Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/32126/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 р. Справа № 520/32126/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 14.02.25 по справі № 520/32126/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) щодо не виплати заборгованості з виплати щомісячної страхової виплати в разі часткової втрати працездатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з квітня 2022 року по березень 2024 року включно; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса реєстрації: 61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з виплати щомісячної страхової виплати в разі часткової втрати працездатності за період з квітня 2022 року по березень 2024 року включно; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправний характер бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні ОСОБА_1 у період з квітня 2022 року по березень 2024 року страхової виплати, належної позивачу внаслідок втрати 55% професійної працездатності, з мотивів неприйняття Кабінетом Міністрів України порядку щодо виплати страхових виплат потерпілим за минулі періоди, оскільки положеннями статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі по тексту Закон № 1105-XIV) передбачено виключний перелік випадків, коли припиняється нарахування страхових виплат до яких, у свою чергу, неприйняття Кабінетом Міністрів України порядку щодо виплати страхових виплат потерпілим за минулі період до такого випадку не відноситься. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 по справі № 520/32126/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованості з виплати щомісячної страхової виплати в разі часткової втрати працездатності за період з 01 квітня 2022р. до відновлення щомісячної страхової виплати по березень 2024р.(включно) Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість щомісячної страхової виплати в разі часткової втрати працездатності за період з 01квітня 2022р. по березень 2024р.(включно). В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) суму сплаченого судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок). Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 по справі № 520/32126/24 та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки Порядок встановлення територіальним органом Пенсійного фонду України особи одержувача пенсії, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, інших соціальних виплат шляхом відеоконференцзв`язку, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 20 листопада 2023 року № 49-2 (далі по тексту Порядок № 49-2) не визначає механізму поновлення виплат одержувачу, а лише встановлює механізм ідентифікації територіальними органами ПФУ особи одержувача. Таким чином, оскільки позивачу після опрацювання його заяви з квітня 2024 року продовжено щомісячну страхову виплату, проведення виплати заборгованості за період з квітня 2022 року по березень 2024 року буде можливо після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Цитуючи положення Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 11.12.2014 № 20 (далі по тексту Порядок № 20) наполягав, що позивачем було дотримано всіх необхідних умов для виплати щомісячної страхової виплати в разі часткової втрати працездатності, зокрема, ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа, звернувся до робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підконтрольній Україні території із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат та надав повний пакет необхідних документів. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції (рішення суду підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки від 28.01.2019 № 6327-5000021216 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 . Довідкою від 25.04.2024 № 6343-5003256023 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 . Випискою з акту огляду МСЕК серія 12ААА № 028365 від 12.01.2022, наданою ОСОБА_1 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, встановлено втрату працездатності 55%. На звернення позивача від 01.10.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 31.10.2024 № 45302-53462/Б-03/8-2800/24 повідомило, що «згідно з пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, орган, що здійснює соціальні виплати, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Наразі Кабінетом Міністрів України не прийнято порядку щодо виплати страхових виплат потерпілим за минулі періоди». Повідомлено, що щомісячна страхова виплата у розмірі 17176,49 грн припинена Харківським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області 01.04.2022. Оскільки рішення, протоколи, постанови, на підставі яких відділенням припинено щомісячну страхову виплату, до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не передавалися, надати інформацію щодо причин припинення немає можливості. Після надходження заяви у квітні 2024 року про продовження страхових виплат та надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем перебування, Головним управлінням продовжено щомісячну страхову виплату з 01 квітня 2024 року у розмірі 20163,14 грн. Ураховуючи наведене, відповідач повідомив, що провести щомісячну страхову виплату за період з квітня 2022 року по березень 2024 року включно, буде можливо після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки невиплата належних позивачу страхових виплат з квітня 2022 року по березень 2024 року (включно) не відповідає критеріям правомірності, так як жодного нормативно-правового акту, який би передбачав можливість нездійснення виплати особі заборгованості зі страхових виплат, на які особа мала право за законом, з підстав неприйняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати такої заборгованості, не приймалося. Суд вважав, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат позивачу з 01 квітня 2022 року по березень 2024 року (включно) (дата відновлення страхових виплат). Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про імовірність ухилення відповідача від виконання цього судового рішення, а позивачем таких доказів не надано, суд не вбачав підстав для застосування положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення переглядається в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне. Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок не здійснення фактичної виплати ОСОБА_1 нарахованої страхової виплати за період з квітня 2022 року по березень 2024 року, належної позивачу внаслідок втрати 55% професійної працездатності, з мотивів неприйняття Кабінетом Міністрів України порядку щодо виплати страхових виплат потерпілим за минулі періоди. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Законом № 1105-XIV. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. В силу частини 7 статті 30 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу; 5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідно до статті 40 Закону № 1105-XIV здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються: 1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) у разі смерті отримувача страхових виплат; 7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого; 8) в інших випадках, передбачених законом. Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім`ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5 цієї статті, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат. Отже, перелік підстав припинення виплати страхових виплат, визначений статтею 40 Закону № 1105-XIV є вичерпним та передбачає можливість припинення страхових виплат і надання соціальних послуг з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. З 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX (далі по тексту Закон № 2620-IX), частиною 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» якого припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону. Частинами 3 - 8 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2620-IX визначено, що до завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України. Установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України. Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Установлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється. Стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України. Отже, з 01 січня 2023 року (у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України. А відтак, ГУ ПФУ у Харківській області з 01.01.2023 уповноважено здійснювати нарахування та виплату страхових виплат особам, які мали право на таку виплату у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 16.07.2017 встановлено втрату 25% професійної працездатності, а з 07.12.2021 встановлено втрату 55% професійної працездатності, внаслідок чого позивач починаючи з 16.07.2017 до березня 2022 року щомісячно отримував страхові виплати. За період з квітня 2022 року по березень 2024 року Фондом соціального страхування України зупинено ОСОБА_1 фактичну виплату страхових виплат, у зв`язку із необхідністю подання заяви про продовження раніше призначених страхових виплат з необхідними документами, як внутрішньо переміщеній особі. Положеннями пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України. Поняття «внутрішньо-переміщена особа» в Законі № 1105-XIV відсутнє і регулюється Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі по тексту - Закон № 1706-VII). Відповідно до положень статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Положеннями статті 14 Закону № 1706-VII встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами. Згідно з приписами статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Приписами статті 7 Закону № 1706-VII передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Питання страхових виплат для внутрішньо переміщених осіб та осіб, які отримували ці виплати в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, які знаходяться на тимчасово окупованій території, врегульовані Порядком № 20, який діяв до 28 грудня 2018 року, та Порядком надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 27 (далі - Порядок № 27), який діяв з 28 грудня 2018 року та був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до абзацу першого пункту 2 розділу І Порядку № 20, особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-XIV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 20 особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред`явленні оригіналів. У випадку відсутності в особи, яка тимчасово переміщена, оригіналу справи про страхові виплати, сформованої іншим робочим органом виконавчої дирекції Фонду відповідно до вимог законодавства, робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) одержує відомості з Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат. Такий самий механізм продовження страхових виплат діє і для осіб, які отримували ці виплати в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, які знаходяться на тимчасово окупованій території, а постійно проживають на іншій території України. У цьому випадку замість довідки про взяття на облік потерпілий надає копію сторінки паспорта, що містить відомості про місце проживання, з одночасним пред`явленням оригіналу. У разі звернення особи, яка тимчасово переміщена, з документами, зазначеними у пункті 1 цього розділу, робочий орган виконавчої дирекції Фонду не пізніше десяти робочих днів приймає рішення про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, яке оформлює своєю постановою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати на строк дії довідки про взяття на облік, але не більше строку, на який особа має право на страхові виплати. Копія вказаної постанови направляється робочому органу виконавчої дирекції Фонду, де зберігається справа про страхові виплати, та/або управлінню виконавчої дирекції Фонду, якому підпорядковується цей робочий орган виконавчої дирекції Фонду, що є підставою для припинення ним нарахування щомісячної страхової виплати у зв`язку з її продовженням за фактичним місцем проживання (пункт 2 Порядку № 20). Пунктом 1.2 розділу І Порядку № 27 визначено, що внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-XIV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 за № 365 (далі - Порядок № 365), та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 за № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова № 637). Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку № 27 внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування). Для продовження раніше призначених страхових виплат внутрішньо переміщена особа подає такі документи: заяву; копію довідки про взяття на облік; рішення Комісії (у разі наявності на момент подачі документів); копію паспорта або документа, що посвідчує особу; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті). Копії документів засвідчуються працівником управління (відділення) при пред`явленні оригіналів. Потерпілий на виробництві або особа, що має право на страхові виплати, надає справу про страхові виплати, на підставі якої йому (їй) були призначені страхові виплати (за наявності). Згідно з пунктом 3.2 розділу ІІІ Порядку № 27 у випадку відсутності у внутрішньо переміщеної особи оригіналу справи про страхові виплати, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення за фактичним місцем проживання (перебування) одержує відомості з інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат для продовження страхових виплат. Такий самий механізм продовження страхових виплат діє і для осіб, які отримували ці виплати в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що знаходилися на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження або на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а постійно проживають на території України, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. У цьому випадку замість довідки про взяття на облік потерпілий надає копію сторінки паспорта, що містить відомості про місце проживання, з одночасним пред`явленням оригіналу. У разі звернення внутрішньо переміщеної особи з повним переліком документів, зазначеним у пункті 3.1 цього розділу та наявності рішення Комісії, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення не пізніше десяти робочих днів приймає рішення про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, яке оформлює постановою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати на строк, на який особа має право на страхові виплати згідно з законодавством (пункт 3.4 розділу ІІІ Порядку № 27). Згідно з пунктом 3.6 розділу ІІІ Порядку № 27 у разі відсутності відомостей в інформаційно-аналітичній системі Фонду або у разі, якщо наявні в ній відомості не дають підстав для прийняття рішення про продовження щомісячної страхової виплати, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення за фактичним місцем проживання (перебування) приймає рішення про відмову у продовженні страхових виплат, із зазначенням причин, та повідомляє внутрішньо переміщену особу письмово не пізніше п`яти календарних днів після прийняття такого рішення. Відповідно до абзацу першого пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1467 «Про затвердження порядку здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виконавча дирекція Фонду соціального страхування та її робочі органи передають Пенсійному фонду України в електронній формі виплатні документи на січень 2023 року засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів до 2 січня 2023 року, а бази даних, носії інформації та програмне забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати), за актами приймання-передачі - до 20 січня 2023 року. З вище наведених положень Порядку № 20 та Порядку № 27 слідує, що з 01 січня 2015 року умовами поновлення виплати страхових виплат є реєстрація особи як внутрішньо переміщеної особи; звернення особи до робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підконтрольній Україні території із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат та надання відповідного пакету документів. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та отримував до квітня 2022 року страхові виплати у зв`язку із втратою 55% професійної працездатності (професійне захворювання), перебуваючи на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області. Колегія суддів зазначає, що вищенаведені норми Порядку № 20 та Порядку № 27 не містять такої підстави для припинення здійснення страхових виплат, як ненадання внутрішньо переміщеною особою заяви про продовження раніше призначених страхових виплат з необхідними документами. А відтак, неподання позивачем відповідної заяви до пенсійного органу не може впливати на реалізацію ним права на продовження отримання раніше призначених страхових виплат. Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 243/8684/19-ц зазначив, що не є підставою для припинення страхових виплат особі ненадання їй довідки про взяття на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та незвернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території із заявою про подальше здійснення відповідних нарахувань. До того ж, Порядком № 20 та Порядком № 27 визначено, що при прийнятті рішення про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, яке оформлюється постановою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, уповноважений орган у разі відсутності в особи оригіналу справи про страхові виплати, одержує відомості з інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат для продовження страхових виплат. З огляду на вказане, колегія суддів зауважує, що зупинення виплати належних позивачу страхових виплат з квітня 2022 року є протиправним, оскільки не відповідає критеріям правомірності. Матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 йому було поновлено виплату щомісячних страхових виплат з квітня 2024 року та зазначено, що виплата заборгованості за період з квітня 2022 року по березень 2024 року наразі не є можливою, оскільки суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Наразі, Кабінетом Міністрів України не прийнято порядку щодо виплати страхових виплат потерпілим за минулі періоди. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що відсутність окремого порядку не може бути визнана в якості належної підстави для відмови у виплаті позивачу належної йому грошової допомоги за минулий період. Чинним законодавством не передбачено обмежень щодо поновлення нарахування страхової виплати за минулий час, яка була припинена не з вини одержувача. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 по справі № 2040/7370/18. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Таким чином, на переконання колегії суддів, не виконання державою свого обов`язку із приведення у відповідність нормативно-правових актів не може тягнути для позивача негативних наслідків у вигляді позбавлення права на страхові виплати. За приписами статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98). У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02). У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини"). У спірних правовідносинах легітимні сподівання позивача на отримання допомоги передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Отже, на них поширюється режим "існуючого майна". З огляду на зазначене, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. Згідно з частиною 4 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Відповідно до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яка набрала чинності з 26 листопада 2014 року, встановлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги за рахунок коштів державного бюджету, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Пенсійного фонду України внутрішньо переміщеним особам здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Згідно з частиною 7 статті 41 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". Порушення прав позивача на отримання належних сум страхових виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати, і мало триваючий характер. Процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту (в даному випадку на підставі ч. 7 ст. 41 Закону № 1105-XIV позивач має право захистити своє порушене право на виплату страхових за минулий час без обмеження будь-яким строком). Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 03 травня 2018 року в справі № 805/402/18. Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість щомісячної страхової виплати в разі часткової втрати працездатності за період з 01 квітня 2022 року по березень 2024 року(включно). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 по справі № 520/32126/24 в частині задоволення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко