Постанова 4806 № 305/826/25

Справа № 305/826/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26.05.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Мигальчич Л. А., представника потерпілої - адвоката Іванова О. О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/307/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 23.04.2025. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п`ятсот десять) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 249685 від 03.03.2025 та постанови судді від 23.04.2025 вбачається, що 14.02.2025 близько 17 год ОСОБА_1 , перебуваючи в с. Богдан Рахівського району, зателефонував своїй колишній дружині ОСОБА_3 , де під час розмови виражався в її адресу нецензурною лайкою, ображав та погрожував фізичною розправою, в наслідок чого була завдана шкода її психологічному здоров`ю, тобто вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції від 23.04.2025 та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Стверджує, що з протоколом він не згоден, оскільки у них з колишньою дружиною ОСОБА_3 іде розподіл майна, та у зв`язку з неприязними агресивними відносинами між ними. Під час розмови із донькою, ОСОБА_3 забрала в неї телефон та почала лаятися на його адресу, зі свого боку він в чергове попросив припинити поширювати в соціальних мережах неправдиву інформацію і не більше, будь-яких погроз фізичною розправою не висловлював. Вони з колишньою дружиною з 2023 року мешкають в різних населених пунктах і жодних контактів не підтримують. Просить врахувати, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме які конкретно дії він вчинив та наслідки, які від них настали для потерпілої особи. Складений відносно нього протокол не узгоджується з поясненнями потерпілої, яка вказувала, що він зателефонував до їхньої спільної доньки, а не безпосередньо до неї, де в ході розмови виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. Сам протокол не містить ні суті розмови, ні які нецензурні слова ним вживались. Також стверджує, що долучений до протоколу диск -2- з записом розмови в суді не прослуховувався, і йому не відомо про його зміст. Крім того, наявний у справі конверт з диском не завірений належним чином, що ставить під сумнів автентичність аудіо запису. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 , неявка яких з урахуванням положень ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що апеляційним судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення указаних осіб про час та місце розгляду справи, що свідчить про те, що вони вважаються належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Разом із тим, клопотань про відкладення розгляду справи та відомостей про поважність причин неявки вказаних осіб до апеляційного суду не надходило, а тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 , що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 269 КУпАП. При цьому враховується думка захисника-адвоката Мигальчич Л. А. та представника потерпілої-адвоката Іванова О. О. про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 . Заслухавши пояснення захисника-адвоката Мигальчич Л. А., яка підтримала апеляційну скаргу, думку представника потерпілої - адвоката Іванова О. О., який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка. -3- Суд першої інстанції, при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за подію, що мала місце 14.02.2025, врахував належні та допустимі докази про вчинення домашнього насильства психологічного характеру. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 249685 від 03.03.2025 встановлено, що 14.02.2025 близько 17 год ОСОБА_1 , перебуваючи в с. Богдан Рахівського району, зателефонував своїй колишній дружині ОСОБА_3 , де під час розмови виражався в її адресу нецензурною лайкою, ображав та погрожував фізичною розправою, в наслідок чого була завдана шкода її психологічному здоров`ю, тобто вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Викладені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 від 14.02.2025, рапортом начальника сектору моніторингу Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Савчука В. С. від 14.02.2025, аудіо записами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані у встановленому законом порядку, порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення, поліцейський Бахмат П. О. був упередженим та необ`єктивним, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що він зацікавлений у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази, як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги стороною захисту. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказаний поліцейський при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував дії поліцейського, який склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, -4- сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктами 4 та 14 частини першої цієї ж статті Закону визначено, що: економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи Стаття 3 вищевказаного Закону визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений із додержанням вимог ст. 256, 268 КУпАП, містить суть адміністративного правопорушення та опис встановлених обставин. У тому числі у протоколі наведено які дії вчинено ОСОБА_1 , за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, у протоколі відображено відомості про потерпілу та наявні відмітки про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу та надання пояснень по суті правопорушення. Проаналізувавши зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу, апеляційним судом встановлено, що такий у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки містить всі необхідні та передбачені цією нормою відомості, а тому доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі в порушення вимог ст. 256 КУпАП не вказано всіх відомостей, необхідних для вирішення справи, апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що вони не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються змістом протоколу. Таким чином, достовірність даних, викладених в протоколі та правдивість показань потерпілої, перевірені в судовому засіданні апеляційного суду, а тому в даному випадку, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. -5- Крім того, в ході апеляційного розгляду справи не встановлено й жодних достовірних даних про те, що у потерпілої ОСОБА_3 були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру. Такі дані не підтверджені будь-якими належними доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що зазначені у протоколі обставини не співпадають із поясненням потерпілої, апеляційний суд визнає надуманими, оскільки з аудіозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 зателефонував на мобільний телефон доньки та одразу попросив передати слухавку своїй колишній дружині ОСОБА_3 , де під час розмови виражався в її адресу нецензурною лайкою, ображав та погрожував фізичною розправою. Не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у них з колишньою дружиною ОСОБА_3 іде розподіл майна, та у зв`язку з неприязними агресивними відносинами між ними, а також те, що під час розмови із потерпілою саме остання почала лаятися на його адресу, а він зі свого боку попросив припинити поширювати в соціальних мережах неправдиву інформацію і не більше, будь-яких погроз фізичною розправою не висловлював. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що у підтвердження цих доводів стороною захисту не надано жодних належних та допустимих доказів. Між тим, указані доводи спростовані наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами, у тому числі й поясненнями потерпілої ОСОБА_1 та долученим до справи аудіо записом телефонної розмови між ОСОБА_1 та потерпілою, з яких вбачається, що саме ОСОБА_1 здійснював дії, які полягають у висловлюванні в бік потерпілої різними образливими словами та погрозами застосування фізичного насильства. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд розглядає справу щодо особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, та у межах такого протоколу, і не вправі давати оцінки діям інших осіб, щодо яких протокол не складався. Із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 14.02.2025 звертався із заявою про вчинення його колишньою дружиною ОСОБА_3 дій, які підпадають під ознаки домашнього насильства, і що відносно останньої було складено відповідний протокол. Отже, доказів, які б свідчили про те, що такі дії здійснюються потерпілою ОСОБА_3 і по відношенню до ОСОБА_1 , стороною захисту не надано. Вказане у своїй сукупності дає обґрунтовані підстави вважати, що стороною захисту не доведено, що 14.02.2025 ініціатором сварки була потерпіла ОСОБА_3 . Неспроможними апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі не конкретизовано у чому саме полягало здійснення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру і яка шкода заподіяна потерпілій. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у протоколі чітко зазначено, що ОСОБА_1 зателефонував своїй колишній дружині ОСОБА_3 , де під час розмови виражався в її адресу нецензурною лайкою, ображав та погрожував фізичною розправою. Викладені у протоколі обставини, які підтверджені доданими до нього доказами, безумовно свідчать про вчинення ОСОБА_1 дій, які підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що свідчить про те, що у протоколі в достатній мірі розкрито та судом встановлено об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. -6- Із урахуванням наведеного, безпідставними і такими, що жодним чином не спростовують викладених у протоколі обставин та не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, визнаються і доводи апеляційної скарги про те, що з фабули протоколу не вбачається, які саме нецензурні слова висловлював ОСОБА_1 на адресу потерпілої, оскільки протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений з додержанням вимог ст. 256, 268 КУпАП, містить суть адміністративного правопорушення, опис встановлених обставин, містить зазначення суті порушення ОСОБА_1 , за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Таким чином, достовірність даних, викладених у протоколі та правдивість показань потерпілої ОСОБА_3 , перевірені в судовому засіданні апеляційного суду, що в свою чергу свідчить про те, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Тому доводи ОСОБА_1 про те, що атмосфера взаєморозуміння між колишнім подружжям відсутня, та, що не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону і те, що матеріали справи не дають підстав констатувати в цій справі домашнє насильство, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки наведені судження останнього з цього приводу носять виключно суб`єктивний характер. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що вина ОСОБА_1 підтверджена всіма наявними в матеріалах справи, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними апеляційним судом доказами, які визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву. При цьому, доводи апеляційної скарги про неналежність як доказу долученого до справи аудіо запису з підстав сумнівів у його автентичності, апеляційним судом відхиляються, оскільки жодних висновків експертиз щодо встановлення автентичності аудіо запису доданого до протоколу про адміністративне правопорушення від ОСОБА_1 не надходило і клопотань про проведення відповідної експертизи не заявлялось. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено на нього в межах санкції вищевказаної статті, і є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і його особі, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. При цьому жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів справи, ОСОБА_1 та його захисником не надано, не здобуто таких і під час апеляційного розгляду справи. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана апеляційна скарга без задоволення. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених -7- нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань не вправі витребовувати докази, викликати свідків, тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що стороною захисту жодних доказів, які б свідчили про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та незаконність оскаржуваної постанови не надано, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 23.04.2025 щодо нього, - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя