Постанова 4819 № 650/1197/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова іменем України справа №650/1197/25 провадження № 22ц/819/290/25 27 травня 2025 року м.Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Бездрабко В.О.(суддя-доповідач), судді : Базіль Л.В., Приходько Л.А., секретар судового засідання: Олійник К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Сікори О.О., про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР», встановив: 03 березня 2025року, до подання позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просило: вжити заходи забезпечення позову у виді заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») приймати рішення про державну реєстрацію прав та вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у тому числі до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації інших речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо об`єктів нерухомого майна - земельні ділянки з кадастровими номерами, а саме: 6520980300:03:022:0015, площею 13,1077 га; 6520984000:05:024:0010, площею 5,066 га; 6520984000:05:028:0004, площею 5,0642 га; 6520984000:05:028:0044, площею 5,0601 га; 6520984000:04:007:0007, площею 5,0603 га; 6520980300:03:005:0001, площею 13,4506 га; 6520984000:05:028:0011, площею 5,06 га; 6520984000:05:028:0009, площею 2,2116 га; 6520984000:05:028:0041, площею 2,8501 га; 6520984000:05:028:0008, площею 5,0686 га; 6520984000:04:007:0016, площею 5,0582 га; 6520984000:05:028:0010, площею 5,0684 га; 6520984000:04:007:0001, площею 5,0583 га; 6520984000:04:007:0003, площею 5,0603 га; 6520984000:04:006:0022, площею 1,8126 га; 6520984000:05:028:0023, площею 3,2648 га; 6520984000:05:028:0007, площею 5,0682 га; 6520984000:05:028:0006, площею 5,0685 га; заборонити усім державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - земельні ділянки з кадастровими номерами, а саме: 6520980300:03:022:0015, площею 13,1077 га; 6520984000:05:024:0010, площею 5,066 га; 6520984000:05:028:0004, площею 5,0642 га; 6520984000:05:028:0044, площею 5,0601 га; 6520984000:04:007:0007, площею 5,0603га; 6520980300:03:005:0001, площею 13,4506 га; 6520984000:05:028:0011, площею 5,06 га; 6520984000:05:028:0009, площею 2,2116 га; 6520984000:05:028:0041, площею 2,8501 га; 6520984000:05:028:0008, площею 5,0686 га; 6520984000:04:007:0016, площею 5,0582 га; 6520984000:05:028:0010, площею 5,0684 га; 6520984000:04:007:0001, площею 5,0583 га; 6520984000:04:007:0003, площею 5,0603 га; 6520984000:04:006:0022, площею 1,8126 га; 6520984000:05:028:0023, площею 3,2648 га; 6520984000:05:028:0007, площею 5,0682 га; 6520984000:05:028:0006, площею 5,0685 га, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. Заява обґрунтована тим, що 17 грудня 2018року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» та ОСОБА_15 укладено договір суборенди землі, за умовами якого орендар ОСОБА_15 передала суборендарю ТОВ «Родина ІР» в строкове та платне користування земельні ділянки загальною площею 335,0454 га строком на 15 років, тобто до 17 грудня 2033 року. Всупереч умов цього договору, на підставі особистих неприязних відносин, орендар за взаємною згодою з власниками ділянок, припинила первинні договори оренди землі з орендодавцями шляхом укладення угод про зміну строків договорів оренди землі з 15 років до 6 років 4 місяців та 23 днів. 07 та 21 лютого 2025року ОСОБА_15 повідомила товариство про те, що між нею та орендодавцями (власниками ділянок) укладено 18 додаткових угод про зміну строків дії договорів оренди землі, державна реєстрація яких відбулася 29 січня 2025року. Заявник послався на те, що укладення зазначених додаткових угод спрямовано на дострокове припинення дії договору суборенди землі від 17 грудня 2018року, що порушує права товариства та негативно впливає на здійснення суборендарем господарсько-виробничої діяльності на орендованих земельних ділянках, зокрема на момент внесення змін до договорів оренди щодо строків їх дії, земельні ділянки знаходилися під посівами сільськогосподарських культур, здійснених товариством. Зміни до договорів оренди землі відбулися без будь-якого законного обґрунтування та економічної необхідності, а фактичне припинення оренди у строки, менші за передбачені договором, є порушенням прав суборендаря на законне користування земельними ділянками. Заявник виснував, що зміни до договорів оренди внесено з метою припинення дії договору суборенди та передачі землі на користь третіх осіб. Товариство зазначило, що має намір оскаржити в судовому порядку 18 додаткових угод про зміну строків дії договорів оренди землі, але у разі передачі земельних ділянок третім особам, ця обставина може ускладнити чи унеможливити виконання можливого судового рішення про визнання оспорюваних додаткових угод недійсними, з приводу чого заявник просив задовольнити заяву про забезпечення позову. Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 березня 2025року заява ТОВ «Родина ІР» про забезпечення позову задоволена в повному обсязі. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доводи заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо переданих в суборенду товариству земельних ділянок є обґрунтованими, оскільки невжиття таких заходів може мати наслідком унеможливлення виконання рішення суду, у разі його постановлення на користь ТОВ «Родина ІР». Крім того, суд зазначив, що «згідно з пунктом 1.1 договору суборенди строк дії договору суборенди встановлено на 15 років, тобто до 17 грудня 2033 року, що прямо зазначено в договорі та узгоджується з тривалістю основних договорів оренди. Відповідно до пункту 15 договору суборенди, метою використання земельних ділянок визначено ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що передбачає довгострокову діяльність суборендаря, зокрема проведення посівних та збиральних кампаній, що потребують стабільних та прогнозованих умов оренди. Пунктом 39 договору суборенди передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. В свою чергу, пункт 39.1 договору суборенди прямо встановлює заборону на розірвання чи дострокове припинення договорів оренди орендарем без письмової згоди суборендаря. Це означає, що орендар не міг самостійно ініціювати чи погоджувати будь-які зміни щодо строків дії договорів оренди без попереднього узгодження з суборендарем. Із поданих документів вбачається, що в період з 29 січня 2025 року по 11 лютого 2025 року орендар уклав із орендодавцями 18 додаткових угод про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, згідно з якими строк оренди було зменшено майже на 9 років з 15 років (до 17 грудня 2033 року) на 6 років 4 місяці та 23 дні (до 28 лютого 2025 року). Таким чином, дії відповідачки фактично спрямовані на припинення прав суборендаря на користування земельними ділянками, що є порушенням умов договору суборенди та законодавства України. Про зміну строків оренди суборендар дізнався лише 7 та 21 лютого 2025 року, коли отримав повідомлення орендаря, датовані 31 січня 2025 року, 7 лютого 2025 року та 11 лютого 2025 року. Вказані повідомлення свідчать про те, що орендар уклав угоди про зміну строків оренди та зареєстрував їх державним реєстратором без попереднього повідомлення та погодження з суборендарем, що суперечить як умовам договору, так і вимогам статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України щодо належного виконання зобов`язань. На момент укладення додаткових угод та зміни строків оренди, на земельних ділянках перебували посіви сільськогосподарських культур, що підтверджується статистичною звітністю товариства та документами про списання насіннєвого матеріалу. Вказані обставини є доказом того, що орендар діяв всупереч інтересам суборендаря, оскільки дострокове припинення права користування земельними ділянками ставить під загрозу господарську діяльність позивача та завдає йому прямих збитків». Не погодившись з ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 березня 2025року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 подали окремі апеляційні скарги,в яких пославшись на неправильно застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти у справі нове судове рішення, яким у задоволені заяви ТОВ «Родина ІР» про забезпечення позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційних скарг скаржники зазначили, що суд першої інстанції безпідставно застосував заходи забезпечення позову, не врахувавши, що між власниками землі (орендодавцями) та ТОВ «Родина ІР» відсутні правовідносини, що спростовує твердження товариства про порушення його прав орендодавцями. Суборендар не може впливати на прийняття власниками землі рішень щодо належних їм ділянок та на договірні відносини з оренди землі чи зміну умов відповідних договорів, стороною яких не є ТОВ «Родина ІР». Перед укладенням додаткових угод до договорів оренди був проведений огляд спірних ділянок, які не засіяні посівами товариства, що зафіксовано у відповідному акті. Укладення між власниками землі та орендарем в особі ОСОБА_15 змін до договорів оренди в частині скорочення раніше погоджених строків договорів обумовлено сучасними негативними реаліями, з якими зіткнулася країни у зв`язку з повномасштабним вторгненням військ рф в Україну та які вплинули на уклад життя та плани на майбутнє, серед яких потреби власників землі у поверненні їм ділянок для їх використання для власних потреб. В апеляційній скарзі ОСОБА_15 , пославшись на неправильне встановлення судом фактичних обставин справи, порушення норм цивільного процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, просила ухвалу суду від 03 березня 2025року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Родина ІР» у задоволенні заяви про забезпечення позову. Скаргу мотивовано тим, що протягом січня-лютого 2025 року до неї, як орендаря земельних ділянок, надходили пропозиції від власників землі про внесення змін до договорів оренди щодо строку їх дії з огляду на те, що власники перебувають в складному становищі, воєнні дії вплинули на їх плани, а тому