Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 404/10909/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 травня 2025 року м. Дніпросправа № 404/10909/24 Суддя І інстанції Павелко І.Л. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справ про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АВ №00002965 від 20.11.2024 року та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 січня 2025 року адміністративний позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АВ №00002965 від 20.11.2024 року. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АВ №00002965 від 20.11.2024 року винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Дар`єю Ігорівною відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.132-1 КУпАП і закрито справу про адміністративне правопорушення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю винесеної відносно позивача постанови про адміністративне правопорушення. Вказує на те, що невнесення відомостей до Реєстру щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб, або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування - місцезнаходження юридичної особи на території України від 20.11.2024 року серії АВ №00002965 зазначено, що відповідно до вказаної постанови 27.10.2024 року о 13 год.08 хв. за адресою Н-01, км 198+300, Черкаська область, позивач, як відповідальна особа, допустив «рух транспортного засобу MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п.22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,863% (2,345 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон», відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн. Не погодившись із винесеною постановою від 20.11.2024 року серії АВ №00002965, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі Закон № 3353-ХІІ), відповідно до частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Частиною другою статті 29 Закону № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Частиною четвертою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344-ІІІ) встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. У розумінні Закону № 2344-ІІІ великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри. Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі Правила дорожнього руху) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу. Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з підпунктами б) в) пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль - 25 т (26 т - для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9.5 тони) (для доріг державного значення) та 21 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль - 32 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 42 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 44 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); в) навантаження на вісь: на одинарну вісь - 11,5 т для доріг державного значення; на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11,5 для доріг державного значення; від 1 до 1,3 метра 16 т для доріг державного значення; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 т для доріг державного значення; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни, 19 т для доріг державного значення; від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни, 23 т для доріг державного значення, від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 т для доріг державного значення. Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. В свою чергу Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1174 від 27 грудня 2019 року (далі Порядок № 1174). Пунктом 7 Порядку № 1174 передбачено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку. За змістом пункту 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Пунктом 15 Порядку № 1174 передбачено, що метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Відповідно до пункту 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Отже положення Порядку №1174 передбачають технічні можливості автоматичної системи фіксації вагових параметрів, алгоритм здійснення вимірювань та порядок дій посадових особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі. Зокрема, посадові особи Укртрансбезпеки використовують інформацію з інформаційних баз щодо відомостей про транспортний засіб. Враховуючи зазначені норми законодавства, процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, вказані норми не містять приписів стосовно здійснення фіксації марки, моделі, номерного знаку причепу/напівпричепу, а отже доводи позивача, в обґрунтування вимог позовної заяви, про їх відсутність в оскаржуваній постанові не ґрунтується на приписах Порядку №1174. В свою чергу, основним доказом у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 132-1 КУПАП, є показання технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, фото- та відеофайли, внесені до автоматично сформованої постанови. Факт фіксування правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, підтверджується відображеними у постанові від 20.11.2024 року серії АВ №00002965 результатами автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення, а також відповідними фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт. На офіційному вебсайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за посиланнями: https://wim.dsbt.gov.ua міститься зображення транспортного засобу, з яких видно фото- та відеофіксацію транспортного засобу MAN 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом із фактично зафіксованим параметрами транспортного засобу. При цьому в сформованих метаданих визначено тип транспортного засобу (з напівпричепом), виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, а саме: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1- 2: 2580 мм, 2-3: 1360 мм, 3-4: 6260 мм, 4-5: 1310 мм, 5-6: 1300 мм, навантаження на вісь 1 - 5800 кг, 2 - 6700 кг, 3 - 10950 кг, 4 - 7650 кг, 5 - 8050 кг, 6 - 7900 кг, загальна маса - 47050 кг. Зазначено виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу: загальна маса 42345 кг. Визначено тип транспортного засобу та зафіксовано порушення - перевищення вагових норм за параметром загальної маси ТЗ на 5,863 % (2,345 т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т (а.с. 18) Вказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу марки WIM 9, який відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ від 13.01.2016 № 94, що підтверджено сертифікатами перевірки типу (а.с. 50-52). В свою чергу, особливістю автоматичної фіксації правопорушень та їх розгляду є те, що після здійснення автоматичної фіксації правопорушення інформація потрапляє на розгляд у хронологічному порядку безвідносно до особи правопорушника, транспортного засобу, а посадова особа, яка здійснює розгляд справ, не має ані нормативної, ані технічної можливості обрати матеріали для розгляду. Наявні в матеріалах справи метадані, на підставі яких сформовано оскаржену в цій справі постанову, містять найменування засобу вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр); найменування автомобільної дороги загального користування; дані про максимальне дозволене навантаження на вісь, категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу. При цьому, оскаржувана постанова містить виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметрів транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Так, у спірній постанові зазначено, що відповідальна особа, ОСОБА_1 , як відповідальна особа, допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,863% (2,345 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Разом з тим, позивач наполягає на тому, що перевезення вантажу здійснювалося за допомогою напівпричепа спеціалізованого напівпричепа-контейнеровоза марки VAN HOOL реєстраційний номер НОМЕР_2 , що свідчить про поширення на його ТЗ інших габаритно-вагових норм, передбачених п. 22.5 ПДР України. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 напівпричеп VAN HOOL реєстраційний номер НОМЕР_2 є спеціалізованим напівпричепом н/пр-контейнеровоз для перевезення контейнерів 1А або 1С або доопр обріз з тент, без тент встановленого кузова для перевезення насипних зернових культур. З цього приводу колегія суддів зазначає, що виокремлення в п.22.5 Правил дорожнього руху законодавцем такого виду перевезень, як перевезення контейнеровозом, та встановлення іншого (вищого) вагового обмеження, може бути застосовано до спірних правовідносин та аналогічних ним лише у випадку здійснення перевезення вантажу контейнеровозом з використанням, зокрема, одного або декількох контейнерів та дотриманням допустимо-встановленої максимальної довжини транспортного засобу - 13,716 метра. Так, у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року за №363 (далі - Правила № 363), дані визначення: н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів; вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше). Розрізняють контейнери універсальні, спеціалізовані і контейнери-платформи. Відповідно до п. п. 17.1 - 17.5 Правил № 363, універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян. Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг. Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування. Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м). Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Правил № 363, після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача. Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів. Разом з тим, з наявних в матеріалах справи фотознімків не вбачається, що сідловий тягач з напівпричепом - контейнеровоз перевозив контейнер. Так, з матеріалів фотофіксації адміністративного правопорушення чітко вбачається відсутність на транспортному засобі відповідного маркування універсального контейнера - відсутні позначення розпізнавального знака; номера контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Колегія суддів звертає увагу, що напівпричепи-контейнеровози призначені, зазвичай, для перевезення морських контейнерів по автомобільним дорогам. Даний тип транспорту включає в себе шасі причепа або напівпричепа і фітинговий майданчик для установки контейнера та не мають змонтованих на них вантажно-розвантажувальних пристроїв. В свою чергу, автотранспортний засіб зі знімним кузовом - спеціалізований транспортний засіб, обладнаний пристроєм для установки та знімання швидко відокремлюваного від шасі кузова, установлюваного при зніманні на опори чи дорожню поверхню. З аналізу свідоцтва про реєстрацію напівпричепа-контейнеровоза марки VAN HOOL реєстраційний номер НОМЕР_2 , що вказаний напівпричіп призначений для перевезення особливого виду вантажу - контейнерів. Водночас, доказів того, що зазначений напівпричіп перевозив контейнер в ході розгляду справи не надано, з огляду на що позивачем не доведено наявності підстав для застосування у даному випадку для даного транспортного засобу збільшених вагових параметрів загальної маси, а тому застосуванню підлягають нормативні вагові параметри для трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - максимальна фактична маса 40 т. Отже, максимально допустиме навантаження для вказаного транспортного засобу відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху є 40 т. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що вагові параметри до контейнеровозів можуть бути застосовані лише за наявності двох умов, а саме максимальної довжини транспортного засобу та перевезення контейнеру. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказане перевезення в контексті спірних правовідносин не можна кваліфікувати, як контейнерне перевезення, що у свою чергу виключає можливість перевезення вантажу вагою до 44 т. Щодо посилання позивача на те, що порушення, які вказуються в оскаржуваній постанові було зафіксовано під час використання транспортних засобів орендарем, тобто ТОВ «АГРОЛІН», колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Постанова серії АВ №00002965 від 20.11.2024 року прийнята за вчинене правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі (а.с. 18). Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копія якого міститься в матеріалах справи, транспортний засіб MAN 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 . Відтак, зважаючи на те, що позивач є власником транспортного засобу MAN 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , а також те, що фіксація правопорушення за яке позивача притягнуто до відповідальності постановою серії АВ №00002965 від 20.11.2024 року зафіксовано працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, суд апеляційної інстанції вважає, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення спеціального законодавства, а саме КУпАП, а не положення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно, оскаржувану постанову обґрунтовано винесено саме відносно позивача. Що стосується посилання позивача на відсутність в оскаржуваній постанові даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу-контейнеровоза, колегія суддів зазначає, що такі дані, в силу не передбачені формою постанови (Додаток 1), затвердженою Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України №512 від 27 вересня 2021 року, в редакції від 10.06.2022 року. Враховуючи вищезазначене, оскаржена постанова відповідача містить усі передбачені приписами статті 283 КУпАП та Інструкції №512 обов`язкові відомості. Подія та склад адміністративного правопорушення, відображені у оскаржуваній постанові, підтверджуються даними вимірювання та матеріалами фотофіксації, здійсненими у момент проїзду транспортного засобу через автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень а отже оскаржена постанова прийнята обґрунтовано та не підлягає скасуванню. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 січня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. В повному обсязі постанову складено 27 травня 2025 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова