Постанова 4857 № 260/6299/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6299/24 пров. № А/857/14404/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року, головуючий суддя Ващилін Р.О., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ ДПС в Івано-Франківській області, ГУ ДПС у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення №0870249-2412-0701-UА26120070000067596 від 26.06.2024 року за період 2023 року на суму 83746,65 грн; визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області щодо внесення об`єктів нерухомого майна, а саме: будівель промисловості та складів за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Куліша П, буд. 3а у податкову заставу (номер запису обтяження 52464070 від 09.11.2023 року); зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звільнити з-під застави та вилучити з Державного реєстру нерухомого майна запис щодо встановлення публічного обтяження податковою заставою на підставі акту опису майна, номер запису обтяження 52464070 від 09.11.2023 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що незважаючи на фактичне не існування об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з руйнуванням, контролюючий орган продовжує нараховувати податок на нерухоме майна, відмінне від земельної ділянки. Заявляв, що відповідні податкові повідомлення-рішення були оскаржені ним в судовому порядку, однак відповідачі протиправно внесли такий об`єкт у податкову заставу. Стверджував, що вказані дії контролюючих органів перешкоджають виключити об`єкти нерухомого майна з Державного реєстру навіть за наявності всіх необхідних документів. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове рішення-повідомлення №0870249-2412-0701-UА26120070000067596 від 26.06.2024 року в частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання на суму 55831,10 грн; визнано протиправними дії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо внесення об`єктів нерухомого майна, а саме: складу літ. «Г» загальною площею 833,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 у податкову заставу (номер запису обтяження 52464070 від 09.11.2023 року); зобов`язано Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звільнити з податкової застави та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис щодо встановлення публічного обтяження податковою заставою об`єкта нерухомого майна, а саме: складу літ. «Г» загальною площею 833,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису обтяження 52464070 від 09.11.2023 року; в решті позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС в Івано-Франківській області, ГУ ДПС у Закарпатській області оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу ГУ ДПС в Івано-Франківській області обґрунтовує тим, що позивачем не надано відповідних доказів про надходження коштів в рахунок погашення заборгованості перед бюджетом. Натомість, згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС України «Податковий блок» станом на день подання даного відзиву у ОСОБА_1 обліковується податковий борг. В обґрунтування поданої апеляційної скарги ГУ ДПС у Закарпатській області зазначає те, що оскільки ОСОБА_1 не звертався в Головне управління ДПС у Закарпатській області для проведення звірки даних з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний період 2023 рік, то у Головного управління були відсутні правові підстави для перерахунку винесеного податкового повідомлення-рішення. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна загальною площею 833,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тип майна: склади літ «г», що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, та визнається сторонами. 16 березня 2023 року Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДПС в Івано-Франківській області) прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - №0014354-2412-0909, яким на підставі пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» на нерухоме майно загальною площею об`єкту 833,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (будинок промисловості та склади), за 2020 рік у сумі 14430,81 грн; - №0014353-2412-0909, яким на підставі пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» на нерухоме майно загальною площею об`єкту 833,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (будинок промисловості та склади), за 2021 рік у сумі 19999,20 грн; - №0014355-2412-0909, яким на підставі пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» на нерухоме майно загальною площею об`єкту 833,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (будинок промисловості та склади), за 2022 рік у сумі 81246,75 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були скеровані за податковою адресою ОСОБА_1 , відомості про яку наявні в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, а саме: АДРЕСА_2 . Однак такі повернулися до контролюючого органу без вручення з відміткою органу поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання», датованою 28 квітня 2023 року. У зв`язку з наявністю відомостей про несплату ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, рішенням ГУ ДПС в Івано-Франківській області №2336/09-19-13-15/13-08 від 19.07.2023 року, відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України, вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків. Так, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було застосовано обтяження у вигляді податкової застави. Рішення про опис майна у податкову заставу було скеровано на податкову адресу ОСОБА_1 , однак повернулося до контролюючого органу без вручення з відміткою органу поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання», датованою 18 серпня 2023 року. 26 червня 2024 року Головне управління ДПС в Закарпатській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0870249-2412-0701-UA26120070000067596, яким на підставі пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» на нерухоме майно загальною площею об`єкту 833,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (будинок промисловості та склади), за 2023 рік у сумі 83746,65 грн. Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення за 2023 звітний податковий рік, а також діями відповідача 1 стосовно внесення об`єкту нерухомого майна у податкову заставу, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний об`єкт нерухомого майна є саме складом, а не будівлею промисловості, а тому з метою його оподаткування податком на нерухоме майно контролюючий орган повинен був застосувати ставку податку 0,5%, а не 1,5%, як вбачається з податкового повідомлення-рішення №0870249-2412-0701-UА26120070000067596 від 26.06.2024 року. Також, відповідач здійснив опис спірного нерухомого майна у податкову заставу заочно без проведення реального його огляду та встановлення його вартості. В свою чергу ОСОБА_1 заявляє, що таке майна взагалі фізично не існує у зв`язку з його повним руйнуванням, що підтверджується складеним ФОП ОСОБА_2 актом №03/15/24 від 29.07.2024 року. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України, який підлягає до застосування у редакції на момент виникнення спірних правовідносин. Пунктом 265.1 ст. 265 та пунктом 10.1 статті 10 ПК України передбачено, що податок на майно, складовою якого є податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, специфіка якого полягає в тому, що такий податок встановлюють місцеві ради відповідно до вимог та в межах, визначених ПКУ. Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належить до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їхніх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке має наслідком зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набуває чинності з початку бюджетного періоду. Пунктом 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. У підпункті 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України). До об`єктів нежитлового фонду відносяться: будівлі готельні; будівлі офісні; будівлі торговельні; гараж; будівлі промислові та склади; будівлі для публічних виступів (казино, гральні будинки); господарські (присадибні) будівлі; допоміжні (нежитлові) приміщення - це сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні. трансформаторні підстанції тощо: інші будівлі (пп. 14.1.129-1 ПК України). Типи об`єктів нерухомості, з метою оподаткування податком на нерухомість, визначаються на підставі оригіналів документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти, а також на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. Підпунктом 14.1.129-1 статті 14 ПК України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. Судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває об`єкт нерухомого майна будівля складу, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею об`єкту 833,3 кв.м. Вказана обставина встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у справі № 380/13451/22. Рішення Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області №327-9/2021 затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, органом місцевого самоврядування, яким встановлено ставку податку у розмірі 0,5% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. м площі нерухомості для складських приміщень різного виду та 1,5% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. м площі нерухомості для будівель підприємств промисловості. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного об`єкта нерухомого майна, у власності ОСОБА_1 перебуває закінчений будівництвом об`єкт типу «Склади літ. «г» загальною площею 833,3 кв.м. Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що спірний об`єкт нерухомого майна є саме складом, а не будівлею промисловості, а тому з метою його оподаткування податком на нерухоме майно контролюючий орган повинен був застосувати ставку податку 0,5%, а не 1,5%. Крім цього, за правилами п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає: - у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; - у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; - у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань. Пунктом 89.2 ст. 89 ПК України передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих. Згідно із п. 89.4 ст. 89 ПК України, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. Також, п. 89.5 ст. 89 ПК України передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно. Натомість, ГУ ДПС в Івано-Франківській області не надано доказів проведення податковим керуючим опису майна ОСОБА_1 , до якого було застосовано податкову заставу, визначення його балансової вартості з метою встановлення її достатності для погашення наявного податкового боргу, реєстрації такого акту опису у відповідному журналі, надання платнику податку акту опису для підписання та вчинення інших дій, передбачених у випадку недопущення податкового керуючого до опису майна. Таким чином, правильним є висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідача здійснив опис спірного нерухомого майна у податкову заставу без проведення реального його огляду та встановлення його вартості. Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №260/6299/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич