Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/9813/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/9813/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 26 травня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №220550002758 від 26.04.2024 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи з 10.03.1986 по 10.06.1989, з 02.07.1989 по 01.07.1991, з 08.07.1991 по 23.03.1999, з 01.07.2000 по 31.12.2001 та період з 03.11.2003 по 26.11.2003 - отримання допомоги по безробіттю в Деражнянському районному центрі зайнятості. Також, суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач відзначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія встановила наступне. 18.04.2024 позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. До заяви про призначення пенсії позивачем надано, зокрема, трудову книжку колгоспника від 10.07.1982 серії НОМЕР_1 , трудову книжку від 03.11.2003 серії НОМЕР_1 , архівну довідку від 26.12.2023 №635/46, видану комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів», архівну довідку від 26.12.2023 №637, видану комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів», архівну довідку від 26.12.2023 №638, видану комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів». За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, який рішенням №220550002758 від 26.04.2024 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 18.04.2024, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV, про що позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області №2200-0215-8/50503 від 24.05.2024. До страхового стажу позивача не враховано період роботи з 25.07.1981 по 31.08.1991, згідно відомостей трудової книжки колгоспника від 10.07.1982 серії НОМЕР_1 , у зв`язку з відсутністю інформації про відпрацьовані людинодні; період роботи з 1986 року по 1989 року, з 1999 року по 2003 року в колгоспі ім. Фрунзе с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької області, згідно архівної довідки від 26.12.2023 №635/46, про відпрацьовані людинодні та нараховану заробітну плату, видану комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів», оскільки зазначено особу ОСОБА_1 (ініціал по батькові не розшифровано); період роботи з 1989 року по 1991 року в спілці селян «Прогрес» с. Шиїнці Деражнянського району Хмельницької області, згідно архівної довідки від 26.12.2023 №638 про відпрацьовані людинодні та нараховану заробітну плату, видану комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів», оскільки зазначено особу ОСОБА_1 (ініціал імені та по батькові не розшифровано); період роботи з 1991 року по 1999 року в спілці селян «Зоря» с. Пилипи Деражнянського району Хмельницької області, згідно архівної довідки від 26.12.2023 №637, про відпрацьовані людинодні та нараховану заробітну плату, видану комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів», оскільки зазначено особу ОСОБА_2 (ім`я зазначено не вірно, по батькові не зазначено); період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2001, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків; період безробіття з 03.11.2003 по 26.11.2003, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.11.2003, оскільки наявне виправлення в даті наказу про початок виплати допомоги по безробіттю. Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до суду із цим позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо часткової обґрунтованості позовних вимог. Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції відповідно до приписів ст. 308 КАС України лише в частині задоволених вимог, враховує наступне. Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Згідно з ст. ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Трудовий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці. Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 (адміністративне провадження № К/9901/24469/18). Як вбачається з матеріалів справи відповідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , дата заповнення 10.07.1982, яка належить позивачу, останній в періоди з 25.07.1981 по 31.08.1981, з 10.03.1986 по 10.06.1989 та з 01.07.2000 по 31.12.2001 працював у колгоспі імені Фрунзе (спілка селян "Промінь" та СТОВ "Промінь"); в період з 02.07.1989 по 01.07.1991 в колгоспі "Прогрес" (спілка селян "Прогрес" та СТОВ "Прогрес"); в період з 08.07.1991 по 23.03.1999 в колгоспі "Комунар" (спілка селян "Зоря" та СТОВ "Зоря"); в період з 03.11.2003 по 25.11.2003 - отримання допомоги по безробіттю в Деражнянському районному центрі зайнятості. В матеріалах справи наявні також копії архівних довідок від 26.12.2023 №635/46 про відпрацьовані людинодні та нараховану заробітну плату, видану Комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів», від 26.12.2023 №637 про відпрацьовані людинодні та нараховану заробітну плату, видану Комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів» та від 26.12.2023 №638 про відпрацьовані людинодні та нараховану заробітну плату, видану Комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів», які подавалися позивачем разом з заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Так, згідно з відомостями архівної довідки від 26.12.2023 №635/46 в книгах обліку праці і розрахунків з колгоспниками колгоспу імені Фрунзе с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької області зазначено відомості про «гр. ОСОБА_1 ». Довідка містить інформацію за період з 1986 по 1989 роки, з 1999 по 2003 роки в розрізі кожного року з зазначенням відпрацьованого мінімуму людиноднів та нарахованої заробітної плати. Згідно з відомостями архівної довідки від 26.12.2023 №637 в книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспу «Зоря» зазначено відомості про «гр. ОСОБА_3 ». Довідка містить інформацію за період з 1991 по 1999 роки в розрізі кожного року з зазначенням посади, встановленого мінімуму людиноднів, відпрацьованого мінімуму людиноднів, грошей. Згідно з відомостями архівної довідки від 26.12.2023 №638 в книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспу «Прогрес» зазначено відомості про «гр. ОСОБА_1 ». Довідка містить інформацію за період з 1989 по 1991 роки в розрізі кожного року з зазначенням посади, встановленого мінімуму людиноднів, відпрацьованого мінімуму людиноднів, грошей. Суд першої інстанції доцільно відзначив про скорочене написання імені та по батькові позивача у вказаних архівних довідках, проте дійшов вірного висновку, що такий недолік ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірний період до страхового стажу позивача, оскільки мова йде про одну й ту ж особу - ОСОБА_1 , що додатково підтверджується записами його трудової книжки колгоспника. При цьому, в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії позивачу не оспорюються інші відомості, вказані в архівних довідках щодо періодів роботи у колгоспі. Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування періоди роботи позивача з 10.03.1986 по 10.06.1989, з 02.07.1989 по 01.07.1991, з 08.07.1991 по 23.03.1999 до його страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком. Підставою для відмови позивачу зарахуванні до його страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2001 слугувало те, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Надаючи оцінку вказаній обставині, судова колегія враховує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Положенням ч. 2 ст. 20 № 1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. За змістом ч. 1, 10, 12 ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до ч. 16 ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків. Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового/трудового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а. Як достеменно встановлено судом першої інстанції згідно записів трудової книжки колгоспника позивача серії НОМЕР_1 останній в період з 01.07.2000 по 31.12.2001 працював в колгоспі імені Фрунзе. Вказані записи у трудовій книжці є чіткими, перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст не містять, мають реквізити наказів, містить печатки. Окрім того, період роботи позивача з 01.07.2000 по 31.12.2001 в колгоспі імені Фрунзе підтверджується архівною довідкою від 26.12.2023 №635/46 про відпрацьовані людинодні та нараховану заробітну плату, видану комунальною установою Деражнянської міської ради «Трудовий архів». Відтак, відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2000 по 31.12.2001 у повному обсязі є неправомірною і не може бути підставою для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача та звужує його законне право на зарахування вказаних періодів до стажу роботи. Стосовно незарахування до страхового стажу періоду безробіття позивача з 03.11.2003 по 26.11.2003, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.11.2003 з підстав наявності виправлення в даті наказу про початок виплати допомоги по безробіттю, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до п.1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу. Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією. Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. У період внесення записів після 1993, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58). Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносились відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18). Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17. Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 вказав, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відтак, спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача у повному обсязі. Разом з тим, судова колегія зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах в разі наявності сумнівів або необхідності уточнити певні відомості. Тобто, ГУ ПФУ в Закарпатській області прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії по формальних підставах, не надавши при цьому до суду доказів на підтвердження того, що відомості трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості. Наразі, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів на підприємстві. При цьому, належних доказів в підтвердження недостовірності та неправдивості інформації, що міститься в трудовій книжці позивача, матеріали справи не містять, а остання в судовому порядку недійсною не визнавалась. Водночас, судова колегія вважає також доцільним обраний судом першої інстанції спосіб поновлення прав позивача шляхом зобов`язання пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В даному випадку, суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, з чим погоджується і судова колегія. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.