Постанова Волинський апеляційний суд № 163/866/24

Справа № 163/866/24 Провадження №33/802/216/25 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2025 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 13 лютого 2025 року щодо нього, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік, Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору. ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 10:12 годині 03 квітня 2024 року на 38 км автодороги Т-03-02 в порушення п.2.9.а. Правил дорожнього руху керував автомобілем «Шевролет», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді незаконною. Посилається на те, що він не був присутній у суді першої інстанції під час розгляду справи та не був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутній відеозапис на якому зафіксовано проведення огляду на стан сп`яніння, отже і факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не доведено належними та допустимими доказами, свідки при цьому не залучались. Просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі закрити. ОСОБА_1 та його захисник у судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином та завчасно повідомлялися про час, дату та місце проведення апеляційного розгляду, що підтверджується телефонограмою від 01.05.2025, яка міститься у матеріалах справи (а.с.96). Жодних клопотань про відкладення апеляційного розгляду від них не надходило, а тому відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП, їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного рішення. Так, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №196818 від 03.04.2024 (а.с.1); рапортом поліцейського СРПП відділення поліції № 1 (м. Любомль) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області від 03 квітня 2024 року (а.с.3); актом огляду, якими підтверджено факт перебування ОСОБА_1 о 10:31 годині 03 квітня 2024 року в стані алкогольного сп`яніння (а.с.4); розпискою щодо зобов`язання передати керування автомобілем (а.с.6); результатом тесту № 3746, який становить 0,66‰ (а.с.7); відеозаписом події (а.с.25), а також іншими матеріалами справи. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. А п.2.9 «а» ПДР забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає за ч.1 ст.130 КУпАП. Процедура проведення огляду на визначення в особи стану алкогольного сп`яніння в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання. Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. А тому, оскільки у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, що вказані в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних приладів, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, працівник поліції мав право запропонувати водію пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп`яніння. В той час, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, під час проходження проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, або такий огляд проводиться у присутності двох свідків. Відеозаписи, які містяться у матеріалах справи та перегляд їх змісту вказують на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений належним чином. Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги. Як вбачається з відеозапису з бодікамер працівників поліції, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, під час спілкування з водієм поліцейський виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння. Йому було повідомлено про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, було роз`яснено варіанти проходження огляду та його права і обов`язки. На запитання працівника поліції чи вживав він алкоголь відповів трошки. ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, результат якого був позитивний 0,66‰. Проїхати в медичний заклад відмовився та не заперечував результати огляду, також підписав розписку щодо передачі керування транспортним засобом (а.с.25). Отже, як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 , визнав свою вину та не заперечував факту перебування ним у стані алкогольного сп`яніння. Тому, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутній відеозапис на якому зафіксовано проведення огляду на стан сп`яніння, отже і факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не доведено належними та допустимими доказами, оскільки переглядом відеозаписів встановлено, що подію зафіксовано безперервною відео фіксацією, кожен відеофайл розпочинається з місця, коли закінчився попередній та відеозапис є чітким, зрозумілим, містить інформацію щодо факту перебування в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 .. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не бере до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що він не був присутній у суді першої інстанції під час розгляду справи та не був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, оскільки в день розгляду протоколу ОСОБА_1 скерував до місцевого суду заяву про перенесення судового засідання у зв`язку із його хворобою та погіршенням стану здоров`я його захисника. В цей же час на підтвердження таких викладених у клопотаннях обставин про відкладення розгляду протоколу ОСОБА_1 жодних документів до місцевого суду не надав. Таким чином чергове подане клопотання про відкладення розгляду справи суд розцінює виключно як затягування процесу та зловживання процесуальними правами, оскільки зазначене клопотання жодними фактами об`єктивної дійсності не підтверджено. Що стосується тверджень сторони захисту про можливість застосування в даній справі положень ст.38 КУпАП щодо ОСОБА_1 , оскільки на час розгляду справи апеляційним судом минули строки накладення адміністративного стягнення, визначені даною нормою закону, то вони не заслуговують на увагу, так як суперечать матеріалам справи та вимогам ч.6 ст.38 КУпАП. Так, правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, було вчинено ОСОБА_1 03 квітня 2024 року (а.с.1). Приписами ч.6 ст.38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладено постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 13 лютого 2025 року (а.с.54). Отже, адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено в межах строку, визначеного ч.6 ст.38 КУпАП, тому в даному випадку відсутні законні підстави для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП у закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. З урахуванням наведеної сукупності обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і такими, що свідчать про намагання ОСОБА_1 уникнути накладення на нього безальтернативного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного ст.266 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були безумовними підставами для її скасування, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено й істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати безумовною підставою для скасування постанови, як про це просить сторона захисту у своїй апеляційній скарзі. Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні за ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження в даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 13 лютого 2025 року щодо нього без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов