Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/35781/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35781/24 Перша інстанція: суддя Марин П.П., Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Шевчук О.А. суддів Бойка А.В., Єщенка О. В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті сум компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.10.2020 по 18.10.2024, присуджених постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2017 у справі №522/16881/17, відповідно до положень Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати» (далі Постанова №159); - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів з 30.10.2020 по 18.10.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати сум, присуджених постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2017 у справі №522/16881/17, відповідно до положень Закону № 2050-ІІІ та Постанови №159. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2017 у справі №522/16881/17 ГУ ПФУ в Одеській області 18.10.2024 виплатило йому нараховану, але не виплачену пенсію. Далі, як пояснює позивач, він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про нарахування та виплату сум компенсації втрати частини доходів за період з 30.10.2020 по 18.10.2024, однак отримав відмову із посиланням на відсутність законних підстав. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до положень Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 має право на виплату компенсації втрати частини доходів через порушення строків виплати пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.10.2020 по 18.10.2024, присуджених постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2017 у справі №522/16881/17 відповідно до положень Закону № 2050-ІІІ та Постанови №159. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів з 30.10.2020 по 18.10.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати сум, присуджених постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2017 у справі №522/16881/17 відповідно до положень Закону № 2050-ІІІ та Постанови №159. Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Одеській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивуючи доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт указує, що під час розгляду справи суд не звернув уваги на те, що позов поданий із порушенням строків, встановлених ст. 122 КАС України. Апелянт зауважує, що позовні вимоги охоплюють період з 30.10.2020, в той час як до суду позивач звернувся у листопаді 2024 року, а тому, на переконання апелянта, відповідно до положень ст. 240 КАС України, суд мав би залишити без розгляду заявлений позов. Далі апелянт зазначає, що під час ухвалення рішення у справі суд першої інстанції не врахував, що відповідно до положень статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів; доходи не повинні носити разовий характер; порушення встановлених строків їх виплати; затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги. При цьому, за твердженням апелянта, сума виплаченої на виконання рішення суду пенсії має разовий характер, а тому не може вважатися доходом позивача в розумінні вимог Закону №2050-ІІІ. За таких підстав скаржник вважає, що відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог. Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно матеріалів справи ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2017 у справі №522/16881/17 задоволено позов ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеської області з 01.06.2017 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 80% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки від 17.08.2017 №2.2.1-39-231 виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмеження максимального розміру пенсії, та стягнути заборгованість згідно проведеного перерахунку на користь ОСОБА_1 .. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі №522/16881/17 частково задоволено апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2017 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Одеській області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №2.2.1-39-231 від 17.08.2017. Зобов`язано відповідача провести з 01.06.2017 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з розрахунку 80% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №2.2.1-39-231 від 17.08.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 30.10.2020 залишено без задоволення касаційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 скасовано, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2017 у цій справі залишено в силі. ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивачу, внаслідок якого розмір пенсії з червня 2017 року склав 18673,60 грн., а сума доплати склала 28770,00 грн. 18.10.2024 на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2017 на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти в розмірі 28 770 грн. 21.10.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про нарахування та виплату сум компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.10.2020 по 18.10.2024 відповідно до положень Закону № 2050-ІІІ та Постанови №159. ГУ ПФУ в Одеській області листом від 15.11.2024 за №30773-28327/С-02/8-1500/24 повідомило позивача про те, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а звернення стосується виплати компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні. Вважаючи відмову суб`єкта владних повноважень протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм Закону№2050-ІІІ, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину пенсії або заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що виплата донарахованої пенсії мала разовий характер, а тому компенсації не підлягає, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Суд врахував той факт, що пенсійні виплати нараховані внаслідок перерахунку пенсії та на відновлення порушених прав позивача, а тому визнав, що отримана сума є доходом, в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ. За таких підстав, суд дійшов висновку, що позивач набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-II та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, якою затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Так, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі і вище Закон №2050-ІІІ) регулює питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. У розумінні Закону № 2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випаду її присудження за рішенням суду. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. 21.02.2001, з метою реалізації Закону №2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України постановою №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Пункти 1,2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Отже, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. При цьому норми Закону № 2050-ІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлений (визначений) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у даному випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії. Як встановлено матеріалами справи, на виконання судового рішення, позивачу виплачена пенсія, а відтак, останній набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсійного забезпечення, згідно положень Закону №2050-ІІІ. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 та вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору та відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Враховуючи, що вказані кошти нараховані в результаті відновлення порушених прав позивача, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а тому позивач набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати. При цьому, суд першої інстанції доречно зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Стосовно доводів апелянта про пропуск строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до обставин справи 18.10.2024 відповідач, на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2017, виплатив позивачеві нараховану доплату до пенсії у розмірі 28770 грн. Із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області 21.10.2024, на що отримав відмову, викладену у листі від 15.11.2024 З даним позовом до суду позивач звернувся 19.11.2024. З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення його без розгляду. За таких підстав слід констатувати, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а підстави для скасування судового рішення відсутні. Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуюча суддя О. А. Шевчук суддя А. В. Бойко суддя О. В. Єщенко