Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/23394/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2025 р.Справа № 520/23394/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 17.03.25 по справі № 520/23394/24 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку платника податків - фізичну особу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )» від 01.05.2024 №1422, прийняте відповідачем; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за формою «Ш» про нарахування штрафних санкцій від 02.05.2024 №00238432409 у сумі 1561,63 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за формою «ПС» про нарахування штрафних санкцій № 00238522409 від 02.05.2024 у сумі 1020,00 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за формою «ПС» про нарахування штрафних санкцій за порушення, передбачені статтею 120 Податкового кодексу України від 02.05.2024 №00238492409 у сумі 680,00 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за формою «Р» про нарахування податкових зобов`язань з військового збору за 2022-2023 роки від 02.05.2024 №00238362409 на загальну суму 36827,40 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за формою «Р» про нарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб № 00238402409 від 02.05.2024р. на загальну суму 441 928,81 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за формою «Р» про нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 02.05.2024 №00238322409 на загальну суму 1 456 273,75 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 24.06.2021 по 08.05.2023, та повноти, своєчасності нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 24.06.2021 по 08.05.2023, на підставі Акту перевірки від 03.04.2024 №14682/20-40-24-09-04/3150107468 (далі по тексту Акт перевірки) прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає вказані рішення податкового органу протиправними, а відтак просить суд їх скасувати. Відповідач 19.09.2024 засобами електронного суду направив відзив на позовну заяву, який надійшов до канцелярії суду 20.09.2024. У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку прийняті ГУ ДПС у відповідності до норм діючого податкового законодавства, а при прийнятті оскаржуваних рішень ГУ ДПС у Харківській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, що правових підстав вважати прийняті податкові повідомлення-рішення та рішення неправомірним немає. Позивач 26.09.2024 через електронний суд надіслав відповідь на відзив, де зазначив, що у зв`язку з помилковими висновками ГУ ДПС у Харківській області наведеними в Акті перевірки, щодо проведення забороненої діяльності для платників єдиного податку та неправомірного нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій за податками, платником яких позивач не була, прийняті контролюючим органом податкові повідомлення рішення та рішення про анулювання права на єдиний податок 2 групи є незаконними та потребують скасуванню. Відповідач 30.09.2024 засобами електронного суду надіслав заперечення на відповідь на відзив в яких також наголосив, що фізичні особи-підприємці платники єдиного податку першої - третьої груп не можуть надавати фінансову допомогу, у тому числі безповоротну, оскільки, на думку контролюючого органу, такий вид діяльності не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування. Зазначає, що у порушення підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.3 статті 298 ПК України не здійснено перехід на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, а саме з 01.10.2022 року. Керуючись п. 299.11 ст. 299 ПКУ реєстрація платника єдиного податку другої групи ПП-ФО ОСОБА_1 підлягає анулюванню з 01.10.2022. Таким чином, доходи позивача за період з 01.10.2022 по 08.05.2023 обраховано контролюючим органом за загальною системою оподаткування, особливості оподаткування доходів від здійснення якої встановлено статтею 177 ПК України (детально викладено у п.п. 2.1.2 Акту перевірки). Відповідач вважає, що позивачем не було дотримано умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Позивачем 22.10.2024 подано додаткові пояснення, в яких вона не погоджуючись з висновками відповідача, зазначила, що заборонена для спрощеної системи оподаткування діяльність позивачем не здійснювалась, натомість ГУ ДПС у Харківській області здійснено подвійне оподаткування діяльності підприємця, яка не була заборонена для єдиного податку 2 групи, та вказала на те, що у даному випадку має місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства. Представник відповідача 04.11.2024 надіслала до суду додаткові пояснення, якими виправлено технічні помилки, які було допущено у відзиві на позовну заяву. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку платника податків - фізичну особу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )» від 01.05.2024 №1422. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 02.05.2024 №00238432409 за формою «Ш» про нарахування штрафних санкцій у сумі 1561,63 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 02.05.2024 №00238522409 за формою «ПС» про нарахування штрафних санкцій у сумі 1020,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 02.05.2024 №00238492409 за формою «ПС» про нарахування штрафних санкцій за порушення, передбачені статтею 120 Податкового кодексу України у сумі 680,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 02.05.2024 №00238362409 за формою «Р» про нарахування податкових зобов`язань з військового збору за 2022-2023 рік на загальну суму 36827,40 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 02.05.2024 №00238402409 за формою «Р» про нарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 441 928,81 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 02.05.2024 №00238322409 за формою «Р» про нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 456 273,75грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 168,00 грн (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім гривень 00 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що фактичні обставини справи свідчать про те, що в даному випадку відсутній факт економічної доцільності укладення договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, зі сторони позивача, що суперечить основній меті підприємницької діяльності, визначеній ст.42 ГК України. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не дотримано умов перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки положеннями пп. 6 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України вказано, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють, зокрема, діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейерами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу. Аналогічні висновки у подібних правовідносинах, викладені Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 07.10.2021 по справі №120/723/21-а, Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 13.09.2023 по справі №300/4074/22. Згідно з пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, у строки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності. На думку скаржника, суд першої інстанції помилково вважає, що надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги не відноситься до діяльності у сфері фінансового посередництва, що послугувала підставою для визначення позивачу грошових зобов`язань із військового збору, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість. У зв`язку з тим, що Харківський окружний адміністративний суд в рішенні від 25.02.2025 не наводить окремих доводів щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень про збільшення грошових зобов`язань із військового збору, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, то відповідно ГУ ДПС позбавлене можливості навести свої заперечення щодо вказаних аргументів. Неврахування вказаних обставин судом першої інстанції, на думку скаржника, свідчить про формальний підхід до з`ясування фактичних обставин цієї справи, а судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції Позивача без урахування доводів та пояснень, наданих представником Відповідача. Крім того, оскаржуване судове рішення суперечить положенням ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не дотримана така основна засада судочинства, як законність та обґрунтованість, що передбачає собою ухвалення судом рішення відповідно до норм матеріального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, статті 79, підпункту 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 13, пункту 9-25 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.02.2024 №642-п проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за період з 24.06.2021 по 08.05.2023, повноти, своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 24.06.2021 по 08.05.2023. Перевірка проведена у приміщенні ГУ ДПС за адресою: вулиця Петра Болбочана, будинок 25, місто Харків. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з 24.06.2021 по 08.05.2023 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Тобто, дата державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 08.05.2023, номер запису 2004800060001259477. Перевіркою встановлено, що фактично у період з 24.06.2021 по 08.05.2023 позивач згідно наданих документів здійснювала такі види діяльності: 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами (основна). Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за період діяльності, що перевірявся перебувала: у періоді з 24.06.2021 по 30.06.2021 на загальній системі оподаткування, у періоді з 01.07.2021 по 30.09.2021 на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності зі сплатою єдиного податку 2-ї групи, у періоді з 01.10.2021 по 16.08.2022 на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності зі сплатою єдиного податку 3-ї групи (5%), у періоді з 17.08.2022 по 30.09.2022 на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності зі сплатою єдиного податку 3-ї групи (2%), у періоді з 01.10.2022 по 08.05.2023 на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності зі сплатою єдиного податку 2-ї групи. За результатами проведеної контролюючим органом перевірки встановлено наступні порушення: - п.177.1, п.177.2, п. 177.5 ст.177 ПК України, а саме занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 353 543,05 гривень, у тому числі за 2022 рік 96 201,98 гривень, за 2023 рік 257 341,07 гривень; - порушено п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та занижено військовий збір на загальну суму 29 461,92 гривень, в тому числі за 2022 рік на 8016,83 гривень, за 2023 рік на 21445,09 гривень; - п. 181.1 ст. 191, п. 183.1, 183.2, 183.10 ст. 183, п. п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 ПК України, встановлено заниження ПДВ на загальну суму на суму 1 165 019 гривень, в тому числі за листопад 2022 року у сумі 12 821 гривень, грудень 2022 року 37 563,00 гривень, січень 2023 року 288 842 гривень, лютий 2023 року у сумі 507 871 гривень, березень 2023 року на суму 285726 гривень, квітень 2023 року на суму 32 196 гривень; - п. п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. п. 47.1.2 п. 47.1 ст. 47, п. п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 ПК України, а саме ненадання декларації про майновий стан і доходи за 2022-2023 роки; - п. 2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 та п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п. п. 176.2.«б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме не відображені ознаки виплачених сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них за отримані товари/послуги за жовтень 2022 року, ненадання податкового розрахунку за 4 квартал 2022 року; - п. п. 9.6. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України несвоєчасно перераховано узгоджені податкові зобов`язання за серпень 2022 року у сумі 31232,69 гривень. - п. п. 6 п. п. 291.5.1 пункту 291.5 статті 291, підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.3 статті 298 та керуючись п. 299.11 ст. 299 ПКУ реєстрація платника єдиного податку другої групи ПП-ФО ОСОБА_1 підлягає анулюванню з 01.10.2022р. За результатами перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення - №00238322409 форми «Р» про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1456273,75 грн (за податковим зобов`язанням у сумі 1165019,00 грн та штрафних санкцій 291254,75); - №00238362409 форми «Р» про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 36827,40 грн (за податковим зобов`язанням у сумі 29461,92 грн та штрафних санкцій 7365,48); - №00238402409 форми «Р» про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 441928,81 грн (за податковим зобов`язанням у сумі 353543,05 грн та штрафних санкцій 88385,76 грн); - №00238432409 форми «Ш» про застосування штрафної санкції на суму 1561,63 грн. за затримку сплати єдиного податку з фізичних осіб; - №00238492409 форми «ПС» про застосування штрафної санкції на суму 680,00 грн. за ненадання декларацій про майновий стан і доходи за 2022-2023; - № 00238522409 форма «ПС» про застосування штрафної санкції на суму 1020,00 грн. за ненадання податкового розрахунку сум доходу зарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2022 року; та рішення щодо анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку від 01.05.2024 №1422, які направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з «повідомленням про вручення» 02.05.2024. Позивачем подано заперечення до Акту перевірки та скаргу на прийняті податкові повідомлення-рішення. Рішенням про результати розгляду скарги від 12.07.2024 №21477/6/99-00-06-01-03-06 Державна податкова служби України залишила без змін зазначені податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області та рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 01.05.2024 №1422 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку, а скаргу без задоволення. Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, у той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України). Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Як свідчать матеріали справи у перевірений період позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, а саме - на другій групі. Підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та, як наслідок, прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, став висновок про віднесення надання позивачкою у серпні та жовтні 2022 року поворотної безвідсоткової фінансової допомоги до діяльності у сфері фінансового посередництва і тим самим здійснення позивачкою виду діяльності, що позбавляє права на застосування спрощеної системи оподаткування та у відповідності до п. п. 5 п. п. 298.2.3 ст. 298.2 ПК України зобов`язана перейти зі сплати єдиного податку на сплату інших податків та зборів. Пунктом 291.2 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Пунктом 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб (пункт 177.6 статті 177 ПК України). За приписами пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. В силу приписів пункту 292.11 статті 292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів. Згідно з підпунктом шостим підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу. Відповідно до підпункту п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми. Так, перевіркою встановлено і не спростовано у ході судового розгляду, що позивач як Позикодавець протягом 2022-2023 років надавала поворотну безвідсоткову фінансову допомогу ТОВ Алюр трейд (код 43352508) згідно договору від 15.08.2022 №15/08-1 у розмірі 158358,05 гривень, станом на 06.10.2022 поворотну безвідсоткову фінансову допомогу повернуто повністю у загальній сумі 158358,05 гривень; згідно договору від 19.09.2022 №19/09-1 у розмірі 73000,00 гривень, станом на 11.10.2022 поворотну безвідсоткову фінансову допомогу повернуто повністю у загальній сумі 73000,00 гривень, згідно договору від 20.09.2022 №20/09-1 у розмірі 767265,00 гривень, станом на 10.02.2023 поворотну безвідсоткову фінансову допомогу повернуто повністю у загальній сумі 767265,00 гривень; та ТОВ Алюр плюс (код 34860245) згідно договору від 15.09.2022 №15/09-1 у розмірі 370085,97 гривень, станом на 22.03.2023 поворотну безвідсоткову фінансову допомогу повернуто повністю у загальній сумі 370085,97 гривень. Відповідачем не заперечується, що ТОВ «Алюр-трейд» повернуто позивачу фінансову допомогу в обумовлений договорами строк, в тому розмірі, в якому грошові кошти надавались, без будь-яких додаткових платежів (процентів). Основою для прийняття оскаржуваних рішень контролюючого органу стало позбавлення позивача права на застосування спрощеної системи оподаткування з 01.10.2022р. На думку контролюючого органу, зазначене обумовлено наданням позивачем у серпні - вересні 2022 року поворотної безпроцентної фінансової допомоги юридичним особам. Відповідно, на думку контролюючого органу, якщо, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, позивач має право сплачувати єдиний податок замість низки інших податків, то у разі порушення вимог щодо застосування цієї системи зобов`язаний перейти на загальну систему оподаткування. З огляду на позицію контролюючого органу, з 01.10.2022 позивач мала застосовувати загальну систему оподаткування. Це, у свою чергу, означало необхідність нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску, а також інших встановлених законодавством обов`язкових платежів. В свою чергу позивач зазначає, що кошти, надані за договорами про надання поворотної фінансової допомоги не відносяться до діяльності у сфері фінансового посередництва, оскільки така діяльність не передбачає прибутку. За відсутності інших підстав для нарахування грошових зобов`язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вирішальним у даному спорі є встановлення факту того, чи дійсно позивач порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування у перевірений період. Спірним у цій справі є питання, чи відноситься надання позивачем іншим суб`єктам господарювання-юридичним особам позики (поворотної фінансової допомоги) до діяльності в сфері фінансового посередництва. Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить визначення поняття «фінансове посередництво». Між тим, поняття «фінансового посередництва» визначено частиною третьою статті 333 Господарського кодексу України, відповідно до якої фінансовим посередництвом є діяльність, пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями. Також, згідно статті 333 ГК України фінанси суб`єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку. Фінансова діяльність суб`єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування (…) На підставі абзацу п`ятого частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі по тексту - Закон України №2664) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Як визначено абзацом 6 частини першої статті 1 Закону України №2664 ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, капіталу та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. Відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 1 Закону України №2664 учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об`єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; клієнти. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг. Відповідно до позицій Класифікації видів економічної діяльності, який набрав чинності з 1 січня 2012 року згідно з Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 530, визначено секцію К «Фінансова та страхова діяльність»: КВЕД, зокрема, клас 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення», клас 64.92 «Інші види кредитування», клас 64.99 «Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення». Згідно Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 №396 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної служби статистики від 01.09.2020 №264, секція «Фінансова та страхова діяльність» включає надання фінансових послуг, у т. ч. страхування, перестрахування та діяльність пенсійних фондів, а також надання допоміжних фінансових послуг. Ця секція також включає діяльність власників активів, таких як холдингові компанії та трасти, фонди та інші подібні фінансові суб`єкти. Пояснення до розділу 64 - цей розділ включає діяльність, пов`язану із залученням і перерозподілом фінансових коштів, крім тих, які призначені для цілей страхування, пенсійного забезпечення або обов`язкового соціального страхування. Пояснення до групи 64.1 - ця група включає одержування коштів у формі перевідних депозитів (депозитів до запитання), тобто засобів, що мають певне грошове вираження і надходять на нерегулярній основі з нефінансових джерел, крім діяльності центрального банку. Пояснення до класу 64.19- цей клас включає приймання депозитів і/або аналогів депозитів, а також надання кредитів і позик. Надання кредитів може виконуватися в різних формах, таких як позики, іпотечні кредити під заставу, кредитні картки тощо. Грошове посередництво зазвичай здійснюють фінансові установи, крім центрального банку, такі як: комерційні банки, ощадні банки, кредитні спілки. Отже, лише визначене коло суб`єктів господарювання із зареєстрованим відповідним видом діяльності, можуть надавати фінансові послуги. Як вбачається з акту перевірки, серед обраних позивачем видів діяльності, не значились такі її види, як надання фінансових послуг чи здійснення інших видів грошового посередництва. Зі змісту копій договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, які були предметом податкової перевірки, встановлено, що за їх умовами позивач, як позикодавець, надавала позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальника зобов`язувалися повернути надані грошові кошти у строки, передбачені договором. Крім того, зазначені договори передбачали, що поворотна фінансова допомога надається позичальникам на безоплатній основі, тобто плата за користування коштами не стягувалася. Суд звертає увагу на те, що податковою перевіркою не встановлено випадків отримання позивачем плати за надання поворотної фінансової допомоги позичальникам, так само, як і не виявлено випадків порушення позичальниками строків повернення коштів, отриманих як поворотна фінансова допомога, що було підтверджено представником контролюючого органу під час розгляду справи у судових засіданнях. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами позивача про те, що укладення такого договору не мало на меті отримання позивачем прибутку та, виходячи з наведених положень чинного законодавства, не може розцінюватись як надання позивачем послуг з фінансового посередництва. Продовжуючи перегляд справи, колегія суддів зазначає, що за визначенням депозит (вклад) - грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі в валюті України чи в іноземній або у банківських металах, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений термін зберігання чи без зазначення терміну (під відсоток або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. За визначенням позика - передача активів у грошовій або натуральній формі на певний обумовлений час. Позичальник повертає позикодавцеві позику - таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики може бути безвідсотковим, або під певні відсотки, що регламентується Цивільним Кодексом України. Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підставі статті 1047 ПК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Відповідно до абзацу восьмого підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем грошові кошти позивачем надавались на умовах повернення без нарахування відсотків на суму позики або інших компенсацій (поворотна фінансова допомога). Системний аналіз зазначених положень свідчить, що надання власних коштів у якості поворотної фінансової допомоги (позики) не може вважатись фінансовим посередництвом, оскільки операція фінансового посередництва пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, тобто, залучених коштів, які і передаються у позику. Надання поворотної фінансової допомоги іншій особі, в контексті абз. 3 ст. 333 Господарського кодексу України, може розцінюватись як фінансове посередництво, виключно у разі отримання та перерозподілу фінансових коштів. Проте, надана позивачем позика не була пов`язана з отриманням та перерозподілом коштів, відповідно, не містила ознак фінансового посередництва. З огляду на зазначене є безпідставними доводи відповідача, що діяльність з надання фізичною особою-підприємцем поворотної безвідсоткової фінансової допомоги іншим суб`єктам господарювання має розглядатися як підприємницька діяльність у сфері фінансового посередництва. Окрім того, надання безвідсоткової фінансової допомоги, що мало місце у цьому випадку, не має жодних ознак фінансової послуги, оскільки не спрямоване на отримання прибутку. Податковою перевіркою не встановлено випадків отримання позивачем плати за надання поворотної фінансової допомоги позичальникам, так само, як і не виявлено надання будь-яких інших компенсаційних виплат за надану позику. Щодо доводів відповідача про те, що надання поворотної фінансової допомоги носило постійний, а не разовий характер, суд першої інстанції вірно зазначив, що надання поворотної фінансової допомоги іншій особі, може розцінюватись як надання фінансових послуг та фінансове посередництво, виключно якщо воно здійснюється на постійній основі. Проте, як було зазначено, надана позивачем фінансова допомога не містила ознак фінансових послуг. Натомість, кількість її надання не обмежена законодавством. Таким чином, надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не може вважатись грошовим посередництвом в розумінні класу 64.19 КВЕД-2010, оскільки надані кошти передавалися саме як безвідсоткова поворотна фінансова допомога, а не як позика, про що йдеться у класі 64.19 КВЕД-2010. Посилання Відповідача в апеляційній скарзі на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2023 по справі №300/4074/22 є недоречним та не може бути враховане судом у зв`язку з тим, що така Постанова була скасована 14.02.2024 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, а справа направлена на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Також, на відміну від обставин справи № 120/723/21-а, на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду в якій, посилається апелянт, в даній справі всі суми наданих поворотних фінансових допомог були повернуті. Станом на дату припинення підприємницької діяльності дебіторська заборгованість у ФОП ОСОБА_1 була відсутня. Суд першої інстанції слушно зазначив, що у межах спірних правовідносин, усі рішення, які оскаржуються, взаємопов`язані між собою, мають однакову природу та прийняті за однією підставою, а саме зважаючи на порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування та у зв`язку із висновком контролюючого органу про те, що надання поворотної фінансової допомоги є діяльністю у сфері фінансового посередництва. Іншого відповідачем не вказано у заявах по суті справи. За наведених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, у той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав. Беручи до уваги наведене у сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі № 520/23394/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі № 520/23394/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 28.05.2025 року