Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/6119/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/6119/24 Номер провадження 22-ц/814/1951/25Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я. розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтави цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 10 лютого 2025 року (час ухвалення судового рішення не зазначений, дата виготовлення повного тексту судового рішення - 10 лютого 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа: ГУ Державної казначейської служби в Полтавській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд у с т а н о в и в: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, просила, ухвалити рішення, яким стягнути на її користь з ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок коштів Державного Бюджету України 250 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, яка була завдана протиправними діями та бездіяльністю ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області, а також - матеріальну шкоду розміром 80 410,29 грн, яка складається із боргу по невиплаті пенсії за період з 01.12.19 року по 31.07.2021 року. В обгрунтування заявлених вимог посилалася на те, що вона проходила службу в органах внутрішніх справ МВС України на посаді помічника начальника відділу з ресурсного забезпечення господарської частини Автозаводського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, вона зараз отримує пенсію довічно, як військовий пенсіонер за вислугою років. Позивачкою було отримано довідку з Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1127 від 25.02.2021 у відповідності до вимог ст. ст. 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" для перерахунку пенсії з 01.12.2019 року. З метою перерахунку її пенсії вказану довідку було подано до ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області. Після чого ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно відмовилось перераховувати пенсію, тому вона вимушена була подати відповідний позов в Полтавський окружний адміністративний суд. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 по справі № 440/4303/21 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01 грудня 2019 року перерахунку та виплати основного розміру пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1127 від 25 лютого 2021 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11 листопада 2015 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року перерахунок основного розміру пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1127 від 25 лютого 2021 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11 листопада 2015 року та виплатити пенсію з урахуванням проведених виплат, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок). За період з 01.12.2019 року по 31.07.2021 року відповідачем було нараховано борг по виплаті позивачці пенсії у розмірі 80 410 гривень 29 копійок. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 10 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені обставини і доводи позовної заяви та додатково зазначено, що, вирішуючи спір, суд проігнорував те, що неправомірність дій відповідача вже встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. Цей факт само по собі є підставою для відшкодування шкоди. Суд не врахував, що матеріалами справи підтверджено і визнається відповідачем факт невиплаченої заборгованості по пенсії. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Наголошується, що згідно закону фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості по виплатам за рішеннями судів, здійснюється в порядку черговості, тому наявна заборгованість перед позивачкою буде сплачена в межах затверджених бюджетних асигнувань. ГУ ПФУ в Полтавській області діє відповідно до законодавства, яке регулює його діяльність, і у добровільному порядку виконує рішення судів за наявності бюджетних коштів. Звертається увага, що позивачем не надано жодного доказу у підтвердження заявленого ним розміру моральної шкоди. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню із закриттям провадження з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ МВС України на посаді помічника начальника відділу з ресурсного забезпечення господарської частини Автозаводського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, вона зараз отримує пенсію довічно, як військовий пенсіонер за вислугою років. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 по справі № 440/4303/21 ОСОБА_1 проведено перерахунок основного розміру пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1127 від 25.02.2021 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб№2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції №988 від 11.11.2015. Виплату пенсії, перераховану на виконання рішення суду, розпочато з 01.08.2021 у розмірі 7 304,61 грн. Доплату пенсії за рішенням суду за період з 01.12.2019 по 31.07.2021 у розмірі 80 410,29 грн обліковано в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. ГУ ПФУ в Полтавській області виконало рішення суду від 22.06.2021 по справі № 440/4303/21 в межах покладених зобов?язань, а саме здійснило перерахунок розміру пенсії, визначило заборгованість, проте ці кошти не сплачені позивачці. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів застосування заходів примусового характеру з метою виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду №440/4303/21 відповідного до вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Рішення суду виконано в межах покладених на ГУ ПФУ в Полтавській області зобов`язань з урахуванням норм чинного законодавства та відповідно до документів пенсійної справи, тобто ГУ ПФУ в Полтавській області діяло в межах повноважень та не порушувало права позивачки. Позивачкою не надано доказів та судом не встановлений факт заподіяння позивачці моральної шкоди діями чи бездіяльністю ГУ ПФ України в Полтавській області. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. Згідно ч.2 ст.377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду незалежно від доводів апеляційної скарги. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції. Відповідно до частини першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Предметом цього позову є вимога про стягнення із ГУ ПФУ у Полтавській області за рахунок коштів Державного бюджету України грошових сум, які є заборгованістю з невиплаченої пенсії у розмірі 80 410,29 грн, а також моральної шкоди, завданої невиплатою зазначених коштів. Підставою заявлених вимог (обставини, якими обгрунтовані вимоги) є невиконання ГУ ПФУ у Полтавській області рішення адміністративного суду, яким відповідача зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача і провести відповідні виплати. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Предметом спору у справі №750/4724/21, розглянутій Верховним Судом, була вимога про стягнення із ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь позивача коштів недоотриманої пенсії і моральної шкоди. Підставою заявлених вимог було невиконання відповідачем рішень адміністративних судів, якими на відповідача покладений обов`язок здійснити перерахунок пенсії позивача і провести відповідні виплати. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанції та закриваючи провадження у справі, виклав такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах (постанова від 28 червня 2023 року у справі №750/4724/21). «Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС Українисправи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18), від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. У постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що суди помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що спір щодо недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Спір стосовно недоотриманих сум пенсії також є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин, пов`язаних зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії, а тому він повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/3233/19 (провадження № 14-588цс19). У постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист та/або відновлення будь-якого права судом здійснюється шляхом ухвалення судового рішення як акта правосуддя. Однак судове рішення, незважаючи на те, що має ознаки нормативності, не породжує жодних правовідносин чи прав та/або обов`язків, а лише шляхом застосування відповідного способу захисту права, визначеного законом або договором, трансформує права та/або зобов`язання учасників правовідносин в іншу, прийнятну для позивача форму. Зокрема, наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми (соціальні виплати), не нараховані та/або не виплачені як доходи, не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або зобов`язань, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем. Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин. Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС Українивимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (див. постанову Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 570/4129/20 (провадження № 61-14586св21)). Аналіз положень частини п`ятої статті 21 КАС Українита частини першої статті 19 КАС Україниу їх поєднанні дозволяє зробити висновок, що юрисдикція спору про відшкодування моральної шкоди із суб`єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв`язку з тим, чи пред`явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору. Оскільки спір щодо стягнення з ГУ ПФУ в Чернігівській області недоотриманих сум пенсії підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, спір за позовними вимогами про відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Вирішуючи позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Чернігівській області про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не визначились із правовою природою спірних правовідносин, не звернули увагу на суб`єктний склад учасників справи, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про підсудність зазначеної справи судам цивільної юрисдикції та розглянули її по суті. Враховуючи суб`єктний склад сторін спору та характер спірних правовідносин, спір належить до юрисдикції адміністративних судів. Тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.» Аналогічні висновки викладені у постанові ВС від 07 квітня 2025 року у справі №554/1326/24. Вирішуючи позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про стягнення коштів (заборгованості із виплати пенсії), відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції неправильно визначився із правовою природою спірних правовідносин, не звернув увагу на суб`єктний склад учасників справи, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про підсудність цієї справи суду цивільної юрисдикції. Враховуючи суб`єктний склад сторін спору та характер спірних правовідносин, спір належить до юрисдикції адміністративних судів. Оскільки спір щодо стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області недоотриманих сум пенсії підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, спір за позовними вимогами про відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що справа судом першої інстанції розглянута з порушенням правил юрисдикції, а отже рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ч.2 ст.377, ст.381, ст.382 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 лютого 2025 року, скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа: ГУ Державної казначейської служби в Полтавській області про стягнення шкоди Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області та моральної шкоди за рахунок коштів Державного Бюджету України, закрити. Роз`яснити позивачці, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Роз`яснити позивачці про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання ним копії постанови апеляційного суду звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати виготовлення повного текста постанови. Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2025 року. Головуючий суддя О.А.Лобов Судді А.І.Дорош В.М.Триголов