Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/601/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/601/25 пров. № А/857/9105/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., за участю секретаря Березюка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року (постановлену головуючим суддею Махаринець Д.Є. у м. Рівне) про повернення подання у справі № 460/601/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося з заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 16.01.2025. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що заява підписана представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Від представника апелянта 13.05.2025 надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференції або відкладення розгляду справи. Щодо розгляду справи в порядку відеоконференції то суд зазначає, що технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції під час розгляду цієї справи 14.05.2025 о 13:00 у Восьмому апеляційному суді немає, оскільки колегією суддів призначено розгляд справи у інших справах 14.05.2025 о 13:00, о 13:15 та о 13:35. Крім цього ,колегія суддів ухвалила відхилити заяву щодо відкладення розгляду справи, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача чи його представника. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав. Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Форма та зміст позовної заяви, а також документи, які до неї додаються, визначені у статтях 160 та 161 КАС України. Як передбачено пунктами 2, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. При цьому, за змістом частин 1, 3 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника. За змістом підпункту 11 п. 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Отже, ст. 55 КАС України передбачає дві форми участі сторін в адміністративній справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво). Так, з урахуванням положень Конституції України, з 01.01.2020 представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Питання самопредствництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів. Зокрема, ч. 3 ст. 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Таким чином, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника. Згідно з п.7 ч. 1 ст. 4 КАС України до суб`єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2020 у справі №9901/39/20 звернула увагу на те, що з урахуванням положень ст. 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження. Частинами 2, 3 ст. 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України. Положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 7 якого передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру Державна реєстрація базується на принципах, зокрема, обов`язковості, публічності, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі (ст. 4 Закону №755-IV). Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону №755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта [для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)], дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. Частина 1 ст. 10 цього Закону передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. З огляду на викладене слід дійти висновку, що у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є). Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 20.11.2024 у справі №910/16580/23. Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження іншими документами, зокрема, статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні. Як встановлено судом першої інстанції, що заява, подана від імені Головного управління ДПС у Рівненській області, підписана представником заявника - в.о. начальника Головного управління ДПС у Рівненській області Андрієм Троцко. До заяви долучено копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що на підтвердження повноважень в.о. начальника Головного управління ДПС у Рівненській області Андрієм Троцко відсутні будь-які документи, зокрема, довіреності, витяги з ЄДР, оскільки останній не засвідчений належним чином, а відтак заява підписана представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва. Однак, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що за наявності сумніву щодо повноважень підписанта заяви (у порядку самопредставництва) суд першої інстанції не позбавлений був процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головного управління ДПС у Рівненській області в графі відомості про керівника відокремленого підрозділу зазначено: Троцко Андрій Володимирович виконуючий обов`язки начальника, 10.05.2023. Ба більше, згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління ДПС у Рівненській області, код ЄДРПОУ ВП: 44070166 (місцезнаходження: Україна, 33023, Рівненська області, місто Рівне, вул. Відінська, будинок 12) є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України. Відтак, відомості щодо самопредставництва інтересів Головного управління ДПС у Рівненській області Троцком Андрієм Володимировичем містяться також у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державної податкової служби України. Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позовну заяву було підписано особою, яка не має право її підписувати. Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року про повернення подання у справі № 460/601/25 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 26 травня 2025 року