Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/8821/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8821/24 Перша інстанція: суддя Брагар В. С. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Бітова А.І., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024р. за №0575036-2409-1411-UA48020010000091496. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, а позов підлягає задоволенню, оскільки нежитловий об`єкт не є об`єктом оподаткування згідно з пп. ж п. 266.2 ст. 266 ПК України, адже використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності для зберігання вирощеної особисто ним сільськогосподарської продукції, тобто як сільськогосподарським виробником. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 31.05.2024р. за №0575036-2409-1411-UA48020010000091496 на суму 101 565,3грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,2грн.. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржуване рішення діяв протиправно та з порушенням норм податкового законодавства, оскільки позивачем надано відповідні докази того, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а тому на нього поширюються пільги передбачені пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 є засновником та єдиним членом ФГ «Домашов В.В.», основною метою діяльності якого згідно статуту є вирощування зернових культур (крім рису) і насіння олійних культур. ОСОБА_1 на праві власності належить об`єкт нерухомого майна, який розташований АДРЕСА_1 , загальною площею 1515,9кв.м. та використовується позивачем для зберігання вирощеної ним особисто сільськогосподарської продукції. Додатково позивач зазначив, що у нього в наявності земельна ділянка для вирощування сільськогосподарських культур, яка використовувалась ним у 2021р., що підтверджується податковою декларацією зі сплати за землю та звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду. Відповідно до розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2023р. Частка сільськогосподарського виробництва ФГ « ОСОБА_1 », де єдиним засновником та членом ФГ є ОСОБА_1 , складає 100%. У травні 2024р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024р. за №0575036-2409-1411-UA48020010000091496 за податковим зобов`язанням за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023р. в сумі 101 565,3грн. Позивач вважаючи вищезазначене рішення відповідача протиправним, оскільки має пільги щодо даного об`єкту нерухомості, звернувся до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями пп.266.1.1 п.266.1. ст.266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з пп. «ж» п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (в редакції до 1.01.2019р). Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018р. за №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено у новій редакції, відповідно до якої не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019р., що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи. Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Залежно від періоду (після 1 січня 2019р.) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку). Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України). Приписами пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2019р. у справі за №340/1905/18. Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у ст.1 ЗУ «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001р. за №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до ст.1 ЗУ «Про сільськогосподарський перепис»: - виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин. Положеннями ст.1 ЗУ «Про сільськогосподарський перепис» встановлено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг. Згідно з пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (в редакції з 1.01.2019р.). Положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000р. №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше. Згідно з ДК 018-2000, до групи Будівлі нежитлові інші (код 127) належить клас 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства охоплює такі підкласи: 1271.1 Будівлі для тваринництва; 1271.2 Будівлі для птахівництва; 1271.3 Будівлі для зберігання зерна; 1271.4 Будівлі силосні та сінажні; 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства; 1271.6 Будівлі тепличного господарства; 1271.7 Будівлі рибного господарства; 1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва; 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші. Отже, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд повинен встановити, чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об`єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб. Дослідивши матеріали справи, а саме надані позивачем свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 5.02.2008р., витяг з права власності, план земельної ділянки характеристики будинку, судова колегія вважає, що спірна нежитлова будівля є зерносховищем. Також, відповідно до пояснень позивачем, що він займається вирощуванням зернових культур та насіння олійних культур, а нежитлова будівля-склад використовується ним для зберігання сільськогосподарської продукції. Крім того, позивач є засновником фермерського господарства, в наявності в нього є земельна ділянка і ним надано докази вирощування сільськогосподарської продукції, отримання доходи від неї та відповідно доведено факт зберігання власної сільськогосподарської продукції у нежитловому об`єкті. Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач має статус сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 315, 316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.І. Бітов О.В. Єщенко