Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/275/25

28.05.25 22-ц/812/891/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2025 року м. Миколаїв справа №484/275/25 провадження №22-ц/812/891/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів Крамаренко Т. В., Ямкової О. О., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 березня 2025 року, ухвалене під головуванням суді Панькова Д. А. у приміщенні суду у м. Первомайську Миколаївської області, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст заявлених вимог У січні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» подало до суду зазначений вище позов, який обґрунтовувало наступним. 08 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200498747, за яким позичальнику було надано 17 547,80 грн кредитних коштів строком до 08 жовтня 2017 року з оплатою відсотків за користування кредитом. 23 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено у ньому тимчасову адміністрацію. За результатами публічних торгів від 15 червня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року набуло право вимоги за кредитними договорами, у яких кредитором був ПАТ «Банк Михайлівський». Позивач зазначав, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з цим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором, яка станом на 14 січня 2025 року становить 42 900,92 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 14 567,49 грн та заборгованості по відсотках у сумі 28 333,43 грн. Посилаючись на те, що борг ОСОБА_1 не повернуто, позивач вважав, що вона на підставі ст.625 ЦК України має відшкодувати йому за період з 16 грудня 2021 року до 16 грудня 2024 року 3% річних у сумі 3864,75 грн та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у сумі 20 129,55 грн. Враховуючи викладене, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 66 895,22 грн, яка складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 42 900 грн, інфляційних втрат у сумі 20 129,55 грн та трьох відсотків річних у сумі 3864,75 грн. Також позивач просив стягнути з ОСОБА_1 судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Позиція відповідача у суді першої інстанції ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечувала, вказуючи на те, що ТОВ «Діджи Фінанс» не надало розрахунку заборгованості за кредитним договором, а тому ним не підтверджено порядок нарахування відсотків за кредитом та загальну заборгованість. Крім того, на думку відповідача, ТОВ «Діджи Фінанс» не надало належних доказів набуття права вимоги за кредитним договором. Щодо вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат ОСОБА_1 зазначено, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної у ст. 625 ЦК України, під час дії на території України воєнного стану. Окремо відповідачкою наголошено на тому, що враховуючи, що останній платіж за договором нею було здійснено 03 червня 2016 року, трирічний строк позовної давності, який давав позивачу право на звернення до суду, сплив 03 липня 2019 року. Також відповідач просила відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що вони завищені позивачем, не є розумними та співмірними зі складністю справи і відсутній доказ їх оплати. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 березня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем виписок по рахунку неможливо встановити порядок нарахування відсотків та їх суми. Розрахунку заборгованості ТОВ «Діджи Фінанс» надано не було, а тому перевірити правомірність заявлених вимог не виявилося можливим. Також суд вказав на те, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження набуття права вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу, оскільки додаток №1 до нього не підписаний представником Банку. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із рішеннями суду, ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Позивач зазначав, що ним надано до позовної заяви належні докази набуття права вимоги за кредитним договором, а тому висновки суду про недоведеність цього факту є помилковими. Також Банк зазначав, що відповідачкою у суді першої інстанції було визнано факт укладання кредитного договору, а також здійснення погашення заборгованості за ним. Наявність заборгованості за кредитним договором доводить надана до позовної заяви виписка по рахунку. Узагальнені доводи та заперечення осіб, які подали відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим Фактичні обставини справи 08 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» уклали кредитний договір №200498747, зі змісту якого вбачається, що позичальниці строком до 08 жовтня 2017 року було надано кредитні кошти у сумі 17 547,80 грн зі сплатою 0,0001% річних та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3%, починаючи з 11 місяця дії договору (щомісячний платіж 1229 грн, останній платіж 1226,24 грн). У цей же день ПАТ «Банк Михайлівський» ознайомив ОСОБА_1 з графіком платежів до договору кредиту. Відповідно до цього графіку у період з 03 травня 2016 року до 08 жовтня 2017 року ОСОБА_1 мала щомісячно сплачувати 1229 грн, з яких у період з 03 травня 2016 року до 08 лютого 2017 року 1209 грн зараховувалися на погашення тіла кредиту, а 20 грн на погашення плати за підтвердження проведення платежу (послуга SMS сервісу), а з 03 березня 2017 року до 08 жовтня 2017 року на погашення тіла кредиту мало зараховуватися 682,57 грн, на погашення щомісячної комісії 526,43 грн, на погашення плати за підтвердження проведення платежу (послуга SMS сервісу) 20 грн. Сплата процентів за користування кредитом графіком платежів не передбачалася. Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 не повернула за цим кредитним договором 14 567,49 грн тіла кредиту. 20 липня 2020 року ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір №7_БМ про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі протоколу електронного аукціону від 15 червня 2020 року відступив ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки та/або договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень та додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору. Сторони визначили, що Новий кредитор в день настання Відкладальної обставини відповідно до пункту 161 цього договору, але у будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати неустойки, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених ст. 625 ЦК України (індекс інфляції, 3% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказано у Додатку №1 до цього Договору (а.с.134-135). Згідно з платіжним дорученням №25 від 09 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі протоколу електронного аукціону від 15 червня 2020 року 5 307 308,39 грн. Відповідно до Реєстру договорів, права вимоги за якими відступлені та боржників за такими договорами (додаток №1 до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020), який підписаний сторонами договору, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №20049874708 від 08 квітня 2016 року на суму 42 900,92 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 14 567,49 грн та заборгованості по відсотках у сумі 28 333,43 грн (а.с.205-209). З наданих відповідачкою квитанцій та змісту виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 погашала кредит 22 квітня 2016 року на суму 2000 грн, 03 червня 2016 року на суму 1230 грн, 03 квітня 2017 року на суму 1000,31 грн. Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частина 1 статті 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В разі порушення зобов`язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків відповідно до умов договору. Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). За змістом статей 256-257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Пункт 12 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (набрання чинності 02 квітня 2020 року). Пункт 19 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, в редакції Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022, визначав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Пункт 19 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, в редакції Закону України №3450-ІХ від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024, регламентує, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс», суд першої інстанції виходив із того, що з наданих позивачем виписок по рахунку неможливо встановити порядок нарахування відсотків та їх суми. Розрахунку заборгованості ТОВ «Діджи Фінанс» надано не було, а тому перевірити правомірність заявлених вимог не виявилося можливим. Також суд вказав на те, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження набуття права вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу, оскільки додаток №1 до нього не підписаний представником Банку. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Суд фактично ухилився від вирішення спору. Досліджені докази свідчать, що перехід до позивача права вимоги за кредитним договором №20049874708 від 08 квітня 2016 року на суму 42 900,92 грн підтверджений договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, платіжним дорученням №25 від 09 липня 2020 року та Реєстром договорів, права вимоги за якими відступлені та боржників за такими договорами (додаток №1 до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020), який підписаний сторонами договору. З`ясувати суму заборгованості відповідача за кредитним договором суд мав змогу, дослідивши наявні у справі докази. Оскільки суд прийшов до неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог із вказаних ним підстав, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення. Вирішуючи це питання, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що 08 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» уклали кредитний договір №200498747, за умовами якого банк надав позичальниці строком до 08 жовтня 2017 року кредитні кошти у сумі 17 547,80 грн зі сплатою 0,0001% річних та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3%, починаючи з 11 місяця дії договору (щомісячний платіж 1229 грн, останній платіж 1226,24 грн). Проте, у графіку погашення кредиту ОСОБА_1 було повідомлено, що вона у період з 03 травня 2016 року до 08 жовтня 2017 року повинна щомісячно сплачувати 1229 грн, з яких у період з 03 травня 2016 року до 08 лютого 2017 року 1209 грн на погашення тіла кредиту, а 20 грн на погашення плати за підтвердження проведення платежу (послуга SMS сервісу), з 03 березня 2017 року до 08 жовтня 2017 року на погашення тіла кредиту 682,57 грн, на погашення щомісячної комісії 526,43 грн, на погашення плати за підтвердження проведення платежу (послуга SMS сервісу) 20 грн. Сплата процентів за користування кредитом графіком платежів не передбачена. Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 не повернула за цим кредитним договором 14 567,49 грн тіла кредиту. Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 42 900,92 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 14 567,49 грн та заборгованості по відсотках у сумі 28 333,43 грн. Враховуючи, що графіком погашення кредиту не передбачено сплату процентів за кредитним договором (їх розмір у графіку погашення кредиту становить 0 грн), колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення кредитної заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму тіла кредиту, який становить 14 567, 49 грн. Що стосується стягнення з відповідача сум за статтею 625 ЦК України, то колегія суддів також вважає їх доведеними у частковому розмірі за період з 16 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року, оскільки стягнення їх з 24 лютого 2022 року є неможливим в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Оскільки відповідач не виконала вимоги кредитного договору щодо погашення кредиту, то в силу вимог ст.625 ЦК України вона повинна відшкодувати позивачу інфляційні втрати у сумі 425,49 грн та 3% річних у сумі 83,82 грн. Щодо посилань відповідача на те, що позивачем був пропущений строк позовної давності, то колегія суддів констатує, що такого не відбулося, враховуючи часткове погашення ОСОБА_1 кредиту та продовження строків позовної давності законодавцем у зв`язку з карантином, який тривав з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, та воєнним станом, який був введений 24 лютого 2022 року і триває на сьогоднішній час. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову на суму 15 076,80 грн. Щодо судових витрат Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу позивача, скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» на 23 %, то відповідач за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій має відшкодувати позивачу судовий збір на загальну суму 1392,88 грн та витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 1610 грн (23 % від заявленої суми 7000 грн). Що стосується тверджень відповідача про те, що вказаний позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн є завищеним, то колегія суддів вважає їх безпідставними. Матеріали справи свідчать, що адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» була надана така допомога на 7000 грн, про що свідчить акт від 07 січня 2025 року. Ця допомога відповідно до змісту цього акту полягала у підготовці позовної заяви з додатками. У акті вказано, що оплата допомоги здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні акту. Зі змісту акту вбачається, що він підписаний, а отже, 7000 грн були сплачені позивачем адвокату. Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №200498747 від 08 квітня 2016 року у сумі 14 567,49 грн тіла кредиту, три відсотки річних у сумі 83,82 грн та інфляційні втрати у сумі 425,49 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у сумі 1392,88 грн та витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 1610 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. В. Крамаренко О. О. Ямкова Повне судове рішення складено 28 травня 2025 року.