Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/3982/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" травня 2025 р. Справа № 910/3982/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Демидової А.М. суддів: Владимиренко С.В. Ходаківської І.П. за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С. за участю представників учасників справи: від позивача: не з`явився від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії "Магнат" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 (повний текст рішення складено 27.01.2025) (суддя Шкурдова Л.М.) у справі № 910/3982/24 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії "Магнат" до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні, Міністерства юстиції Російської Федерації, Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення 311 251 332 900,00 грн збитків у формі упущеної вигоди ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія "Магнат" (далі - ТОВ АПК "Магнат", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні, Міністерства юстиції Російської Федерації та Міністерства оборони Російської Федерації (відповідач) про стягнення 311 251 332 900,00 грн збитків у формі упущеної вигоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, починаючи з 2019 року разом із рядом іноземних партнерів та інвесторів позивачем було ініційовано та розпочато реалізацію Інтегрованого комбінованого проєкту Україна-Оман, спрямованого, зокрема, на реалізацію продукції ТОВ АПК "Магнат", у тому числі соняшникової, кукурудзяної соєвої рафінованих та нерафінованих фасованих олій на території Туреччини, країн Перської затоки, Північної Африки, біоетанолу, що вироблятиметься на заводах ТОВ АПК "Магнат", та послуг із закупівлі позивачем нафтопродуктів на внутрішніх ринках країн Перської затоки для подальшої реалізації на території України. Унаслідок військової агресії Російської Федерації проти України позивачу завдано збитки у формі упущеної вигоди, які викликані неможливістю реалізації Інтегрованого комбінованого проєкту Україна-Оман, отримання позивачем прибутку, на який він свідомо розраховував та спрямовував свої дії та зусилля на реалізацію зазначеного інтегрованого проєкту. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/3982/24 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що беззастережних доказів реальної можливості отримання доходів від реалізації Інтегрованого проєкту позивач суду не надав. Документи, додані як додатки до звітів про оцінку збитків від 07.12.2023, які по суті є єдиними первинними документами, що додані позивачем до матеріалів справи як докази на обґрунтування своїх вимог, не підтверджують реальної можливості реалізації позивачем Інтегрованого проєкту та не свідчать про те, що будівництво виробничого комплексу дійсно було б ним здійснено. У матеріалах справи відсутні докази розробки та погодження проєктів, отримання позивачем дозвільних документів щодо будівництва об`єктів на території України, можливості забезпечення даного проєкту сировиною, в той час як позивач неодноразово наголошував на нерозривності всіх етапів Інтегрованого проєкту для досягнення його мети та отримання прибутків, про які вказано в позовній заяві. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/3982/24, ТОВ АПК "Магнат" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 16, 22, 611, 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Порядку визначення шкоди та збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 (далі - Порядок), Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадження господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 (далі - Методика), ст. 74, 77, 86, 98, 104, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ АПК "Магнат" у повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначає, що ним доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою для застосування до відповідача такого захисту відповідальності як відшкодування збитків (упущеної вимоги). Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ АПК "Магнат" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/3982/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.04.2025 о 10:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.03.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ АПК "Магнат" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/3982/24; розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.05.2025 о 10:30. Позиції учасників справи Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Явка представників учасників справи Представники учасників справи в судове засідання 13.05.2025 не з`явились. Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання. Так, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу. З 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади Російської Федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку із цим, наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. № 71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. № 71/17-500-77469 від 03.10.2022). Також припинено доставку поштових відправлень до/з Російської Федерації з перших днів повномасштабного вторгнення. Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. № 100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022). Враховуючи те, що діяльність Посольства Російської Федерації в Україні зупинена, судом апеляційної інстанції здійснювались публікації на офіційному веб-сайті судової влади України про розгляд справи та призначене в ній засідання. Таким чином, судом апеляційної інстанції вчинено всі можливі дії з метою належного повідомлення учасника справи - відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників сторін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції За доводами позивача, ним із рядом іноземних партнерів та інвесторів, починаючи з 2019 року, було розпочато реалізацію Інтегрованого комбінованого проєкту Україна-Оман, спрямованого, зокрема, на реалізацію продукції ТОВ АПК "Магнат", зокрема, соняшникової, кукурудзяної соєвої рафінованих та нерафінованих фасованих олій на території Туреччини, країн Перської затоки, Північної Африки, біоетанолу, що вироблятиметься на заводах ТОВ АПК "Магнат", та послуг із закупівлі позивачем нафтопродуктів на внутрішніх ринках країн Перської затоки для подальшої реалізації на території України. Інтегрованим проєктом було передбачено системну та покрокову діяльність, спрямовану на: 1) будівництво в Україні виробничого комплексу для зберігання та переробки сільськогосподарських культур, який складався з елеватора та олійно-екстракційного заводу; 2) будівництво на території Султанату Оман комбінованого виробничого комплексу з переробки олій та кукурудзи, який складався із заводу з рафінації, дезодорації, гідратації та розливу олій, виробничого елеватора, заводу з переробки кукурудзи на біоетанол, біометан та органічні добрива; 3) зворотної закупівлі в Султанаті Оман та країнах Перської затоки нафтопродуктів для потреб України, зважаючи на те, що біоетанол, який виробляється в рамках Інтегрованого проєкту, буде поставлятися до нафтопереробних заводів Перської затоки, і це дозволить позивачу закуповувати нафтопродукти за цінами внутрішніх ринків. Позивач зазначив, що Султанат Оман було визначено ним як найперспективнішу територію для реалізації Інтегрованого проєкту і будівництва заводу з рафінації, дезодорації, гідратації та розливу соняшникової і соєвої рафінованих олій та розливу соняшникової, соєвої та кукурудзяної нерафінованих олій та виробничого комплексу для переробки кукурудзи на біоетанол, біометан та органічні добрива, що дозволило б покривати не тільки внутрішній ринок Султанату Оман, а й потужні ринки країн Перської затоки, Туреччини, країн Африки, Пакистану та Індії українською сільськогосподарською продукцією, і в зворотному порядку дозволило б закуповувати нафтопродукти за цінами внутрішнього ринку цієї арабської країни. На думку позивача, реалізація Інтегрованого проєкту дала б йому змогу вийти на ринки агропромисловості та нафтопродуктів Султанату Оман, інших країн Перської затоки, Туреччини, країн Африки, Пакистану та Індії і закуповувати нафтопродукти за цінами внутрішнього ринку вказаних країн з огляду на те, що в результаті реалізації Інтегрованого проєкту заводи та об`єкти позивача в ході здійснення своєї діяльності повинні були б давати сировину, яка використовувалася б нафтопереробними заводами арабських країн. Механізм торгових операцій в рамках Інтегрованого проєкту дозволяв би зекономити на вартості доставки, митних платежах, ПДВ, інших додаткових платежах, що, відповідно, і робило економічно привабливим та перспективним повну реалізацію Інтегрованого проєкту, який за своєю складністю та масштабами був першим та, на даний момент, єдиним в Україні в галузі сільського господарства. Разом із тим, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України ТОВ АПК "Магнат", яке знаходиться в Чернігівській області, було змушене частково припинити діяльність через окупацію частини Чернігівської області, частина посівних площ була замінована, внаслідок обстрілів були частково пошкоджені будівлі та споруди ТОВ АПК "Магнат", контракти з міжнародними партнерами були припинені у зв`язку з великими ризиками, пов`язаними із збройною агресією Російської Федерації. Зазначені обставини призвели до фактичної неможливості реалізації Інтегрованого проєкту, отримання доходу від реалізації Інтегрованого проєкту, який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене збройною агресією Російської Федерації. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача 311 251 332 900,00 грн упущеної вигоди, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату оцінки складало 10 631 838 777,00 Євро (без ПДВ), зокрема, упущеної вигоди, розрахованої за 6 років від неможливості будівництва виробничого комплексу для зберігання та переробки сільськогосподарських культур, заводу з рафінації, дезодорації, гідратації і розливу соняшникової, соєвої і кукурудзяної рафінованої та нерафінованої олій, виробництва ПЕТ пляшок, а також прес-цеху з виробництва кукурудзяної олії холодного віджиму в Омані та здійснення комерційної діяльності з купівлі-продажу кукурудзи, нафтопродуктів та рослинної олії до Інтегрованого комбінованого проєкту Україна-Оман. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України. Згідно із ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України. У ч. 4 цієї статті визначено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права. 02.03.2022 збройну агресію Російської Федерації проти України у резолюції ES-11/1 "Агресія проти України" визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від Російської Федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей. 14.04.2022 Верховною Радою України визнано дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України № 2188-IX від 14.04.2022). Резолюцією № 2433 від 27.04.2022 Парламентської Асамблеї Ради Європи "Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи" визнано, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни. Таким чином, місцевим господарським судом правомірно визначено, що оскільки даний спір стосується відшкодування шкоди, завданої на території України внаслідок повномасштабної військової агресії, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України. Згідно із частинами першою-третьою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України). Відповідно до положень статті 1166 ЦК України юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, а тому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України). Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 ЦК України). Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20. При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 2, 3 ст. 74 ГПК України). Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Подібні за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18. Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц. Також позивач (кредитор) повинен довести факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18. При зверненні з позовом у даній справі позивач вказував на наявність підстав для стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 311 251 332 900,00 грн, що за курсом НБУ на дату оцінки складає 10 631 838 777,00 Євро (без ПДВ), а саме - упущеної вигоди, розрахованої за 6 років від неможливості будівництва виробничого комплексу для зберігання та переробки сільськогосподарських культур, заводу з рафінації, дезодорації, гідратації і розливу соняшникової, соєвої і кукурудзяної рафінованої та нерафінованої олій, виробництва ПЕТ пляшок, а також прес-цеху з виробництва кукурудзяної олії холодного віджиму в Омані та здійснення комерційної діяльності з купівлі-продажу кукурудзи, нафтопродуктів та рослинної олії до Інтегрованого комбінованого проєкту Україна-Оман. На підтвердження заподіяння збитків у формі упущеної вигоди позивач посилався на два звіти про оцінку збитків: упущена вигода внаслідок збройної агресії РФ ТОВ АПК "Магнат" для цілей часткового відшкодування збитків станом на 15.07.2022, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Бі Ві АР" (далі - ТОВ"Бі Ві АР" ) 07.12.2023, висновок судового експерта за результатами проведення економічного дослідження № 18/12-2023 від 18.12.2023 та висновок судового експерта за результатами проведення економічного дослідження № 22/12-2023 від 22.12.2023. Так, відповідно до звітів про оцінку збитків станом на 15.07.2022 загальний розмір упущеної вигоди ТОВ АПК "Магнат" становить 311 251 332 900,00 грн., у тому числі: 1) Завод з рафінації, дезодорації, гідратації і розливу соняшникової, соєвої і кукурудзяної рафінованої та нерафінованої олій, виробництва ПЕТ пляшок, а також прес-цех з виробництва кукурудзяної олії холодного віджиму, розташований в Омані. Загальна потужність з виробництва олій - 1 520 000 тон на рік - 106 161 340 600 грн; 2) Комерційна діяльність з купівлі-продажу кукурудзи, нафтопродуктів та рослинної олії до інтегрованого комбінованого проєкту Україна-Оман - 106 161 340 600 грн; 3) Виробничий комплекс для зберігання та переробки сільськогосподарських культур (насіння соняшника, сої та кукурудзи) в с. Малий Ходачків, Тернопільська область - 63 653 528 500 грн; 4) Комерційна діяльність з купівлі-продажу кукурудзи, нафтопродуктів та рослинної олії до інтегрованого комбінованого проєкту Україна-Оман - 52 369 235 900 грн. У висновку судового експерта № 18/12-2023 від 18.12.2023 вказано, що у межах наданих на дослідження документів підтверджується визначений у звіті про оцінку збитків: упущена вигода внаслідок збройної агресії РФ ТОВ АПК "Магнат" для цілей часткового відшкодування збитків станом на 15.07.2022, складеному ТОВ "Бі Ві АР" 07.12.2023, розмір збитків, понесених ТОВ АПК "Магнат" внаслідок збройної агресії (протиправної поведінки) Російської Федерації з початку введення на території України військового стану, у вигляді упущеної вигоди за 6 років через відсутність можливості реалізації інтегрованого комбінованого проєкту Україна-Оман, станом на 15.07.2022 у розмірі 116 022 764 400 грн (без ПДВ), що за курсом НБУ на дату оцінки складає 3 963 148 733 Євро (без ПДВ). У висновку судового експерта № 22/12-2023 від 22.12.2023 вказано, що у межах наданих на дослідження документів підтверджується визначений у звіті про оцінку збитків: упущена вигода внаслідок збройної агресії РФ ТОВ АПК "Магнат" для цілей часткового відшкодування збитків станом на 15.07.2022, складеному ТОВ "Бі Ві АР" 07.12.2023, розмір збитків, понесених ТОВ АПК "Магнат" внаслідок збройної агресії (протиправної поведінки) Російської Федерації з початку введення на території України військового стану, у вигляді упущеної вигоди за 6 років через відсутність можливості реалізації інтегрованого комбінованого проєкту Україна-Оман, станом на 15.07.2022 у розмірі 195 228 568 500 грн (без ПДВ), що за курсом НБУ на дату оцінки складає 6 668 690 044 Євро (без ПДВ). Суд зазначає, що висновок експерта є одним із джерел одержання доказів, спростувати який іншими доказами, без проведення інших спеціальних досліджень (додаткової, повторної експертизи тощо), досить непросто. Висновок експерта є доволі специфічним видом доказів, при його оцінці необхідно враховувати, що на відміну від інших доказів, він з`являться тоді, коли спірні відносини вже виникли, і вирішити їх у добровільному порядку неможливо, а тому саме висновок експерта може виступати тим об`єктивним критерієм, який допоможе встановити фактичні обставини спору. Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19. Згідно із ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до частини шостої статті 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. Як обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом, у звітах про оцінку збитків в розділі "Ідентифікація об`єкту оцінки та пов`язаних з ним прав" прямо вказано, що правовий аналіз наданих замовником документів на право власності і технічний аналіз всієї наданої технічної документації стосовно об`єкта оцінки не проводились. У розділі "Звільнення від відповідальності" оцінювач вказав, що в процесі оцінки спеціальна юридична експертиза документів, що стосуються права власності на оцінюване майно, не проводилася; виконавець не приймає на себе відповідальність за правові аспекти, включаючи які-небудь права утримання або обтяження, що можуть існувати у відношенні оцінюваного майна, якщо в звіті не зазначено інше; виконавець, використовуючи при проведенні оцінки об`єкта документи та інформацію, що одержані від замовника, а також з інших джерел, не засвідчує фактів, які містяться в цих документах або у складі такої інформації; використані при проведенні оцінки об`єкта дані, одержані від замовника, приймаються як достовірні. У висновках експертів № 18/12-2023 від 18.12.2023 та № 22/12-2023 від 22.12.2023 вказано, що дослідження проводилося експертом у межах наданих позивачем документів. Тобто, фактично, вищевказані оцінки та експертизи проводилися на підставі наданих позивачем документів, а використані при проведенні досліджень вихідні дані, одержані від замовника, приймалися як достовірні. Судом встановлено, що беззастережних доказів реальної можливості отримання доходів від реалізації Інтегрованого проєкту позивач суду не надав. Документи, додані як додатки до звітів про оцінку збитків від 07.12.2023 та які по суті є єдиними первинними документами, які позивач надав для долучення до матеріалів справи як докази на обґрунтування своїх вимог, не підтверджують реальної (а не теоретичної) можливості реалізації позивачем Інтегрованого проєкту та не свідчать про те, що будівництво виробничого комплексу дійсно було б ним здійснено. Зокрема, як правильно враховано судом, етапами реалізації проєкту заводу з рафінації, дезодорації, гідратації і розливу соняшникової, соєвої і кукурудзяної рафінованої та нерафінованої олій, виробництва ПЕТ пляшок, а також прес-цеху з виробництва кукурудзяної олії холодного віджиму є, зокрема, підбір земельної ділянки під будівництво заводу, розробка робочого проєкту та погодження з державними службами Оману. Проте, доказів отримання дозвільних документів на будівництво цих об`єктів на території Оману матеріали справи не містять. Етапами реалізації проєкту щодо будівництва виробничого комплексу для зберігання та переробки сільськогосподарських культур (насіння соняшника, сої та кукурудзи) на території України є, зокрема, розробка проєктної документації будівництва елеватора, погодження з державними органами (про що зазначає і оцінювач у звіті про оцінку збитків). При цьому судом взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази розробки та погодження проєктів, отримання позивачем дозвільних документів щодо будівництва об`єктів на території України, можливості забезпечення даного проєкту сировиною, в той час як позивач неодноразово наголошував на нерозривності всіх етапів Інтегрованого проєкту для досягнення його мети та отримання прибутків, про які вказано в позовній заяві. З урахуванням зазначеного вище, на підставі наданих позивачем доказів неможливо дійти висновку про розумний рівень впевненості в отриманні позивачем доходів, про відшкодування яких заявлено у даній справі. Окрім того, згідно з розділом І Методики остання застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання. Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта). Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України "Про судову експертизу" з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків. Об`єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. У пункті 1 розділу IV Методики зазначено, що відповідно до цього розділу здійснюється визначення розміру упущеної вигоди стосовно майна, що призначалося для здійснення комерційної діяльності з метою отримання прибутку або доходу в іншій формі: сільсько-, рибо- та лісогосподарська нерухомість, інвестиційна нерухомість, нерухомість з комерційним потенціалом, ЄМК підприємств, установ та організацій усіх форм власності, корпоративні частки, об`єкти у матеріальній та нематеріальній формах, вартість яких визначається вартістю ЄМК, що створений на їх основі (об`єкти, асоційовані з бізнесом), тощо. Визначення розміру упущеної вигоди для цілей цієї Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди. У разі коли існують підстави пов`язувати виникнення упущеної вигоди з наслідками збройної агресії, але з причин інших, ніж заподіяння реальних збитків щодо майна власника (балансоутримувача, користувача), оцінка (визначення розміру) упущеної вигоди здійснюється з дотриманням Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", вимог міжнародних та національних стандартів оцінки, норм міжнародної оціночної практики, що склалася. У цих випадках звіт про оцінку (висновок експерта) повинен містити обґрунтування відхилення від положень цієї Методики. Разом із тим, як було встановлено судом, збитки у вигляді упущеної вигоди, заявлені до стягнення в цій справі, не стосуються майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди. При цьому у звітах про оцінку збитків та висновках експерта не міститься обґрунтування відхилення від положень цієї Методики, як передбачено абзацом 3 пункту 1 розділу IV Методики. Наведене свідчить про недостовірні посилання експерта та оцінювача на врахування Методики. На думку суду апеляційної інстанції, позивач не довів належними та допустимим доказами, що упущена вигода, за стягненням якої він звернувся до суду, мала відбутись, і лише неправомірні дії відповідача є єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості здійснити реалізацію концепції розвитку та отримати від її реалізації вигоду у зазначеному розмірі. З огляду на викладене, вмотивованим є висновок місцевого господарського суду про відмову в позові. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Судові витрати У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії "Магнат" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/3982/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 27.05.2025. Головуючий суддя А.М. Демидова Судді С.В. Владимиренко І.П. Ходаківська