Постанова 4808 № 344/18530/24

Справа № 344/18530/24 Провадження № 22-ц/4808/749/25 Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О.В., суддів: Бойчука І.В., Томин О.О., з участю секретаря Струтинської Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Футерко Василь Любомирович, на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2025 року, у складі судді Атаманюка Б.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, в с т а н о в и в: У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дітей. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка з відповідачем перебувала у шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 березня 2019 року розірвано, місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено місце проживання матері. 14 грудня 2018 року між позивачкою та відповідачем укладено Договір між батьками про стягнення аліментів на утримання дітей, який посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюком Б.В. Умовами договору передбачено, що аліменти сплачуються платником щомісяця у вигляді грошової суми, розмірі 2 500 гривень на кожну дитину, але не можуть бути меншим прожиткового мінімуму встановленого законом на дітей відповідного віку, на момент стягнення аліментів, шляхом їх перерахування на картковий рахунок одержувача. З грудня 2018 року по січень 2020 року - 14 календарних місяців, відповідач сплачував позивачці аліменти готівкою, про що остання надала розписку від 19.01.2020 року. Однак, з лютого 2020 року по травень 2023 року відповідач перестав сплачувати аліменти на утримання дітей. 08.06.2023 року позивачка звернулася до суду із позовом про стягнення заборгованості по сплаті аліментів за період часу з 01.02.2020 по 31.05.2023 на утримання дітей. В липні 2023 року відповідач сплатив аліменти в розмірі 33 996 грн, тому позивачка зменшила позовні вимоги на суму сплачених аліментів. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 квітня 2024 року (справа №344/10357/23), яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто із відповідача у користь позивачки заборгованість зі сплати аліментів в розмірі - 174 192 грн. Крім того, рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 січня 2024року у справі №344/16398/23, яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, позов до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено та стягнуто з останнього пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 34 449,28 грн за період часу з 01.12.2022 року по 31.07.2023 року. Позивачка просила суд стягнути із відповідача пеню за прострочення сплати аліментів за період часу з 01.02.2020 року по 30.11.2022 року в розмірі 174 192 грн. Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2024 року у цивільній справі 344/18530/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплату аліментів на утримання дітей, позовні вимоги задоволено, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей за період з 01.02.2020 по 30.11.2022 в розмірі 174 192 грн та судові витрати 1211,20 грн. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2025 року заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2024 року у цивільній справі 344/18530/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплату аліментів на утримання дітей - скасовано. Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплату аліментів на утримання дітей призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей за період з 01.02.2020 по 30.11.2022 в розмірі 174 192 грн та судовий збір у дохід державного бюджету в розмірі 1211,40 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Футерко В.Л. подав апеляційну скаргу. Зазначає, що відповідно до норми ч. 2 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Так, відповідач з 15.10.2022 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_6 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2025 № 408851389 з нерухомого майна у відповідача наявні лише 1/4 частка квартири, земельна ділянка з кадастровим номером 2625887801:05:003:0689 площею 0.0922 га для індивідуального садівництва, а також розташований на цій земельній ділянці садовий будинок загальною площею 27.9 м кв. Будь-яке інше належне на праві власності нерухоме майно у відповідача відсутнє. Зазначає, що за 2024 рік сумарна заробітна плата ОСОБА_1 становила 72907,76 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «БІГРІН». З індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що сумарний дохід відповідача за 6 останніх років становив 284 282,60 грн, відтак заявлена до стягнення сума пені в розмірі 174 192,00 грн становить 61% від його доходу за цей період. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації та до вересня 2024 року відповідач не мав постійного, сталого місця роботи. Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2023 року дійшов висновку, що відсутність доказів наявності у особи постійного доходу (заробітку), витрат майнового характеру тощо у спірний період, які б вказували на те, що його матеріальний стан дозволяв сплачувати своєчасно та в повному обсязі щомісячні платежі (аліменти), є підставою для застосування положень частини другої статті 196 СК України та, відповідно, зменшення розміру неустойки (пені) зі сплати аліментів. Відповідач вказує що на його утриманні перебуває дитина, яка не досягнула трирічного віку, сумарний дохід його та його дружини (яка тимчасово не працює у зв`язку з доглядом за дитиною до досягнення неї трирічного віку) є неспівмірним із заявленою до стягнення сумою пені. Вважає, що неустойка не може становити для боржника непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Зазначає, що сплатив позивачці аліменти на загальну суму 66792,00 грн, що останньою не заперечується. Висновок суду першої інстанції про платоспроможність відповідача ґрунтується на припущенні. У матеріалах справи відсутні інші, окрім наданих відповідачем, докази його майнового стану. Твердження відповідача про готовність сплатити спірну суму заборгованості безпосередньо дітям сторін у жодному разі не може бути доказом його майнового стану та/або наявності у нього достатніх коштів на момент розгляду справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково, зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 10%, до суми 17419,20 грн. Позивачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважає голослівними посилання відповідача про погіршення його матеріального стану після укладення договору про сплату аліментів на дітей. Також Івано-Франківським міським судом у справі №344/16398/23 досліджувались обставини того, що в відповідача на утриманні перебуває малолітня донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивачка також вважає, що відповідач в період з 15.02.2022 по 31.08.2024 отримував дохід неофіційно, уникаючи під час воєнного стану сплати податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору. Зазначає, що позовною вимогою є стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів за період часу з 01.02.202 по 30.11.2022. Враховуючи індекс інфляції сумарно за 2020-2022 роки, несплата аліментів відповідачем призвела до знецінення суми аліментів на понад 40%. Відповідач ОСОБА_1 даючи пояснення суду в залі судового засіданні 05 березня 2025 року визнав, що він готовий сплатити всю суму заборгованості по аліментах, а також пеню протягом року, однак лише на банківські рахунки дітей, оскільки не хоче щоб позивачка користувалась цими коштами. 29 січня 2025 року головним державним виконавцем Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Батіг В.В. винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №76818310, якою вирішено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням. З виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 23.04.2025 року видно, що в березні 2025 року виконавчою службою по виконавчому провадженню №76818310 перераховано на користь позивачки 18 513 грн, а в квітні 2025 року 22 203,40 грн. Таким чином загальний місячний дохід ОСОБА_1 за березень складає 92 565 грн, а за квітень 2025 року - 111 017 грн. Вважає, що дохід відповідача ОСОБА_1 у 2025 році значно зріс, що дає йому можливість сплатити не лише заборгованість по сплаті аліментів, а й пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.02.2020 по 30.11.2022. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Футерко В.Л. в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів. Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду ухвалено стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 174 192 грн,а відтак вимоги позивачки про стягнення з ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів у розмірі, що відповідає розміру заборгованості за аліментами є обґрунтованими. З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 березня 2019 року (справа №344/21165/18) розірвано, місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено із місцем проживання матері. 14 грудня 2018 року між сторонами укладено Договір між батьками про стягнення аліментів на утримання дітей, який посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюком Б.В. та зареєстровано в реєстрі за №2422. Пунктом 3 Договору передбачено, що аліменти сплачуються платником щомісяця у вигляді грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін становить 2 500 гривень на кожну дитину, але не може бути меншим прожиткового мінімуму встановленого законом на дітей відповідного віку, на момент стягнення аліментів. Виплата аліментів здійснюється платником щомісячно, але не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа кожного поточного місяця. Пунктом 5 Договору передбачено, що сторони домовилися, що кошти будуть сплачуватися платником шляхом їх перерахування на картковий рахунок одержувача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», із зазначенням призначення платежу - «Для поповнення на карту НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_2 ». У разі відсутності Одержувача, закриття рахунку або її відмови від одержання коштів, Платник має право передати суму аліментів в депозит нотаріусу, що буде вважатися виконанням цього договору. Платник зобов`язується сплачувати аліменти, передбачені цим договором Одержувачу своєчасно і у відповідному розмірі, до досягнення повноліття кожною дитиною. Досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не припиняє сплати аліментів Платником в користь Одержувача на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (п. 6 договору). Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 квітня 2024 року (справа №344/10357/23) стягнуто із відповідача ОСОБА_1 у користь позивача ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів в розмірі - 174 192 грн за період з 01.02.2020 по 30.11.2022. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року апеляційну скаргу представника відповідача залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 16.04.2024 у справі №344/10357/23 без змін. Рішенням Івано-Франківського міського суду 08 січня 2024 року у справі №344/16398/23, ухвалено стягнути із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 34 449,28 грн за період часу з 01.12.2022 року по 31.07.2023 року. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника відповідача залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 08.01.2024 року у справі №344/16398/23 без змін. Постановою головного державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Батіг В.В. від 20 січня 2025 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 344/10357/23, виданого Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 лютого 2020 року по 30 листопада 2022 року на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 174 192,00 грн (т. 2 а.с. 157). Постановою головного державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі від 29 січня 2025 року звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №76818310 та ухвалено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 191960,20 грн (т. 2 а.с.115-117). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України). Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справі, яка переглядається, встановлено, щона підставі нотаріально посвідченого Договору між батьками про стягнення аліментів на утримання дітей від 14 грудня 2018 року, відповідач ОСОБА_1 зобов`язувався сплачувати аліменти щомісяця у вигляді грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін становить 2 500 гривень на кожну дитину. Проте відповідач належним чином договір не виконував. Тому, позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати аліментів. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 квітня 2024 року (справа №344/10357/23) стягнуто із відповідача ОСОБА_1 у користь позивачки ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів в розмірі - 174 192 грн за період з 01.02.2020 по 30.11.2022. Відповідно до поданого позивачкою розрахунку суми та строків несплати аліментів, відповідно якого розмір пені за період 01 лютого 2020 року по 30 листопада 2022 року становить - 174 192 грн та не перевищує 100 % заборгованості по аліментах, за період з 01.02.2020 по 30.11.2022 в розмірі - 174 192 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному сторонами в договорі розмірі. Відповідач також не звертався до суду із позовом про зменшення розміру аліментів та/або звільнення від їх сплати, як і від сплати заборгованості по аліментах. Відтак, відповідачем не доведено, що ним вживались всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов`язання із сплати аліментів протягом усього часу їх нарахування або його певної частини, а тому презюмується його вина у виникненні заборгованості по аліментах. Належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, матеріали справи не містять. При цьому, часткове погашення заборгованості із сплати аліментів за виконавчим провадженням про стягнення такої заборгованості станом на час розгляду справи, не є підставою для зменшення розміру неустойки. З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не спростовано вини у неналежному виконанні договору та виникненні заборгованості зі сплати аліментів, а тому обґрунтовані вимоги заявленого позову. Суд першої інстанції при вирішення питання щодо можливості зменшення розміру неустойки правильно врахував, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що він не спроможний сплатити суму пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.02.2020 по 30.11.2022. Посилання в апеляційній скарзі на зміну сімейного стану відповідача у зв`язку з одруженням та народженням дитини в іншому шлюбі, утримання малолітньої дочки та дружини не є підставою для звільнення від сплати неустойки (пені), що не передбачено нормами чинного законодавства України. Відповідно до частини другої статті 196 СК України та частини четвертої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, проте наявність відповідних обставин, що істотно вплинули на можливість сплати відповідачем аліментів у спірний період підлягають доказуванню з дотриманням принципу змагальності сторін та стандартів доказування, які вимагають надання стороною належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що дозволяють суду дійти висновку про доведеність певної обставини поза розумним сумнівом. Лише зміна сімейного стану платника аліментів не є достатньою для зменшення пені, яка не перевищує розміру заборгованості по аліментах. Доказів матеріального становища та об`єктивної неможливості заробляти кошти у достатньому розмірі для утримання себе, членів своєї сім`ї та спільних з позивачкою дітей на час виникнення заборгованості відповідач суду не надав та відповідних обставин не довів. Доводи про те, що заявлена до стягнення сума пені становить 61% від доходу відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими. Як видно з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 , доданих представником відповідача (т. 2. а.с. 96-98), протягом періоду 2020-2021 років відповідач отримував щомісячний дохід, що підтверджує його фінансову можливість сплачувати аліменти в цей період. Проте достатніх та обґрунтованих доказів того, що перешкоджало відповідачу здійснювати свій обов`язок зі сплати аліментів в цей період матеріали справи не містять. Також не заслуговують на увагу посилання відповідача про те, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації та до вересня 2024 року відповідач не мав постійного, сталого місця роботи. Так, відповідачем не додано докази дійсного фінансово стану, відсутності коштів на депозитних рахунках, тощо. Також відповідачем не надано доказів того, що він отримував статус безробітного та подавав заяву про допомогу по безробіттю. Інші обставини, на які посилається відповідач, не стосуються періоду виникнення спірної заборгованості та на таку не впливають, тому не розглядаються апеляційним судом. Крім того, як видно з проекту мирової угоди, доданої до відзиву на позовну заяву, відповідач погоджувався сплатити заборгованість в сумі 174 192 грн протягом 1 року шляхом перерахування відповідних сум двома рівними частками на банківські рахунки, відкритих на імена дітей сторін (т. 2 а.с. 100 (зворот)-101). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Футерко Василь Любомирович, залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2025 без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 28 травня 2025 року. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: І.В. Бойчук О.О. Томин