Постанова 4854 № 420/19053/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19053/24 Перша інстанція: суддя Свида Л.І. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Єщенка О.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 січня 2025р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И Л А: У червні 2024р. ТОВ «СТРОЙ МИР» звернулося до суду із позовом до Одеської митниці, у якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000081/2 від 16.06.2024р.. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що представником позивача надано всі передбачені ст.53 Митного кодексу документи, які підтверджують митну вартість товару за першим методом - щодо ціни договору. Подані документи містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, не мають розбіжностей чи ознак підробки в розумінні положень Митного кодексу України. Тому, у відповідача були відсутні будь-які підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості, винесення картки відмови та рішення про коригування. Поряд із цим, всупереч нормам Митного кодексу України і Методичним рекомендаціям у рішенні про коригування відповідачем не зазначено які витрати та/або платежі не включені до ціни, які допущені помилки чи незазначені відомості, які конкретно виявлені розбіжності у поданій документації, що унеможливлюють визначення митної вартості за основним методом, а, отже, дії митного органу є неправомірними. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7 січня 2025р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000081/2 від 16.06.2024р.. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «СТРОЙ МИР» сплачений судовий збір у розмірі 2 422,4грн.. Не погодившись із даним судовим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару усі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, то відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є неправомірною, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000081/2 від 16.06.2024р. є протиправним та підлягає скасуванню. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 19.07.2022р. між фірмою ZHEJIANG YIJIA INDUSTRIAL CO. LTD (Продавець) та ТОВ «СТРОЙ МИР» (Покупець) укладено контракт за №CH-UA-19/07/22, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався продати, а покупець сплатити і прийняти товар «двері металеві» в номенклатурі, кількості і цінам, згідно супроводжувальних документів. З метою митного оформлення поставленого за контрактом від 19.07.2022р. №CH-UA-19/07/22 товару (двері вхідні з чорних металів в комплекті з дверними коробками та фурнітурою у асортименті в кількості 300 шт.) декларантом подано до Одеської митниці митну декларацію за №24UA500020005694U8 від 15.06.2024р., в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту (24 405дол.США), та документи, які підтверджують вартість товару, зокрема: пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс); коносамент; навантажувальний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками. Проте, за результатами розгляду декларації №24UA500020005694U8 від 15.06.2024р. та доданих до неї документів Одеською митницею складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вартості товарів №UA500020/2024/000205. Позивач, вважаючи протиправним вказане рішення митного органу, звернувся до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення митного органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За правилами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п.23,24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно з ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Приписами ч.1,2,3 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Положеннями ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити такі обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно ч.1,2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Приписами ч.1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. У відповідності до ч.2,3 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Положеннями ч.9 ст.58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору. Частиною 8 ст.57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного розгляду справи, що 19.07.2022р. між ТОВ «СТРОЙ МИР» (Покупець) та між фірмою ZHEJIANG YIJIA INDUSTRIAL CO. LTD (Продавець) був укладений контракт №CH-UA-19/07/22. На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець (ZHEJIANG YIJIA INDUSTRIAL CO. LTD) здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару: «двері металеві» в номенклатурі, кількості і цінам, згідно супроводжувальних документів. Що стосується доводів митного органу, як підстави для коригування митної вартості, щодо ненадання до митного оформлення документів, що підтверджують вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням у відповідності до вимог п.2 ч.10 ст.58 МК України, то судова колегія зазначає наступне. Так, за правилами ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Тобто, з огляду на положення ст.58 МК України витрати на пакування додаються до митної вартості товару лише у тому випадку, коли вони не включені до ціни товару. Судовою колегією встановлено, що товар поставляється на умовах СІР (Інкотермс). Відповідно до розділу А.9 умов СІР Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування. Як вбачається із матеріалів справи, що відповідно Контракту від 19.07.2022р. обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Отже, відповідно до умов зазначеного контракту та умов поставки товару СІР (Інкотермс) обов`язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з пакування закладалися постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали. Тобто, визначена у контракті ціна за товар включає у себе, у тому числі витрати, пов`язані із пакуванням товару, що означає, що витрати, пов`язані з пакуванням товару несе продавець, а не покупець, у зв`язку із чим, суд вважає безпідставними зауваження відповідача щодо ненадання позивачем до митного оформлення документів, що підтверджують вартість пакування. Що стосується посилань митного органу на те, що в наданих до митного оформлення документах відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі, суд зазначає наступне. Відповідно до умов контракту поставка здійснювалась на умовах CIP (Carriage and Insurance Paid To - фрахт/перевезення та страхування оплачені до), за умовами якої у зоні відповідальності продавця - оплата страхування вантажу. Продавець зобов`язаний забезпечити страхування, що покриває принаймні мінімальні ризики. До зобов`язань продавця відносяться: передати товар перевізнику в узгоджені терміни; нести ризики за товар до моменту його передачі перевізнику; надати актуальні транспортні документи; заплатити за оформлення експорту; промаркувати й упакувати товар; оплатити страхування вантажу; повідомити покупця про те, що товар був переданий перевізнику. До обов`язків покупця відносяться: оплатити вартість товару за договором; забрати товар у перевізника в пункті призначення/точці вивантаження; нести ризики за пошкодження або втрату вантажу після його передачі перевізнику; оплатити імпортне оформлення. Отже, згідно умов контракту всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування вже були включені Продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах, а тому надання додаткових документів, в яких в тому числі й окремо визначається вартість та розмір витрат на страхування, пакування та маркування митним законодавством не передбачається. Щодо зауважень митного органу до наданого прайс-листа, то судова колегія зазначає, що вказані обставини не впливають на визначення митної вартості товарів, а відтак не можуть бути підставою для її коригування. Також, прайс-лист є додатковим документом, що може підтверджувати митну вартість товару та у відповідності до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України подається у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, однак жодна норма Митного кодексу України не визначає вимоги до оформлення прайс-листа. Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд прийшов до висновку, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару. З урахуванням зазначеного, вказані доводи митного органу не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів. Щодо витребування митним органом додаткових документів, судова колегія зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021р. у справі №804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. При цьому, судова колегія вважає, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей. Натомість, митним органом не підтверджено належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Разом з тим, судова колегія вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів. Самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з оскаржуваного рішення, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення є більшим ніж заявлено декларантом. Разом з тим, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до безумовного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору. Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не встановлений. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДПС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №820/17417/14, від 4.09.2018р. у справі № 818/1186/17). Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме лише зазначення у рішеннях про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформлених митних декларацій з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням законності та обґрунтованості коригування митної вартості товару за резервним методом. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого товару за методом не за ціною договору, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, не зазначив країну походження та рік виготовлення такого товару, його технічний стан, що є окремою підставою для скасування такого рішення. За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що митним органом, як суб`єктом владних повноважень не доведено, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У відповідності до ч.3 ст.318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Враховуючи, що позивачем були надані для митного оформлення товару документи, необхідні для визначення його митної вартості, яка була задекларована, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять суттєвих розбіжностей, тощо, судова колегія приходить до висновку, що відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є неправомірною, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів - є протиправними та підлягають скасуванню. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «СТРОЙ МИР», шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень митного органу про коригування митної вартості товарів та як наслідок визнання протиправними та скасування оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7.03.2025р. було відкрито провадження у даній справі та відстрочено Одеській митниці сплату судового збору у розмірі 3 633,6грн. до закінчення розгляду апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7.01.2025р. по справі №420/19053/24. Станом на день розгляду справи документ про підтвердження сплати судового збору до суду не надходив, а тому судова колегія вважає за необхідне стягнути відстрочений судовий збір. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 січня 2025р. залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, Одеська обл., м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Держави (отримувач коштів ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA678999980313101206081015758; код класифікації доходів бюджету 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», відомча ознака: « 81» (Апеляційні адміністративні суди) судовий збір у розмірі 3 633,6грн. (три тисячі шістсот тридцять три гривні шістдесят копійок). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: О.В. Єщенко О.А. Шевчук