Постанова 4855 № 580/2297/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2297/25 Суддя першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Штульман І.В., суддів - Кобаля М.І., Черпака Ю.К., при секретарі - Рожок В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іванова Анатолія Анатолійовича на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року про відмову у забезпеченні позову за заявою ОСОБА_1 у справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: 03 березня 2025 року представник ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) - адвокат Іванов Анатолій Анатолійович (представник позивача), звернувся в Черкаський окружний адміністративний суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-2; ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просив: - визнати протиправним рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №7 від 20 лютого 2025 року про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 , 1977 року народження, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До позовної заяви представником позивача додано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій представник ОСОБА_1 - адвокат Іванов А.А. просить: заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 так і ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо прийняття рішення (наказу) про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 1977 року народження, до набрання рішенням суду законної сили у справі по даному спору. Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, адвокат Іванов А.А. зазначив, що повідомленням від 20 лютого 2025 року №3/1582 позивача ОСОБА_1 проінформовано, що за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, протоколом від 20 лютого 2025 року №7 комісія ухвалила рішення про відмову у її наданні. Не погоджуючись з рішенням про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , прийнято рішення оскаржити таку відмову. Проте, позивач ОСОБА_1 отримав повістку №347 від 21 лютого 2025 року, відповідно до якої йому належало з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 28 лютого 2025 року об 11 годині для призову на військову службу під час мобілізації. Адвокат Іванов А.А. зазначив, що у випадку, якщо ОСОБА_1 буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, позивач набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця і це позбавить його можливості подати відповідні документи та вирішити питання надання йому відстрочки. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії. Вказане судове рішення мотивоване тим, що заявником не зазначено обґрунтованих обставин та не надано належних доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також заявником не зазначено обґрунтованих обставин та не надано належних доказів щодо наявності очевидних ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав, свобод або інтересів заявника. Не погоджуючись із ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Іванов А.А. 11 березня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу про відмову у забезпеченні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Свою позицію представник позивача обґрунтовує тим, що у разі прийняття рішення щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до набрання законної сили рішенням у цій справі про задоволення позовних вимог, зазначені обставини унеможливлять виконання такого судового рішення, оскільки позивач вже вважатиметься військовослужбовцем та його право на відстрочку залишиться нереалізованим, а сам факт існування позитивного рішення на користь позивача не надасть йому права на звільнення з військової служби. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, витребувано матеріали адміністративної справи з суду першої інстанції та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні. За приписами частини першої статті 309 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. За приписами частини другої статті 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі. Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного. Частинами першою, другою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, як поданого позову так і майбутнього його подання, та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вказаний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 березня 2020 року у справі №1740/2484/18. Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з названих обставин, і перевірити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, необхідно також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки. Спірні правовідносини у даній справі стосуються правомірності рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, попри подані ОСОБА_1 документи про батька з другою групою інвалідності. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) регулює правові відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Частиною другою статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» встановлено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно з законом. Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. З 24 лютого 2022 року відповідно до вимог Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який триває і дотепер. Таким чином, виконання громадянами України, придатними до військової служби, в умовах особливого періоду свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, як і дії територіальних центрів комплектування щодо реалізації завдань мобілізації, врегульовано чинним законодавством України. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що його призов на військову службу може унеможливити виконання рішення суду у разі прийняття такого на його користь позивача, оскільки він набуде статусу військовослужбовця, що виключає можливість надання відстрочки. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити ознаки протиправності дій відповідача, зокрема щодо законності відмови у наданні відстрочки, оскільки це стосується предмета адміністративного позову. Встановлення таких обставин можливе лише під час розгляду справи по суті, що виключає можливість їх попередньої правової оцінки в межах вирішення питання про забезпечення позову. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. Разом з тим, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення цієї справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення. Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи не вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи бездіяльність є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Що ж до наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення (бездіяльності) та порушення таким рішенням (бездіяльністю) прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 вказано, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Таким чином, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття таких заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, адже, як вже наголошувалося, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті. У своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 і ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо прийняття рішення (наказу) про призов його, - ОСОБА_1 , 1977 року народження на військову службу під час мобілізації, до набрання рішенням суду законної сили у цій справі. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду відмічає, що Спотикайло О.В. в обґрунтування обставин, про які ним зазначено в заяві про забезпечення позову, не надав належних доказів, які б на даному етапі розгляду справи давали можливість суду бути переконаним у тому, що оспорювані рішення дії чи бездіяльність відповідача є «очевидно протиправними» поза обґрунтованим сумнівом. Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі №640/15534/22 наголосив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом саме під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень та дій відповідача, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті. Суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову ОСОБА_1 саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Враховуючи викладене вище, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, що заявником не зазначено обґрунтованих обставин, не надано належних доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, так як і відсутні очевидні ознаки протиправної бездіяльності з боку відповідача, яка б порушувала права, свободи або інтереси заявника. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 229, 242-244, 308, 310, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іванова Анатолія Анатолійовича - залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року про відмову у забезпеченні позову за заявою ОСОБА_1 у справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.В. Штульман Судді М.І. Кобаль Ю.К. Черпака