Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/35012/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 р. Справа № 520/35012/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., по справі № 520/35012/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач), в якому, просив суд: - визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Харківській області про відмову у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2022, 2023, 2024роки(по 14 діб за кожен рік), усього 42доби, при звільненні зі служби в поліції; - зобов`язати Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснити нарахування та виплатити грошову компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2022, 2023, 2024роки(по 14 діб за кожен рік), усього 42 доби, яка передбачена Законом №3551-ХІІ від 22 жовтня 1993року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та виплатити недоплачений розмір після проведення перерахунку; Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Харківській області про відмову у виплаті при звільненні зі служби в поліції компенсації ОСОБА_1 за невикористані 14 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024рік. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити нарахування та виплату грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані 14 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, яка передбачена Законом №3551-ХІІ від 22 жовтня 1993року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та виплатити недоплачений розмір після проведення перерахунку. В інший частині позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на наказ від 28.08.2024 №397 о/с, дійшов помилкового висновку, що позивачем при звільненні вже отримана грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки. Стверджує, що відповідно до наказу від 28.08.2024 №397 о/с, при звільненні зі служби позивач отримав лише грошову компенсацію за невикористані у 2022-2023 роках щорічну основну оплачувану відпустку та додаткову відпустку за вислугу років, передбачену ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію». Натомість, грошову компенсацію за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій, у 2022-2024 роках позивач не отримував, про що зазначено відповідачем у листах ГУ НП в Харківській області. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.07.2015. (а.с.10) ОСОБА_1 проходив службу органах внутрішніх справ України з 14.04.1996 та поліції, наказом ГУ НП в Харківській області від 28.08.2024 №397 о/с звільнений зі служби за п.2 ч.1 ст. 77 за станом здоров`я (через хворобу), з 29.08.2024, з виплатою компенсації, зокрема, за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 30 діб та 15 діб додаткової відпустки за 2022-2023 роки, та за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за період з 01.01.2024 по 29.08.2024 у кількості 26 діб. (а.с.20) ГУ НП в Харківській області, листом від 20.11.2024, повідомило представника позивача, що додаткову оплачувану відпустку згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» під час проходження служби в ГУ НП в Харківській області, ОСОБА_1 не використав за 2022-2024 роки (по 14 діб за кожний рік). Виплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, законодавством не передбачено. (а.с.12-13) Вважаючи, що при звільнені позивачу протиправно не виплачено грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2022-2024 роки, як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно невиплачено при звільненні позивача зі служби в поліції компенсацію за невикористані 14 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024. Відмовляючи в задоволені позову суд виходив з того, що при звільнені позивачу виплачена компенсація за невикористані основні оплачувані основні та додаткові відпустки за період за 2022,2023. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині відмови у задоволенні адміністративного позову), колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі по тексту - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до частини восьмої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. За приписами ст. 4 Закону України від 05 листопада 1996 року за № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР), установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток. Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України). Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року, № 2232-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2232-XII) установлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року, № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ), учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Закон України від 02 липня 2015 року за № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Частинами 1, 2 ст. 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин 8, 9, 10, 11 ст. 93 Закону № 580-VIII, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII установлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року, № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). Так, відповідно до приписів п. 8 розд. III Порядку № 260, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку. Водночас, за положеннями абз. 7, 8 п. 8 розд. ІІІ Порядку № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, передбачено положеннями статті 92 Закону України «Про Національну поліцію», з аналізу якої слід дійти висновку про те, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 360/1874/20, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, що знайшло своє відображення у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 620/1487/20 і від 29 квітня 2021 року у справі № 200/602/20-а. Так, Верховний Суд указав, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та ст. 12 Закону № 3551-ХІІ. Положення Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Отже, при звільненні зі служби в поліції, поліцейський має право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов висновку, що позовні вимоги за 2022-2023 роки задоволенню не підлягають, оскільки, позивачу при звільненні виплачена компенсація за невикористані оплачувані основні та додаткові відпустки за час проходження служби в поліції за 2022-2023 роки, що підтверджується наказом ГУНП в Харківській області від 28.08.2024р. №397о/с. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з наказом ГУ НП в Харківській області від 28.08.2024 №397 о/с, ОСОБА_1 звільнений зі служби за п.2 ч.1 ст. 77 за станом здоров`я (через хворобу), з 29.08.2024, з виплатою компенсації, зокрема, за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 30 діб та 15 діб додаткової відпустки за 2022-2023 роки, та за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за період з 01.01.2024 по 29.08.2024 у кількості 26 діб. (а.с.20) Колегія суддів зазначає, що зазначений наказ не є достатнім доказом підтвердження виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2022-2023 , як учаснику бойових дій, оскільки не містить відомостей про нараховані суми та види відпусток. Проте, ГУ НП в Харківській області, листом від 20.11.2024, повідомило представника позивача, що додаткову оплачувану відпустку згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» під час проходження служби в ГУ НП в Харківській області, ОСОБА_1 не використав за 2022-2024 роки (по 14 діб за кожний рік). Виплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, законодавством не передбачено. (а.с.12-13) Окрім того, згідно з довідкою т.в.о. начальника УКЗ ГУ НП в Харківській області позивач, під час проходження служби в ГУ НП в Харківській області з 07.11.2015 по 29.08.2024 додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2022, 2023 та 2024 роки (14 діб за кожен рік) не використав. (а.с.35) Також, листом ГУ НП в Харківській області від 10.01.2025 повідомлено, що ОСОБА_1 компенсація за невикористані додаткові відпустки, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2022-2024 не нараховувалась і не виплачувалась, оскільки така компенсація не передбачена законодавством та не була зазначена у наказі ГУНП в Харківській області від 28.08.2024 №397 о/с. (а.с.36-37) Отже, надані докази свідчать, що позивач під час проходження служби в ГУ НП в Харківській області не використав за 2022-2023 роки (по 14 діб за кожний рік) додаткову відпустку, як учасник бойових дій, виплата компенсації за невикористані дні відповідачем не проводилась. Суд першої інстанції наведеного не врахував, та дійшов помилкового висновку, що позивачу виплачена спірна грошова компенсація за 2022-2023 роки. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним 14 календарних днів додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2022-2023 роки, проте відповідачем протиправно не було виплачено таку компенсацію. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі № 520/35012/24 - скасувати, в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Харківській області про відмову у виплаті при звільненні зі служби в поліції компенсації ОСОБА_1 за невикористані 14 діб (за кожний рік) додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області (вул.Жон Мироносиць, 13, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) здійснити нарахування та виплату грошової компенсації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за невикористані 14 діб (за кожний рік) додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, яка передбачена Законом №3551-ХІІ від 22 жовтня 1993року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та виплатити недоплачений розмір після проведення перерахунку. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк