Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/1812/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1812/24 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф. секретар судового засідання Ісмаілова А.Н. за участю представників учасників справи: від Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області- не з`явився; від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області-не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» с.Новозерне Одеської області про розподіл судових витрат (вх.1325/25) за результатами розгляду апеляційної скарги Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року м. Одеса, суддя першої інстанції Нікітенко С.В., повний текст складено та підписано 21.11.2024 року у справі № 916/1812/24 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області до відповідача: Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання недійсним та скасування рішення, визнання укладеної додаткової угоди ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якій просило: визнати недійсним та скасувати рішення Cаф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 5234-VIII від 21.03.2024 про відмову у поновленні договору оренди землі № 11 від 14.03.2017; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 11 від 14.03.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.03.2017 року, номер запису 19722190, в редакції додаткової угоди позивача. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12 листопада 2024 року у справі №916/1812/24 (суддя Нікітенко С.В. ) позовні вимоги задоволено частково; визнано укладеною додаткову угоду між Саф`янівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області до договору оренди землі № 11 від 14.03.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.03.2017 року, номер запису 19722190, в редакції додаткової угоди позивача. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24 березня 2025 року апеляційну скаргу Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року у справі №916/1812/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року у справі №916/1812/24 залишено без змін. 31 березня 2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому заявник просив суд апеляційної інстанції стягнути з Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. Вказане клопотання позивача, зокрема, обґрунтоване тим, що при розгляді даної справи у Південно-західному апеляційному господарському суді, відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку із участю в даному судовому процесі на загальну суму вартості наданої правової (правничої) допомоги у зазначеному у клопотанні розмірі. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до апеляційного господарського суду було надано такі документи: - ордер про надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю ЗГОДА» серії ВН №1088457 на підставі договору про надання правничої допомоги від 19.12.2024 року у Південно-західному апеляційному господарському суду від 20.12.2024 року; -акт виконаних робіт, який укладений між адвокатом Фатула Тарас Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» від 06.02.2025 року; - договір про надання правової допомоги від 19.12.2024, укладений між адвокатом Фатула Тарас Вікторовичем який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №688 від 07.05.2009, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА»; -додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 19.12.2024 року; -платіжну інструкцію №619 від 04.02.2025 року. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 року призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» Одеської області про ухвалення додаткової постанови та розподіл судових витрат у справі №916/1812/24 на 23.04.2025 року. Судове засідання 23.04.2025 не відбулося в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, судді зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Колоколова С.І. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 року призначено справу №916/1812/24 до розгляду на 26.05.2025 року. Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про призначення справи до розгляду на електронну адресу таких осіб, про причини неявки в судове засідання суд апеляційної інстанції не повідомили. Від Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшло клопотання, в якому остання просила слухати справу без участі її представника. Колегією суддів зазначене клопотання задоволено. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема +13 посилань суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду клопотання, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, строк розгляду заяви є скороченим і добігає кінця, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо вимог і доводів клопотання, колегія суддів вважає за можливе розглянути його за відсутності представників учасників справи. Дослідивши доводи та вимоги, викладені у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області про розподіл судових витрат у справі №916/1812/24, судова колегія вважає, що таке клопотання є обґрунтованим, проте потребує часткового задоволення, враховуючи таке. Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Положеннями ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Разом з тим, згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову. Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому колегія суддів звертає увагу на таке. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21). До того, ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269). Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18. Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що між адвокатом Фатула Тарасом Вікторовичем, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №688 від 07.05.2009 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», в особі директора Булгарової Т.М., з іншої сторони, укладено договір про надання правової допомоги від 19 грудня 2024 року. Відповідно до п.1.1. договору адвокат зобов??язується здійснити надання правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені необхідні для виконання договору. Надання адвокатом правової допомоги клієнту включає: захист та/або представництво та/або надання інших видів правової допомоги. Пунктами 2.1, 2.1.2 договору передбачено, що адвокат, для реалізації цілей даного договору, зобов?язаний: вчиняти дії відповідно до умов цього договору та змісту доручення, представляти і захищати права та інтереси клієнта;використовувати всі передбачені чинним законодавством України та нормами міжнародного права способи захисту прав і законних інтересів Клієнта. Адвокат, для реалізації цілей даного договору, має право: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі, щодо отримання копій документів, до державної влади, органів місцевого самоврядування, іх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадських об?єднань, а також до фізичних осіб; бути представником Клієнта з питань захисту прав та інтересів в: органах державної влади та місцевого самоврядування; державних, громадських організаціях, установах та підприємствах, іх форм власності, підпорядкування та галузевої належності, органах державної виконавчої служби та/або перед приватними виконавцями (з використанням всіх прав, які передбачені для учасників/сторін виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження»); Національного антикорупційного бюро України; судах України всіх рівнів та юрисдикцій, третейському суді та/або арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі (але не обмежуючись): 3 складання, підписання, подання, заявлення всіх процесуальних документів, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом про адміністративні правопорушення (без обмежень); складання, підписання подання позовної заяви (позову), листа, зустрічного позову, відзиву, заперечення, пояснень третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги, письмових пояснень, заяви про відвід судді (суддів); повної або частково відмови від позовних вимог; визнання позову повністю або частково; зміни предмета та/або підстав позову, обсягу позовних вимог; складання, підписання (укладання) мирової угоди на будь-якій стади, заяв про перегляд рішення та/або ухвали суду за нововиявленими та винятковими обставинами; звертатися із заявою про накладення арешту та заборони відчуження майна, складати та підписувати заяви про забезпечення позову; збирати факти, відомості, документи, які можуть бути використані в якості доказів; оскаржувати дії, рішення, постанови органів державної виконавчої служби; сплачувати судовий збір та вносити інші платежі, пов?язані з веденням судових справ. Адвокату надається право та повноваження в інтересах клієнта підписувати та подавати заяви та інші документи у відповідні установи та організації, робити та засвідчувати копії документів, одержувати належні клієнту документи від усіх осіб, установ, підприємств, організацій, розпоряджатися ними, в тому числі, одержувати поштову та іншу кореспонденцію.(п.2.2.3,2.2.4,2.2.5). За надання адвокатом послуг з правової допомоги клієнту, останній зобов?язується сплатити адвокату вартість послуг (гонорар) та компенсувати понесені витрати. Пунктом 3.2 договору визначено, що вартість послуг (гонорар) формується на підставі тарифів, що визначені сторонами в додатку №1 до даного договору та фіксується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) (надалі по тексту - Акт наданих послуг), з урахуванням тарифів та обсягу фактично наданих послуг. Згідно пункту 3.2.1. договору сторони мають право відступити від тарифів, що зазначені в додатку №1, встановити іншу вартість (ціну) послуги з представництва (складність, цінність для клієнта, обставини, тощо), про що укладається додаткова угода до договору. Адвокат має право змінювати тарифи (ціни для розрахунку вартості послуг (гонорару) один раз на календарний місяць. При цьому, у випадку такої зміни, сторони зобов`язані підписати новий додаток до договору, припинивши дію попереднього. За результатами надання послуг в правової допомоги за цим договором, сторонами складається та підписується акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). Ініціатором складання акту наданих послуг є адвокат. Акт наданих послуг у 2 (двох) примірниках направляється клієнту для підписання. Один примірник такого акту наданих послуг, клієнт, після підписання, направляє адвокату протягом 3 (трьох) робочих днів після одержання акту наданих послуг. Акт наданих послуг вважається беззаперечно погодженим клієнтом, якщо заперечення клієнта не одержані адвокатом протягом одного робочого дня від дати направлення акту наданих послуг клієнту. Клієнт зобов?язується оплатити вартість послуг (гонорару) з надання правової допомоги протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання передачі наданих послуг (виконаних робіт) на підставі виставленого адвокатом рахунку фактури. Клієнт може здійснити попередню оплату вартості послуг (гонорару) на підставі виставленого адвокатом рахунку-фактури. Зобов?язання клієнта по оплаті вважаються виконаними в момент надходження грошових коштів на банківський рахунок адвоката. (п.3.3,3.4,3.5,3.6 договору). Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору і діє протягом трьох років, а в частині взятих на себе не виконаних зобов`язань договір діє до моменту повного виконання зобов`язання. (п.6.1. договору). З додаткової угоди №11 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 19 грудня 2024 року, укладеною між адвокатом Фатула Тараса Вікторовия, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 688 від 07.05.2009 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», в особі директора Булгарової Т.М., вбачається, що сторони дійшли згоди про визначення розміру оплати правничих (правових) послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги за п.1 цієї додаткової угоди сторони домовились про те, що адвокат надає клієнту професійну правничу допомогу. передбачену Договором № 8 про надання професійної правничої допомоги від 19.12.2024 року, стосовно представництва інтересів клієнта у Південно-Західному апеляційному господарському суді в господарській справі №916/1812/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» до Саф?янівської сільскої ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення і про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 11 від 14.03.2017 (кадастровий номер 5122084800:01:003:0237, площа 59,4622 га). Пунктом 2 додаткової угоди сторони домовились що гонорар адвоката визначається виходячи із часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), складності справи, обсягом наданих послуг, ціною позову і розраховується за наступними тарифними ставками: вартість 1 робочої години складає 1000 грн. без ПДВ. Остаточний розмір гонорару адвоката визначається в акті виконаних робіт. З Акту виконаних робіт від 06.02.2025 року вбачається, що між адвокатом Фатула Тарасом Вікторовичем який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №688 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», в особі директора Булгарової Т.М., з іншої сторони, було укладено цей акт про наступні правничі послуги: надання усної консультації стосовно роз`яснення юридичних наслідків розгляду апеляційної скарги, роз?яснення підстав та порядку оскарження судового рішення в касаційному порядку, роз?яснення наслідків набрання судовим рішенням законної сили, роз`яснення порядку виконання судового рішення, обрання правової позиції в інтересах клієнта 2 год., становить 2000 грн; ознайомлення та вивчення матеріалів справи 2 год. з 16.01.2025 року по 18.01.2025 становить 2000 грн; підготовка відзиву на апеляційну скаргу: аналіз законодавства, що регулює правовідносини між сторонами, обрання правової позиції, аналіз судової практики з аналогічних правовідносин 8 год. з 18.01.2025 по 23.01.2025 становить 8000 грн. Загальна вартість витрат на професійну допомогу становить 12 000 грн. Також є платіжна інструкція №619 від 04 лютого 2025 року про сплату адвокату 12 000 грн. Як вже зазначалося вище за текстом постанови, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24 березня 2025 року апеляційну скаргу Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року у справі №916/1812/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року у справі №916/1812/24 залишено без змін. В подальшому, в установлений процесуальним законодавством п`ятиденний строк, 31 березня 2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому заявник просив суд апеляційної інстанції стягнути з Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. Вказане клопотання позивача, зокрема, обґрунтоване тим, що при розгляді даної справи у Південно-західному апеляційному господарському суді, відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку із участю в даному судовому процесі на загальну суму вартості наданої правової (правничої) допомоги у зазначеному у клопотанні розмірі. Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Правовий аналіз зазначених вище норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та, зокрема, у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, покладаються за аналогією закону, на апелянта. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/1, у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/9544/23. Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу. Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони). Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Колегія суддів, у контексті оцінки доказів, поданих відповідачем на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема: «

127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо». Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена. Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20 зроблено висновок, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при закритті касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги. Близька за змістом правова позиція викладена також у додаткових ухвалах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/21672/21, від 11.10.2023 у справі № 910/2475/22, від 27.09.2023 у справі № 914/3181/21 та у постанові Верховного Суду від 24.10.2023 у справі № 910/9143/22. Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Так, з матеріалів справи вбачається, що відзив представника позивача на апеляційну скаргу складається з 8 сторінок, з яких 1 сторінка - це реквізити сторін у справі, 2-8 сторінки -

описова частина справи та доводів апеляційної скарги, прохальна частина відзиву та список додатків. Отже, колегія суддів зазначає, що завищеним є витрачання часу на надання підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому в даному випадку є завищеною зазначена в акті сума в розмірі 8000 гривень. У розгляді заяви суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22). Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що немає очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи при апеляційному її перегляді (підготовка відзиву, заперечення, участь у судовому засіданні) вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новоозерне, Одеської області. З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, розмір заявлених витрат представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новоозерне, Одеської області на правову допомогу у вказаній сумі не відповідає критерію розумності їх розміру, є частково неспівмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт (наданими послугами), а тому мають надмірний характер. Отже, їх розмір є завищеним, що для Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області буде становити надмірний фінансовий тягар, а тому, з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування понесених судових витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає, що останні підлягають зменшенню до 6 000 грн. Така сума, на переконання судової колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами). Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованим клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новоозерне, Одеської області про ухвалення додаткового рішення від 31.03.2025 року (вх.1325/25) у справі №916/1812/24 про розподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року, м. Одеса у справі №916/1812/24 та таким, що потребує часткового задоволення на суму 6 000 грн. з відмовою в іншій частині. Керуючись ст. 123, 126, 129, 244, 281-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новоозерне Одеської області від 31.03.2025 року (вх.1325/25) у справі №916/1812/24 про розподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року, м. Одеса у справі №916/1812/24 задовольнити частково. Стягнути з Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (68670, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Саф`яни, вул. Грушевського, 85; ЄДРПОУ 04379433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» (68660, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Новоозерне, вул. Зелена, буд. 8; ЄДРПОУ 30819481) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 6 000 грн. Відмовити Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» с.Новоозерне Одеської області у стягненні витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги за результатом розгляду апеляційної скарги Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року, м. Одеса у справі №916/1812/24 в розмірі 6 000грн. Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ. Додаткова постанова в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст. 286, 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст додаткової постанови складено 26.05.2025 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді С.І. Колоколов Я.Ф. Савицький