Постанова 4856 № 294/2048/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 294/2048/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Білера І.В. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 29 травня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирській області, інспектора Відділення поліції №5 Житомирського управління національної поліції в Житомирській області, старшого лейтенанта поліції Шмирка Владислава Борисовича про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття провадження у справі, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чуднівського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Житомирській області, інспектора Відділення поліції №5 Житомирського управління національної поліції в Житомирській області, старшого лейтенанта поліції Шмирка Владислава Борисовича про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття провадження у справі. Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Сторони в судове засідання не з"явились. Позивач направив до суду заяву про здійснення розгляду справи без його участі. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3376191 від 30.10.2024, ОСОБА_1 30.10.2024 о 16 год. 35 хв. в с. Вільшанка по вул. Центральній, 56, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_1 , мав не зареєстроване ГБО (газовобалонне обладнання) у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 30.1ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП, у зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Позивач оскаржувану постанову вважає незаконною та безпідставною, тому звернувся до суду з позовом про її скасування. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем надано належні докази на підтвердження того, що позивач порушив вимоги ПДР України, а саме керував транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні у встановленому порядку. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірно висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційних скаргах, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків. Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до п. 2.9 «в» ПДР. водієві, зокрема забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Згідно із п. 30.1. ПДР, власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів. Відповідно до положень ч. 6 ст. 126 КУпАП, адміністративним правопорушенням є керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні у встановленому порядку. Відповідно до пункту 1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 №607, переобладнанням транспортних засобів, серед іншого, є установка спеціального обладнання, не передбаченого нормативно-технічною документацією, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива. Таким чином, встановлення газобалонного обладнання на транспортний засіб вважається переобладнанням і повинно бути узгоджено з сервісним центром МВС відповідно до встановленої процедури і така інформація має бути вписана у свідоцтво про реєстрацію автомобіля Відповідно до п.

18. Порядку переобладнання транспортних засобів, перереєстрація транспортного засобу, що переобладнаний, проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7вересня 1998р.№ 1388 (далі - Порядок). Відповідно до п.1 Порядку, цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі. Пунктом 33 Порядку передбачено, що перереєстрація транспортних засобів проводиться в разі отримання свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення його на бланку) замість утраченого або непридатного для користування, зміни їх власників, місця реєстрації або найменування власників - юридичних осіб (крім зміни найменування юридичної особи у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство), місця проживання або прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі заміни номерних знаків, отримання чи перезакріплення індивідуальних номерних знаків, зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Відповідно до п. 37 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) переобладнаних транспортних засобів проводиться на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання встановлених кузовів (рам), які мають ідентифікаційні номери (у разі їх заміни), а також за умови відповідності переобладнаних транспортних засобів вимогам безпеки дорожнього руху. Для транспортних засобів, переобладнаних в індивідуальному порядку, а також транспортних засобів, переобладнаних для роботи на газових паливах, відповідність вимогам безпеки дорожнього руху підтверджується сертифікатом відповідності, виданим органом із сертифікації, який відповідно до законодавства призначений або уповноважений Мінінфраструктури для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, або відомостями про такий сертифікат, що містяться в реєстрі сертифікатів затвердження типу і виданих виробниками сертифікатів відповідності колісних транспортних засобів та обладнання, що подаються разом з документом про погодження, виданим згідно з порядком переобладнання транспортних засобів, або відомостями про такий документ про погодження, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів. Власникам переобладнаних транспортних засобів видаються нові свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку) із зазначенням нових ідентифікаційних номерів складових частин або особливостей конструкції, що виникли в результаті змін в ній. Згідно зі ст. 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису. Приписами ст.40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. З дослідженого в судовому засіданні відеозапису, наданого відповідачем, вбачається, що в ході огляду документів, наданих позивачем на вимогу працівника з метою здійснення їх перевірки, встановлено факт порушення водієм п 30.1 ПДР, а саме своєчасно не здійснена перереєстрація газобалонного обладнання, в результаті розгляду справи позивача притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч. 6 ст. 121 з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп., про що складено постанову серії ЕНА №3376191, з чим водій категорично не погоджувався, посилаючись на те, що він не являється власником транспортного засобу. Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги доводи позивача , що він не являється власником непереобладнаного транспортного засобу, оскільки за змістом диспозицій як частини першої так і шостої статті 121 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом, тобто суб`єктом вказаних адміністративних правопорушень є водій транспортного засобу, а не власник. Таким чином, судовим розглядом встановлено та доведено наявність факту порушення позивачем п. 30.1 ПДР, а саме, керування транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні у встановленому порядку. Оскільки з наданих позивачем документів судом встановлено, що транспортний засіб ВАЗ 2105 ДЗН НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , переобладнано шляхом встановлення газобалонного обладнання, що не було зареєстровано у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, керуючи таким транспортним засобом, порушив вимоги ч. 6 ст. 121 КУпАП. Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено факт вчинення позивачем інкремінованого йому правопорушення та надано до суду достатньо доказів в підтвердження правомірності свого рішення. Відповідач довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначених в оскаржуваній постанові адміністративних правопорушень. Щодо доводів скаржника про те, що у постанові серії ЕНА №3376191 не зазначено опис всіх обставин справи та доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає, що окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови і, як наслідок, про її скасування. Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. У контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. У такому випадку, якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18). Таким чином, оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Щодо інших доводів скаржника, зазначений у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.