Постанова 4852 № 160/3003/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/3003/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року (суддя Озерянська С.І.) в адміністративній справі №160/3003/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод" про визнання протиправними та скасування наказів,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" від 21.12.2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ №282 від 22.12.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 в частині призначення та зарахування солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині, яким виключити солдата ОСОБА_1 , розвідника дальномірника військової частини НОМЕР_1 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з дня набрання рішенням законної сили. Одночасно з позовом до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення або переведення військовослужбовця ОСОБА_1 до іншого місця проходження військової служби або іншої військової частини до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили. Заява обґрунтована тим, що позивач на момент проходження військово-лікарської комісії та винесення наказу "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 07.08.2025 року, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Вказував, що переведення позивача до будь-якої іншої військової частини, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі, унеможливить виконання рішення суду в даній справі. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду фактично мотивована відсутністю правових підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб. Суд першої інстанції виходив з того, що положення п.10 ч.3 ст.151 КАС України прямо забороняють забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи бойовій обстановці. З цього приводу суд зазначив, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а тому, суд позбавлений можливості забороняти відповідачу вчиняти дії, пов`язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому визначати місце несення військової служби військовослужбовцем. Крім цього, суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивачем не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідач має намір направити його до іншої військової частини для виконання військових завдань до завершення розгляду справи судом чи вирішення питання про його звільнення з військової служби. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постанови нову ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач фактично посилається на обставини, які були ним визначені як підстави для вжиття заходів для забезпечення позову. Позивач вказує на те, що його неправомірно було мобілізовано, оскільки він мав відстрочку від призову. Зазначає те, що у спірному випадку існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, так як після закінчення навчання у військовій частині НОМЕР_1 його може бути направлено до іншої військової частини в зону бойових дій. З цими обставинами пов`язує наявність правових підстав для забезпечення позову. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 Кодексу адміністративного України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. За змістом частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, за положенням КАС України, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наведених позивачем у заяві обставин не вбачається підстав для забезпечення позову, з огляду на таке. Так, позивачем не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову, на яких наполягав позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як вже було зазначено, в обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову, посилався на можливе його переведення до іншої військової частини. Але, можливість настання такої події, як правильно звернув увагу суду першої інстанції, жодними доказами не підтверджена. Також, суд першої інстанції правильно звернув увагу на положення п.10 ч.3 ст.151 КАС України, які прямо забороняють забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи бойовій обстановці. Суд першої інстанції, з огляду на статус позивача, а саме те, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", обгрунтовано вказав на неможливість забороняти відповідачу вчиняти дії, пов`язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому визначати місце несення військової служби військовослужбовцем. Крім цього, надаючи оцінку заяві позивача про забезпечення позову, в якій, окрім іншого, зазначено про неправомірність мобілізації позивача через наявність у нього відстрочки від призову, суд першої інстанції правильно зазначив, що суд не може встановити наявність очевидних ознак протиправності дій/рішень відповідачів, оскільки вказана обставина підлягає встановленню на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Тобто, вказані обставини встановлюються судом під час розгляду справи по суті, а не під час розгляду такого процесуального питання як забезпечення позову. Отже, оскільки позивачем не було обгрунтовано наявності підстав для забезпечення позову, які прямо передбачені ст.150 КАС України, то суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в задоволення апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/3003/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст..ст.328, 329 КАС України Повний текст постанови складено 28.05.2025 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк