Постанова 4813 № 495/7494/17

Номер провадження: 22-ц/813/960/25 Справа № 495/7494/17 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.05.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом Приватної Фірми «Мустанг» до Шабівської сільської об`єднаної територіальної громади БілгородДністровського району, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про скасування рішення, скасування та усунення перешкод у користуванні власністю, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. 26 вересня 2017 року позивач Приватне підприємство «Приватна Фірма «Мустанг» звернувся до суду із позовом до Салганської сільської ради Білгород Дністровського району, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про скасування рішення, скасування та усунення перешкод у користуванні власністю, уточнивши свої позовні вимоги 26 липня 2018 року, 21 листопада 2018 року, остаточно просить суд: - визнати за Приватним підприємством «Приватною Фірмою «Мустанг» право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,3 га на території с. Шабо Білгород Дністровського району Одеської області, яка належить Приватному підприємству «Приватній фірмі «Мустанг» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 08 серпня 1996 року, серії ОД № 27-27, виданого на підставі рішення виконкому Білгород Дністровської міської ради від 16 травня 1996 року № 551 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 27; - визнати незаконним та скасувати рішення Салганської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області від 27 травня 2005 року № 765-IV, яким ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,0879 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_1 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку; - скасувати держаний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0879 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_1 та виданий ОСОБА_2 ; рішення Салганської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області від 27.05.200_ року № 755 «Про передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» в частині передачі безоплатно у власність земельних ділянок ОСОБА_1 , площею 0,1079 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , площею 0,0881 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 ; - скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0881 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_3 , виданий ОСОБА_3 ; скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1079 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_2 виданий ОСОБА_1 ; - витребувати на користь Приватного підприємства «Приватної Фірми «Мустанг» від ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3 га, розташованої на території с. Шабо Білгород Дністровського району Одеської області, яка належить Приватному підприємству «Приватній Фірмі «Мустанг» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 08 серпня 1996 року, серія ОД №27-27, виданого на підставі рішення виконкому Білгород Дністровської міської ради від 16 травня 1996 року № 551 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №

27. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року позовні вимоги Приватного підприємства «Приватна Фірма «Мустанг» до Шабівської сільської об`єднаної територіальної громади Білгород Дністровського району, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про скасування рішення, скасування та усунення перешкод у користуванні власністю задоволено частково. Визнано за Приватним підприємством «Приватною Фірмою «Мустанг» право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,3 га на території с. Шабо Білгород Дністровського району Одеської області, яка належить Приватному підприємству «Приватній фірмі «Мустанг» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 08 серпня 1996 року, серії ОД № 27-27, виданого на підставі рішення виконкому Білгород Дністровської міської ради від 16 травня 1996 року № 551 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №

27. Визнано незаконним та скасовано рішення Салганської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області від 27 травня 2005 року № 765-IV, яким ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,0879 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_1 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Скасовано держаний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0879 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_1 та виданий ОСОБА_2 . Визнано незаконним та скасовано рішення Салганської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області від 27.05.200_ року № 755 «Про передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» в частині передачі безоплатно у власність земельних ділянок, ОСОБА_1 , площею 0,1079 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , площею 0,0881 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 . Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0881 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_3 , виданий ОСОБА_3 .. Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1079 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_2 виданий ОСОБА_1 . В іншій частині в задоволені позовних вимог Приватного підприємства «Приватна Фірма «Мустанг» до Шабівської сільської об`єднаної територіальної громади Білгород Дністровського району, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про скасування рішення, скасування та усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення позовних вимог. Сповіщення сторін. Про судове засідання, призначене на 21 травня 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились. 21 травня 2025 року від адвоката Палиця А.В., який діє в інтересах ПП «Приватна фірма «Мустанг», надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із захворюванням представника заявника. Розглянувши вказану заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Колегія суддів звертає увагу, що у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить. Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони у справі. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Повний текст судового рішення складено 28 травня 2025 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що дійсно Приватному підприємству «Приватній фірмі «Мустанг» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 08 серпня 1996 року, серії ОД №27-27 належить земельна ділянка площею 0,3 га на території с. Шабо Білгород Дністровського району Одеської області. (т.1 а.с. 26-27) Вказаний державний акт видано на підставі рішення виконкому Білгород Дністровської міської ради від 16 травня 1996 року №551 та зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №27. 04 квітня 2016 року, розробивши технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та звернувшись до управління Держгеокадастру у Білгород Дністровському районі за переліком обмежень у використанні земельної ділянки, позивач отримав відповідь від 04 травня 2016 року № 32-1501-0.11-1616/2-16 про те, що земельну ділянку, належну позивачу на праві постійного користування, перетинають наступні об`єкти: земельна ділянка з кадастровим номером 5120886600:02:007:0055, належна ОСОБА_3 ; земельна ділянка з кадастровим номером 5120886600:02:007:0043, належна ОСОБА_2 ; земельна ділянка з кадастровим номером 5120886600:02:007:0063, належна ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, відділ Держгеокадастру не може надати перелік обмежень у використанні земельної ділянки (т.1 а.с. 29). Рішенням Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 765-IV від 27 травня 2005 року ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,0879 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_1 та видано державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку (т.1 а.с. 100). Рішенням Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 706-IV від 24 грудня 2005 року надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку технічної документації земельної ділянки площею 0,0881 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 . Рішенням Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 24 грудня 2004 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації земельної ділянки площею 0,1079 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 125-126). Рішення Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.05.2005 року №755 «Про передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» було передано безоплатно у власність земельні ділянки громадянам, серед яких ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 0,1079 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , земельної ділянки, площею 0,0881 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 . (т. 1 а.с. 129-130) На теперішній час власником земельної ділянки, площею 0,0881 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 є ОСОБА_4 , якій дана земельна ділянка належить на підставі договору купівлі продажу, посвідченого 02 серпня 2011 року, приватним нотаріусом Білгород Дністровського нотаріального округу Щукіною Л.С., реєстр № 1419, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 грудня 2017 року. Позивач зазначає, що прийняттям органом місцевого самоврядування незаконних рішень, порушують речове право позивача на постійне користування земельною ділянкою. Відповідачі не скористались своїм правом на надання відзиву щодо позовних вимог позивача. Виходячи з того, що предметом позову наразі є оспорювання законності винесених Салганською сільською радою рішень «Про передачу громадянам земельних ділянок на території Салганської сільської ради», суд першої інстанції правильно дослідив правомірність та правові підстави для вчинення таких. Перш за все, в ході розгляду справи, з приєднаних сторонами доказів вбачається, що Приватному підприємству «Приватній фірмі «Мустанг» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 08 серпня 1996 року, серії ОД № 27-27 належить земельна ділянка площею 0,3 га на території с. Шабо Білгород Дністровського району Одеської області (т.1, а.с. 26-27). Вказаний державний акт видано на підставі рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради від 16 травня 1996 року № 551 та зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №

27. На виконання вказаного рішення виданий акт встановлення в натурі меж земельної ділянки приватної фірми «Мустанг» від 18 травня 1996 року (т.1 а.с. 241-249). При передачі земельної ділянки у 1996 році Малим підприємством «Землеврядник» було складено «Проект відводу у постійне користування земельною ділянкою приватній фірмі «Мустанг» для будівництва та обслуговування автозаправочної станції на території м. Білгород Дністровського Одеської області (т.4 а.с. 4-11). 04 квітня 2016 року, розробивши технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та звернувшись до управління Держгеокадастру у Білгород Дністровському районі за переліком обмежень у використанні земельної ділянки, позивач отримав відповідь від 04 травня 2016 року № 32-1501-0.11-1616/2-16 про те, що земельну ділянку, належну позивачу на праві постійного користування перетинають наступні об`єкти: земельна ділянка з кадастровим номером 5120886600:02:007:0055, належна ОСОБА_3 ; земельна ділянка з кадастровим номером 5120886600:02:007:0043, належна ОСОБА_2 ; земельна ділянка з кадастровим номером 5120886600:02:007:0063, належна ОСОБА_1 12 березня 2019 року ухвалою суду призначена судово-землевпорядна експертиза, на вирішення якої поставлені наступні питання: чи має місце накладення меж земельної ділянки загальною площею 0,0878 га (кадастровий номер 5120886600:02:007:0055), яка розташована по АДРЕСА_4 на межі земельної ділянки «Приватна Фірма «Мустанг» загальною площею 0,3000 га?; чи має місце накладення меж земельної ділянки загальною площею 0,1078 га (кадастровий номер 5120886600:02:007:0063), яка розташована по АДРЕСА_2 на межі земельної ділянки «Приватна Фірма «Мустанг» загальною площею 0,3000 га?; чи має місце накладення меж земельної ділянки загальною площею 0,0879 га (кадастровий номер 5120886600:02:007:0043), яка розташована по АДРЕСА_1 на межі земельної ділянки «Приватна Фірма «Мустанг» загальною площею 0,3000 га? На виконання ухвали суду, 21 липня 2021 року надійшов висновок експерта судової земельно-технічної експертизи від 22 червня 2021 року № 20-3566-3568, відповідно висновку якого встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,0878 га кадастровий номер 5120886600:02:007:0055, яка розташована по АДРЕСА_3 частково накладається на межі земельної ділянки «Приватної Фірми «Мустанг», загальною площею 0,3000 га. Площа накладення земельних ділянок складає 0,0297 га. Графічно зіставлення меж земельних ділянок зображено в додатку № 2 «Суміщена схема зіставлення меж досліджуваних земельних ділянок». Земельна ділянка загальною площею 0,0879 га, кадастровий номер: 5120886600:02:007:0043, яка розташована по АДРЕСА_1 частково накладається на межі земельної ділянки «Приватної Фірми «Мустанг», загальною площею 0,3000 га. Площа накладання земельних ділянок складає 0,0233 га. Графічно зіставлення меж земельних ділянок зображено в додатку № 2 «Суміщена схема зіставлення меж досліджуваних земельних ділянок». (т.4 а.с. 63-79) Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що прийняттям органом місцевого самоврядування рішень, порушуються речові права позивача на постійне користування земельною ділянкою. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування. Статтею 1 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Відповідно до ч. 1ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відповідно до вимог ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Відповідно до вимог ч.1 ст.79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з вимог ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21). У частинах другій та третій статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції вмотивовано вважав позовні вимоги позивача в частині визнання за Приватним підприємством «Приватною Фірмою «Мустанг» право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,3 га на території с. Шабо Білгород Дністровського району Одеської області, яка належить Приватному підприємству «Приватній фірмі «Мустанг» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 08 серпня 1996 року, серії ОД № 27-27, виданого на підставі рішення виконкому Білгород Дністровської міської ради від 16 травня 1996 року № 551 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 27; визнання незаконним та скасування рішення Салганської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області від 27 травня 2005 року № 765-IV, яким ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,0879 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_1 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку; скасування держаного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0879 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_1 та виданий ОСОБА_2 ; визнання незаконним та скасування рішення Салганської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області від 27.05.200_ року № 755 «Про передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» в частині передачі безоплатно у власність земельних ділянок, ОСОБА_1 , площею 0,1079 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , площею 0,0881 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 ; скасування державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0881 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_3 , виданий ОСОБА_3 ; скасування державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1079 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_2 виданий ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У матеріалах справи наявний лист від 01 грудня 2017 року №913, первісного відповідача Салганської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, відповідно до якого сільський голова зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності, однак жодного обґрунтування до вказаної заяви не надано. Так, згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу. Вказана норма також закріплена у статті 257 ЦК України, де загальна позовна давність встановлена у три роки. Згідно частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно з частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Оскільки первісним відповідачем не наданого жодного обґрунтування пропущення позивачем строку позовної давності, він не спростовує ствердження позивача, викладеному у позовних вимогах, що 04 квітня 2016 року, розробивши технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та звернувшись до управління Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі за переліком обмежень у використанні земельної ділянки та отримавши відповідь 04 травня 2016 року, він дізнався про те, що земельну ділянку належну позивачу перетинають спірні об`єкти та звернувся з позовом до суду 26 вересня 2017 року, та не навів жодного обґрунтування, що про порушення своїх прав позивач мав довідатися раніше, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне відмовити у задоволені заяви про застосування позовної давності та вважав, що порушене право позивача підлягає поновленню. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 28 травня 2025 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький О.С. Комлева