Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/11165/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11165/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 27 травня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління національної поліції у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 20.03.2024. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області повторно розглянути та надати інформацію на заяву ОСОБА_1 від 20.03.2024 з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач направив на адресу апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 01 січня 2007 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області й отримує пенсію за вислугу років. У липні 2021 року під час звернення до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Житомирській області" для отримання довідки про розмір свого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), йому стало відомо що у списку Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області невірно зазначено займану ним посаду на час звільнення зі служби як заступника начальника слідчого відділення, а не як заступника начальника відділу Чуднівського РВ УМВС України в Житомирській області. Як зазначив позивач, відповідно до листа від 19.04.2023 № К-5897/49-7108-2023 за підписом директора Департаменту пенсійних питань та соціального захисту ОСОБА_2 виявилось, що у списку Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області неправильно вказана займана ним на день звільнення зі служби посада. Після проведення розрахунку про призначення пенсії 22.06.2001, неодноразово проводився перерахунок пенсії. При цьому перерахунки пенсій, згідно матеріалів позову проводились позивачу: - 23 липня 2001 року - керівником пенсійної групи ОСОБА_3 , який затверджував начальник ФЕВ УМВС України в Житомирській області; - 17 січня 2002 року керівником пенсійної групи ОСОБА_3 , який затверджував начальник ФЕВ УМВС України в Житомирській області; - 30 липня 2004 року керівником пенсійної групи ОСОБА_3 , який затверджує начальник ФЕВ УМВС України в Житомирській області; - 15 листопада 2004 року керівником пенсійної групи ОСОБА_3 , який затверджував начальник ФЕВ УМВС України в Житомирській області; - 01 січня 2005 року головний спеціаліст ФРЕ УМВС України в Житомирській області Курята Т.М.; - 07 квітня 2005 року керівником пенсійної групи ОСОБА_3 , який затверджує начальник ФЕВ УМВС України в Житомирській області; - 26 липня 2005 року начальник пенсійного відділення ОСОБА_3 та спеціаліст Кондратюк Л.Т., який затверджує начальник ВФРЕ УМВС в Житомирській області; - 28 листопада 2005 року керівником пенсійної групи ОСОБА_3 який затверджує начальник ВФРЕ УМВС України в Житомирській області; - 29 грудня 2005 року керівником пенсійної групи ОСОБА_3 який затверджує начальник ВФРЕ УМВС України в Житомирській області; - 13 жовтня 2006 року керівником пенсійної групи ОСОБА_3 , який затверджує начальник ВФРЕ УМВС України в Житомирській області. З метою отримання інформації на підставі яких нормативних документів /Постанови Кабінету Міністрів України/, посадові особи УМВС України в Житомирській області за період з 19 лютого 2001 року по 01 січня 2007 року, тобто: 23 липня 2001 року; 17 січня 2002 року; 30 липня 2004 року; 15 листопада 2004 року; 01 січня 2005 року; 07 квітня 2005 року; 26 липня 2005 року; 28 листопада 2005 року; 29 грудня 2005 року та 13 жовтня 2006 року проводили ОСОБА_1 перерахунок пенсії у справі 85/№ 8671, позивач 20.03.2024 звернувся із заявою на адресу начальника ГУНП в Житомирській області. У квітні 2024 року ОСОБА_1 отримав відповідь за підписом заступника начальника ГУНП в Житомирській області Іллі Гулеватого від 09.04.2024 за вих. № К- 11/105/05/48-2024, в якій зазначено, що для вирішення зазначених у заяві питань рекомендовано звернутись до сектору соціального захисту і супроводу постраждалих та членів їх сімей ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" та до Головного управління ПФУ у Житомирській області. Вважаючи таку відповідь протиправною та відмовою відповідача у наданні інформації, позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Відповідно до ст.40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Статтею 1 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно ч. 6 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). Відповідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Частиною 1 ст.15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Приписами статті 20 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Судом встановлено, що на запит позивача, листом від 09.04.2024 № К- 11/105/05/48-2024 відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що для вирішення зазначених у його заяві питань рекомендовано звернутись до сектору соціального захисту і супроводу постраждалих та членів їх сімей ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" та до Головного управління ПФУ у Житомирській області. Позивач вважає, що саме ГУНП в Житомирській області має надати відповідь на запит та надати всю необхідну інформацію, що і стало підставою звернення до суду. Суд враховує, що приписами статей 1, 2 Закону України "Про Національну поліцію" установлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції, зокрема, є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності. Поряд з цим, згідно з Положенням про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. На підставі співставлення завдань і функцій цих трьох органів можна дійти висновку, що МВС України є органом влади, який формує державну політику, зокрема у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Між тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього вказані завдання та функції держави покладались на міліцію. Судом встановлено, що 09 липня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1003051110020008324 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - УМВС України в Житомирській області. Отже, на час розгляду вказаної позовної заяви УМВС України в Житомирській області припинило свою діяльність, як юридична особа. Таким чином правонаступником прав та обов`язків ліквідованого УМВС України в Житомирській області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є територіальний орган Національної поліції, а саме Головне управління Національної поліції в Житомирській області. Подібна правова позиція щодо передачі функцій ліквідованих управлінь МВС України до відповідних управлінь Національної поліції неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 травня 2023 року в справі №240/11052/20, від 28 червня 2023 року у справі № 823/1462/15, від 17 серпня 2023 року у справі №240/2979/21. Окрім того, суд звертає увагу, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації якими нормативними актами посадові особи УМВС України в Житомирській області керувались, коли проводили перерахунок його пенсії та надбавки у справі 85/№8671. При цьому, як зазначалось, саме посадові особи УМВС України в Житомирській області здійснювали такий перерахунок у спірний період та надавали інформацію до пенсійного органу, в тому числі зазначали посаду позивача на момент його звільнення зі служби. Слід врахувати, що територіальні медичні об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києву були визначені уповноваженими установами за видачу довідок про розмір грошового забезпечення лише у 2019 році, тобто після виникнення спірних правовідносин, тому суд критично оцінює твердження відповідача, що запитувану інформацію може надати вказаний орган. Більше того, як встановлено судом, питання про видачу довідок у заяві про надання інформації позивачем не ставиться. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 20.03.2024 є протиправними. А тому, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Національної поліції України в Житомирській області надати інформацію на заяву ОСОБА_1 від 20.03.2024 з урахуванням висновків суду. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.