01.2025 року позивач звернулась із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ХІІ), на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII). Однак рішенням ГУПФУ в Закарпатській області №172750006841 від 21.01.2025 року позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви. Зазначене рішення ГУПФУ в Закарпатській області мотивоване тим, що з набранням чинності Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III) позивач набув статусу посадової особи органів місцевого самоврядування, відтак посади органів місцевого самоврядування не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Однак, позивач зазначає, що відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2019 року №229 (далі Порядок №229) до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №172750006841 від 21.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з 15.01.2025 року на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, зарахувавши ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди її роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 28.02.2001 року по 23.11.2020 року та з 08.12.2020 року по 15.01.2025 року. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ГУПФУ в Закарпатській області оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції: позивач змінити рішення суду першої інстанції, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; ГУПФУ в Закарпатській області скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свою апеляційну скаргу позивач мотивує тим, що згідно з пунктом 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відтак, позивач має право на обчислення пенсії як особа, яка має не менше як 10 років станом на 01.05.2016 року роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та яка має не менше як 20 років станом на 15.01.2025 року роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідках, виданих Бабинською сільською радою №16 від 14.01.2025 року та Бабинською сільською радою №17 від 14.01.2025 року. ГУПФУ в Закарпатській області свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №№889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Також зазначає, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 до 04 липня 2001 року, тобто на дату набрання чинності Законом №2493-ІІІ. Відтак, оскільки станом на 01.05.2016 року року позивач не працювала на посадах державної службі та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців то відповідно, право на перехід з пенсії за віком по Закону №1058-ХІІ на пенсію за віком по Закону №3723-ХІІ відсутнє. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мнишин, Гощанського району Рівненської області, що підтверджується даними з належного позивачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Гощанським РВ УМВС України в Рівненській області 04.08.2000 року. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ХІІ з 08.02.2024 року, що підтверджується рішенням про призначення пенсії від 11.03.2024 року №172750006841. 15.01.2025 року позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII. Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. 21.01.2025 року ГУПФУ в Закарпатській області прийнято рішення №172750006841, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII. В рішенні ГУПФУ в Закарпатській області зазначило, що для зарахування періодів роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців підстав немає, оскільки станом на 01.05.2016 року заявниця відноситься до посадової особи органів місцевого самоврядування. Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, Статтею 46 Закону №889-VIII та пунктом 4 Порядку №229 передбачено, що, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-ІІІ зараховується до стажу державної служби. Отже, враховуючи пункт 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 року становив 15 років 2 місяці 4 дні, а тому на позивача поширюється дія пункту 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону №889-VIII, оскільки стаж державної служби позивача на день набрання чинності Законом №889-VIII становить більше 10 років. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XI). 01.05.2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців. Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01.05.2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37 цього Закону, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено "Порядком обчислення стажу державної служби", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок №283), згідно з пунктом 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Порядок №283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 року постановою Кабінету Міністрів України №229 нового "Порядку обчислення стажу державної служби". Згідно з пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III. Відповідно до статті 14 Закону №2493-IIІ в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема: - четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад. - п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост. У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII від 10.12.2015 року визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III. Отже час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III, входить до стажу державної служби. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17. Вказане спростовує доводи скаржника про те, що стаж роботи на посаді в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця. Відповідно до частин 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, до 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: 1) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; 2) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 1 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. При цьому законодавством визначено певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Крім того, судова колегія враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 року за результатом розгляду справи №530/1812/16-а, де вказано, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби. Як слідує з матеріалів справи, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 02.09.1982 року, позивач: - 28.02.2001 року призначена спеціалістом ІІ категорії по бухгалтерському обліку згідно штатного розпису (на підставі розпорядження №320 від 28.02.2001 року. 28.02.2001 року). Прийнята присяга державного службовця ст. 17 Закону України «Про державну службу» 28.02.2001 року присвоєно 15-тий ранг державного службовця (на підставі розпорядження №320-а від 28.02.2001 року); - 02.01.2002 року переведена на посаду рахівника-касира Горбаківської сільської ради за згодою сторін (на підставі розпорядження №342 від 02.01.2002 року); - 24.05.2004 року призначена спеціалістом II категорії по бухгалтерському обліку (на підставі розпорядження №419 від 24.05.2004 року), 24.05.2004 року присвоєно 15 ранг державного службовця; - 26.04.2006 року обрана секретарем Горбаківської сільської ради (на підставі розпорядження №13 від 26.04.2006 року). Присвоєно 11 ранг державного службовця; - 01.09.2008 року присвоєно 10 ранг державного службовця. Підстава запису - розпорядження №119 від 01.09.2008 року; - 22.09.2010 року присвоєно 9 ранг державного службовця. Підстава запису - розпорядження №185 від 22.09.2010 року; - 17.11.2010 року обрана секретарем Горбаківської сільської ради (на підставі рішення сесії с/р №5 від 17.11.2010 року); - 12.11.2015 року обрана секретарем Горбаківської сільської ради (на підставі рішення сесії с/р №4 від 12.11.2015 року); - 12.11.2015 року прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування. Підстава запису - ст. 11 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»; - 12.11.2015 року присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування; - 24.11.2020 року звільнена у зв`язку із закінченням строку повноважень ч.1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Підстава запису - ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» ч. 1 ст.

50. Рішення сесії №1 від 24.11.2020 року; - 08.12.2020 року прийнята на роботу на посаду старости. Прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування. Збережено 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 6 категорії. Підстава запису - розпорядження №110 від 08.12.2020 року. Таким чином, посади, які займала позивач з 28.02.2001 року, відповідно до Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування», пункту 2 Порядку № 283 та Порядку № 229 входять до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби. А тому, станом на 01.05.2016 року, стаж державної служби позивача складав понад 10 років. Тому, вказаний стаж має включатися до стажу державної служби, що дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач досягла 60-річного віку та мала стаж державної служби понад 10 років станом на 01.05.2016 року, а тому набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу». Щодо вимоги позивача щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області обчислити пенсію позивача як особі, яка станом на 01.05.2016 року має стаж роботи на посаді, віднесеній до категорій посад державної служби більше 10 років, та яка має не менше як 20 років станом на 15.01.2025 року роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідках: - про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданої Бабинською сільською радою Рівненської області №16 від 14.01.2025 року; - про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі, виданої Бабинською сільською радою Рівненської області №17 від 14.01.2025 року та виплатити заборгованість, яка виникне у зв`язку з цим, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що така вимога є передчасною, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню, оскільки судовому захисту підлягає тільки порушене право. Колегія суддів наголошує, що у спірних правовідносинах, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав права позивача на пенсію державного службовця, адже за результатами розгляду заяви позивача пенсійним органом зроблено висновок про те, що позивач не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо обчислення розміру пенсії та виплати заборгованості, яка виникне у зв`язку з цим, на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалось. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 12 вересня 2023 року у справі №560/8328/22. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ у Закарпатській області від 21.01.2025 року №172750006841 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком та зобов`язати ГУПФУ у Закарпатській прийняти рішення про переведення позивача з 15.01.2025 року на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, зарахувавши позивачу до стажу державної служби періоди його роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 28.02.2001 року по 23.11.2020 року та з 08.12.2020 року по 15.01.2025 року. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню. В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі №460/1426/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич