LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855620/16697/24

від 29.05.2025 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року - без змін.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Ткаченко О.Є. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 року Справа № 620/16697/24 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_2 (далі - Позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач) в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області при проведенні щорічного, з 1 березня перерахунку (індексації) та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 березня 2019 року щодо незастосування, передбаченого ч.2 ст.40, ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за два календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, а саме за 2016- 2017 роки - 5 377,90 грн шляхом його збільшення на коефіцієнти: 1,17 - у 2019 році відповідно до постанови КМУ від 20.02.2019 №124, 1,11 - у 2020 році відповідно до постанови КМУ від 01.04.2020 №251, 1,11 - у 2021 році відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 №127, 1,14 - у 2022році відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 №118, 1,197 - у 2023 році відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168, 1,0796 - у 2024 році відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 №185; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити щорічний з 1 березня перерахунок(індексацію) та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначену згідно із Законом України від 09.07.2003 року №1058- IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 березня 2019 року застосувавши, передбачений ч.2 ст.40, ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за два календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, а саме за 2016- 2017 - 5 377,90 грн шляхом його збільшення на коефіцієнти: 1,17 - у 2019 році відповідно до постанови КМУ від 20.02.2019 №124, 1,11 - у 2020 році відповідно до постанови КМУ від 01.04.2020 №251, 1,11 - у 2021 році відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 №127, 1,14 - у 2022 році відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 №118, 1,197 - у 2023 році відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168,1,0796 - у 2024 році відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 №185. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року позовну заяву в частині позовних вимог за період до 19.06.2024 було повернуто Позивачці з огляду на пропуск нею строку звернення до суду з позовними вимогами за вказаний період. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з дня отримання пенсійної виплати вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Позивачка подала апеляційну скаргу у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, продовжити розгляд апеляційної скарги до закінчення розгляду судом першої інстанції позовних вимог з 19.06.2024, а питання передачі справи на розгляд суду першої інстанції вирішити за результатом розгляду позовних вимог за період з 19.06.2024. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на протиправність дій Відповідача та стверджує, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає та виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов?язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Також Апелянтка зазначає, що про порушення її прав дізналася випадково у 2024 році. Відповідач не повідомив ОСОБА_1 про проведення масової індексації пенсії за віком у 2019 році. Крім того, зазначає, що суми пенсії, обчислені із показника середньої заробітної плати для обчислення пенсії у 2018 році - 5377,90 грн мають бути нараховані і вони не виплачені саме з вини держави в особі Відповідача. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, оскільки зазначив, що індексація у 2019-2024 роках їй не нараховувалася. Втім, згідно з рішенням 974230197974, щорічна індексація з 01 березня здійснювалася з 2019 по 2024 рік включно із застосуванням коефіцієнтів збільшення. Також Апелянтка покликається на незаконність врахування судом першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.02.2020 у справі №340/1019/19, від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19. Крім того, зазначає, що висновки ВС, викладені у постановах від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24 не є релевантними у цій справі, оскільки ОСОБА_1 індексація пенсії здійснювалася, втім з повторним застосуванням показника середньої заробітньої плати для визначення розміру пенсії - 3764,40 у 2017 році. При цьому, ОСОБА_1 посилається правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 березня 2024 у справі № 560/14349/23 та стверджує про доведення нею поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду що не було враховано судом першої інстанції. Крім того, Апелянтка зазначає, що судом не було проаналізовано норми права, аргументи, докази, що містяться в позовній заяві та заяві про поновлення строків звернення до адміністративного суду та не вказано чому їх відхилено і мотиви їх відхилення, а відтак вони непочуті, не обгрунтовано аргументи відповідно до яких суд послався саме на ті постанови Верховного суду, які взагалі не стосуються правовідносин з Відповідачем. З цих та інших підстав Позивачка вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви в частині позовних . Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 та від 01.05.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивачки підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Нормативно-правове обґрунтування. Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої-другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Висновки суду апеляційної інстанції. Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду, колегія суддів відзначає, що ОСОБА_1 , звернувшись до суду з цим позовом 19.12.2024, заявила вимоги про зобов`язання Відповідача здійснити перерахунок(індексацію) та виплату її пенсії за віком з 01.03.2019, застосувавши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за два календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення за 2016- 2017 у розмірі 5 377,90 грн, шляхом його збільшення на коефіцієнти, передбачені постановами КМУ від 20.02.2019 №124, від 01.04.2020 №251, від 22.02.2021 №127, від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, 23.02.2024 №185. Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Аналогічні правові висновки Викладено у постанові Верховного Суду від 24.03.2025 у справі № 200/4085/24. Твердження Апелянтки про те, що її позовні вимоги не обмежуються будь-яким строком, оскільки суми пенсії мають бути нараховані і вони не виплачені з вини держави, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне. Так, відповідно до статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ. Надаючи оцінку необмеженню будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми статті 46 Закону № 1058-ІV і статей 51, 55 Закону № 2262-ХІІ підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за два календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення у розмірі 5 377,90 грн Позивачці не нараховувалася. Натомість, Відповідачем був застосований показник за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн. Отже, перша умова, за якої обмеження шестимісячним строком не застосовується, не виконана, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування положення ст. 55 Закону № 2262-ХІІ щодо необмеження будь-яким строком виплати пенсіонерові суми пенсії. При цьому, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.05.2025 у справі № 620/12692/24, згідно з якими реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Разом з тим, суд апеляційної інстанції відзначає, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, як про то зазначає ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. При зверненні до суду позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Так, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно, а тому ОСОБА_1 не позбавлена моливості знати про розмір показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Посилання Апелянтки на те, що Відповідач у 2019 році не надав їй інформації про порядок проведення індексації з 01 березня колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Крім того, правомірність/протиправність таких дій/бездіяльності ГУ ПФУ в Чернігівській області не належить до предмету спору безпосередньо у цій справі. Та обставина, що 25.09.2024 Апелянтка отримала рішення Відповідача №974230194974 у відповідь на своє звернення не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19. Принагідно, апеляційний суд відзначає, що у зазначеній вище справі Верховний Суд відійшов від висновку, викладеного раніше, згідно з яким строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочинає перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період. Твердження Апелянтки про те, що висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24 сформовані за інших обставин справи, судова колегія приймає до уваги, втім відзначає, що ВС у зазначених справах було розтлумачено спосіб застосування загальних положень ст. 122 КАС України, які обґрунтовано враховано судом першої інстанції. Враховуючи наведене, а також те, що Позивачка звернувся до суду з цим позовом 19.12.2024 її права можуть бути захищені судом з 19.06.2024 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 01.03.2019, як просила ОСОБА_1 , у зв`язку із чим колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про повернення позовної заяви в іншій частині позовних вимог. Аналізуючи всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року - без змін. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 29 травня 2025 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»