власники потребують земельних ділянок для власних потреб. Орендарем разом з власниками землі був здійснений огляд ділянок та зафіксовано, що ділянки вільні від посівів суборендаря і після цього сторони погодили внесення змін до договорів оренди землі, що не порушує прав ТОВ «Родина ІР», оскільки строк дії договору суборенди хоча й укладений на 15 років, проте обумовлений строком дії первинних договорів оренди землі. На думку скаржника, оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням вимог статті 149 ЦПК України, без належного обґрунтування заявником підстав необхідності вжиття заходів забезпечення позову та містить висновки суду про порушення орендодавцем умов договору суборенди, що перебуває поза межами вирішення питання про забезпечення позову та віднесено до розгляду справи по суті. В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. В апеляційних скаргах просили розгляд справи провести у відсутність скаржників. Представник ТОВ «Родина ІР» Чиркіна Л.Ю. проти задоволення апеляційних скарг заперечувала, вказавши про законність та обґрунтованість ухвали суду від 03 березня 2025року. За положеннями частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, пояснення представника ТОВ «Родина ІР», перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_15 підлягають частковому задоволенню, а інші скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, серед іншого, забороною вчиняти певні дії. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) викладено висновок, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу». Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі №295/5244/22. З матеріалів справи встановлено, що 17 грудня 2018року між орендарем-фізичною особою ОСОБА_15 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» укладений договір суборенди землі, за умовами якого орендар передала в строкове платне користування суборендарю земельні ділянки в межах територій Новопавлівської, Новокалузької, Білоусівської сільських рад Великоолександрівського району Херсонської області, загальною площею 335,0454га, що знаходяться в користуванні орендаря на підставі договорів оренди землі, укладених з власниками земельних ділянок. Сторонами погоджений строк дії договору суборенди 15 років до завершення договору оренди. З урахуванням періоду ротації основної сівозміни. 31 січня, 07 та 11 лютого 2025року ОСОБА_15 направила на адресу ТОВ «Родина ІР» письмові повідомлення про припинення суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 6520980300:03:022:0015, площею 13,1077 га; 6520984000:05:024:0010, площею 5,066 га; 6520984000:05:028:0004, площею 5,0642 га; 6520984000:05:028:0044, площею 5,0601 га; 6520984000:04:007:0007, площею 5,0603 га; 6520980300:03:005:0001, площею 13,4506га; 6520984000:05:028:0011, площею 5,06 га; 6520984000:05:028:0009, площею 2,2116 га; 6520984000:05:028:0041, площею 2,8501 га; 6520984000:05:028:0008, площею 5,0686 га; 6520984000:04:007:0016, площею 5,0582 га; 6520984000:05:028:0010, площею 5,0684 га; 6520984000:04:007:0001, площею 5,0583 га; 6520984000:04:007:0003, площею 5,0603 га; 6520984000:04:006:0022, площею 1,8126 га; 6520984000:05:028:0023, площею 3,2648 га; 6520984000:05:028:0007, площею 5,0682 га; 6520984000:05:028:0006, площею 5,0685 га, зазначивши про укладення з власниками землі додаткових угод до договорів оренди землі, якими змінено строк дії цих договорів та припинення з огляду на це дії договору суборенди. Зі змісту заяви про забезпечення позову та доданих до нею документів слідує, що між сторонами у справі виник спір про право ТОВ «Родина ІР» суборенди стосовно вищезазначених земельних ділянок. З огляду на викладені товариством обставини, якими заявник обґрунтував вимоги про забезпечення позову, слід визнати, що звернення до суду з відповідною заявою направлено на відновлення порушеного, на думку ТОВ «Родина ІР», права користування землею, яка може бути передана на користь третіх осіб. Ураховуючи викладене, суд першої інстанцій обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його постановлення на користь товариства та призвести до порушення прав і законних інтересів ТОВ «Родина ІР». Вжиті заходи забезпечення позову є необхідними та співмірними із наведеними у заяві про забезпечення позову вимогами та забезпечать поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів товариства в разі задоволення позовних вимог. За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині та вважає, що ефективним способом забезпечення позову у цій справі є заборона на вчинення дій, спрямованих на передачу у володіння та користування третім особам спірних земельних ділянок шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо означених ділянок. При цьому слід зауважити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються інтереси позивача/заявника на випадок, коли відповідач діятиме недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення або утруднення його виконання у разі задоволення позовних вимог. Аналізуючи встановлені у справі обставини, слід визнати, що спір опосередковано виник внаслідок дій власників земельних ділянок, які зажадали змінити строки раніше укладених договорів оренди землі, що на думку товариства, вплинуло на його права й інтереси та створило підстави для ініціювання судового розгляду справи, а тому доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про те, що заборона вчинення реєстраційних дій фактично обмежує їх право розпоряджатися своїм майном, колегія суддів визнає неприйнятними. З цих же підстав не можна погодитися з доводами апеляційних скарг про те, що оскільки між власниками землі та суборендарем відсутні правовідносини, то ця обставина унеможливлює вжиття заходів забезпечення позову. Разом із цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_15 про те, що розглянувши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали помилково вдався до аналізу положень договору суборенди від 17 грудня 2018року та встановив обставини й частково дійшов висновків, які перебувають поза межами розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, передбаченими главою 10 розділу І ЦПК України. Ураховуючи наведене, апеляційний суд визнає передчасними та такими, що підлягають виключенню з мотивувальної частини ухвали висновки суду про те, що «згідно з пунктом 1.1 договору суборенди строк дії договору суборенди встановлено на 15 років, тобто до 17 грудня 2033 року, що прямо зазначено в договорі та узгоджується з тривалістю основних договорів оренди. Відповідно до пункту 15 договору суборенди, метою використання земельних ділянок визначено ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що передбачає довгострокову діяльність суборендаря, зокрема проведення посівних та збиральних кампаній, що потребують стабільних та прогнозованих умов оренди. Пунктом 39 договору суборенди передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. В свою чергу, пункт 39.1 договору суборенди прямо встановлює заборону на розірвання чи дострокове припинення договорів оренди орендарем без письмової згоди суборендаря. Це означає, що орендар не міг самостійно ініціювати чи погоджувати будь-які зміни щодо строків дії договорів оренди без попереднього узгодження з суборендарем. Із поданих документів вбачається, що в період з 29 січня 2025 року по 11 лютого 2025 року орендар уклав із орендодавцями 18 додаткових угод про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, згідно з якими строк оренди було зменшено майже на 9 років з 15 років (до 17 грудня 2033 року) на 6 років 4 місяці та 23 дні (до 28 лютого 2025 року). Таким чином, дії відповідачки фактично спрямовані на припинення прав суборендаря на користування зазначеними земельними ділянками, що є порушенням умов договору суборенди та законодавства України. Про зміну строків оренди суборендар дізнався лише 7 та 21 лютого 2025 року, коли отримав повідомлення орендаря, датовані 31 січня 2025 року, 7 лютого 2025 року та 11 лютого 2025 року. Вказані повідомлення свідчать про те, що орендар уклав угоди про зміну строків оренди та зареєстрував їх державним реєстратором без попереднього повідомлення та погодження з суборендарем, що суперечить як умовам договору, так і вимогам статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України щодо належного виконання зобов`язань. На момент укладення додаткових угод та зміни строків оренди, на земельних ділянках перебували посіви сільськогосподарських культур, що підтверджується статистичною звітністю та документами про списання насіннєвого матеріалу. Вказані обставини є доказом того, що орендар діяв всупереч інтересам суборендаря, оскільки дострокове припинення права користування земельними ділянками ставить під загрозу господарську діяльність позивача та завдає йому прямих збитків». Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. За результатами розгляду поданих апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви ТОВ «Родина ІР» про вжиття заходів забезпечення позову, з приводу чого апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 слід залишити без задоволення, як такі що висновки суду в означеній частині не спростовують. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотиви ухваленого у справі судового рішення згідно редакції цієї постанови, з приводу чого частковому задоволенню підлягають доводи апеляційної скарги ОСОБА_15 в частині виключення з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали висновків суду першої інстанції щодо аналізу положень договору суборенди від 17 грудня 2018року та тверджень суду про порушення прав товариства, які стосуються розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд постановив : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_15 задовольнити частково. Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 березня 2025 рокузмінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 28 травня 2025 року. Головуючий : В.О. Бездрабко Судді : Л.В. Базіль Л.А. Приходько