Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/13042/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/13042/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 28 травня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у вересні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив: -визнати неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком. -визнати неправомірним Рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.07.2024 №220150002287. -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня виникнення такого права. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного від 13 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №220150002287 від 30.07.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 31.08.1987 по 15.06.1989, з 20.02.1992 по 26.03.1997, з 28.03.1997 по 06.07.1998, з 29.05.2003 по 20.08.2008, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2024 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.07.2024 №220150002287 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону №1788-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж становить 26 років 04 місяці 10 днів. До страхового стажу позивача не зараховано: - з 31.08.1987 по 15.06.1989 відповідно до довідки від 15.01.2024 № 17, оскільки відсутня довідка про реорганізацію, - з 20.02.1992 по 26.03.1997, оскільки не читається печатка при звільненні, - з 28.03.1997 по 06.07.1998, оскільки в наказі про звільнення виправлений рік, - з 29.05.2003 по 20.08.2008, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків. Вважаючи протиправним рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу. Так, судом встановлено, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.08.1982 позивач працював: - з 31.08.1987 по 15.06.1989 - працівником в Залузькій середній школі; - з 20.02.1992 по 26.03.1997 - у Білогірському райспорткомітеті; - з 28.03.1997 по 06.07.1998 - у Білогірському ВУ ЖКГ; - з 29.05.2023 по 20.08.2008 - ЗАТ "Білогір`янафтопродукт". Досліджуючи трудову книжку позивача, суд дійшов висновку, що наявні в ній записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивачки. Щодо твердження відповідача, що період трудової діяльності не зараховані у зв`язку з тим, що наявні розбіжності між документами та записами в трудовій книжці, суд зазначив, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина. Суд зауважив, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Також, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Суд звернув увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано. Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 31.08.1987 по 15.06.1989, з 20.02.1992 по 26.03.1997, з 28.03.1997 по 06.07.1998, з 29.05.2003 по 20.08.2008, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 неправомірно не зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 30.07.2024 №220150002287 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Щодо вимоги призначити пенсію за віком з моменту звернення, суд зазначив, що, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов`язавши пенсійний орган врахувати до стажу роботи спірні періоди роботи позивача, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії. З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 04.10.2023 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Статтею 26 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років. Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин. Порядок ведення трудових книжок на час виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція). Згідно з п. 2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Згідно пункту п.п. б п. 2.17 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів. Аналогічні положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637). Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Отже, надаючи оцінку викладеному, суд зауважує, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи. Так, зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.07.2024 №220150002287 про відмову у призначення позивачу пенсії, судом встановлено, що страхового стажу позивача не зараховано: - з 31.08.1987 по 15.06.1989 відповідно до довідки від 15.01.2024 № 17, оскільки відсутня довідка про реорганізацію, - з 20.02.1992 по 26.03.1997, оскільки не читається печатка при звільненні, - з 28.03.1997 по 06.07.1998, оскільки в наказі про звільнення виправлений рік, - з 29.05.2003 по 20.08.2008, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків. В свою чергу, досліджуючи трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 від 24.08.1982, судом встановлено, що позивач працював: - з 31.08.1987 по 15.06.1989 - працівником в Залузькій середній школі; - з 20.02.1992 по 26.03.1997 - у Білогірському райспорткомітеті; - з 28.03.1997 по 06.07.1998 - у Білогірському ВУ ЖКГ; - з 29.05.2023 по 20.08.2008 - ЗАТ "Білогір`янафтопродукт". До матеріалів справи позивачем долучено довідку №68 від 22.08.2024, видану Залузьким ліцеєм Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, згідно якої Залузька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. перейменована на Залузький ліцей Білогірської районної ради Хмельницької області згідно рішення сесії Білогірської районної ради Хмельницької області від 25.05.2018 №7.21/2018. Також, матеріали справи містять архівні витяги Трудового архіву Білогірської селищної ради Хмельницької області від 14.02.2024 №108, 109, згідно змісту яких ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду оператора КНС №2 з 28.03.1997, згідно із наказом №16 від 28.03.1997 та відповідно звільнений з вказаної посади з 06.07.1998 згідно поданої заяви, згідно із наказом від 06.07.1998. При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про внесення записів до трудової книжки позивача з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17. Колегія суддів зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій документації та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності таких даних. При цьому, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової документації. Крім того, згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV). Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до суб`єкта владних повноважень, в якому працював позивач, для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи ОСОБА_1 . Отже, оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про роботу у період з 31.08.1987 по 15.06.1989, з 20.02.1992 по 26.03.1997, з 28.03.1997 по 06.07.1998, з 29.05.2003 по 20.08.2008, а інших документів, які б спростовували відомості щодо наявності підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача, відповідачем до матеріалів справи не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення пенсійного органу в частині незарахування до страхового стажу роботи позивача спірних періодів роботи. Щодо посилань апелянта на правову позицію Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 ( предмет спору стосувався зобов`язання зарахувати фізичній особі до пільгового стажу періоди роботи на посаді тракториста), згідно якої певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, при умові зарахування стажу роботи згідно інших документів, якими підтверджено записи трудової книжки, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, так як обставини цієї справи з метою обґрунтування підстав апеляційного оскарження, виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування. Також, колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судому у постанові від 02.02.2018 у справі №677/277/17, сформульовано правовий висновок, згідно із яким : «відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення». Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №220150002287 від 30.07.2024 та наявність підстав для його скасування, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 31.08.1987 по 15.06.1989, з 20.02.1992 по 26.03.1997, з 28.03.1997 по 06.07.1998, з 29.05.2003 по 20.08.2008, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2024 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.