Постанова 4851 № 524/3747/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 р.Справа № 524/3747/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельник Н.П., м. Кременчук, повний текст складено 11.04.25 у справі № 524/3747/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Великотрав Д.Ю. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Великотрав Дар`ї Юріївни (далі також відповідачі), в якому просив: - скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4331852 від 22.03.2025 про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 11.04.2025 позовні вимоги залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що в діях ОСОБА_1 не вбачається порушення ПДР України, оскільки згідно з постановою серії ЕНА № 4331852 від 22.03.2025 водія притягнуто до відповідальності за п. 9.4. ПДР за «несвоєчасне подання попереджувальних сигналів». Проте зміст правопорушення щодо «невчасного подання попереджувального сигналу» згідно з п. 9.4. ПДР означає подання попереджувального сигналу менше ніж за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними. В той же час, в оскаржуваній постанові вказано, що водій «увімкнув лівий показник повороту, та здійснив рух прямо», тобто тут мова вже не йде про «невчасне подання попереджувального сигналу», а про його подання, але не здійснення маневру (на думку поліцейського). Отже, в постанові описано одну дію «увімкнув лівий показник повороту, та здійснив рух прямо», а притягнуто до відповідальності за іншу дію подання попереджувального сигналу менше ніж за 50-100 м у населених пунктах. Від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 22.03.2025 поліцейським роти №1 БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Векликотрав Д.Ю. прийнята постанова серії ЕНА № 4331852 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн за те, що водій цього дня о 20:21 на вул. Чкалова, 192, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , увімкнув лівий покажчик повороту та здійснив рух прямо, чим порушив п.п. 9.4 ПДР. Відеореєстратор 6466, БК 476223, 476221. Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів учинення ним адміністративного правопорушення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно зі статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 за № 3353-XII (далі також Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За приписами статті 41 Закону №3353-ХІІ порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правила дорожнього руху затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 (далі ПДР). За пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил. Згідно з п. 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР). За визначенням, наведеним у п. 1.10 ПДР, маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом. За приписами п. 9.2. ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Пунктом 9.4 ПДР передбачено, що подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. За порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України). Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За приписами статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Відповідно до статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП). Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Така постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, у тому числі частинами 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП. Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. З матеріалів справи судом установлено, що передумовою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є встановлення факту увімкнення ним лівого покажчика повороту при русі прямо на ділянці дороги, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку. Разом з цим матеріали справи не містять та не встановлено у судовому засіданні, що водій транспортного засобу «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , здійснював перестроювання транспортного засобу на зазначеній ділянці дороги, як стверджується його представником у позові та в апеляційній скарзі. На підтвердження того, що позивач дійсно допустив порушення вимог п. 9.4 ПДР, відповідачем надано до матеріалів справи відеозапис з відео-реєстратора та з нагрудної боді-камери поліцейського (6466, БК 476223, 476221). З відеозаписів установлено, що водій транспортного засобу «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись прямо по головній дорозі, включив покажчик повороту, перед дорожніми знаками 2.3 «Головна дорога», 7.8 «Напрямок головної дороги», водночас продовжував рух прямо, чим подав сигнал покажчика повороту, який у цьому конкретному випадку може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Твердження позивача про те, що при цьому водій здійснив перестроювання, у судовому засіданні підтвердження не знайшли, оскільки водій як рухався в одному напрямку руху по одній смузі дороги, так і продовжив рух у цьому ж напрямку по тій же смузі дороги. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідній дорожній обстановці позивач не повинен був подавати сигнал покажчиками повороту, оскільки останній може бути не зрозумілим для інших учасників руху на виконання вимог п. 1.10, п. 9.2 ПДР. З відеозапису вбачається дотримання поліцейським порядку розгляду справи, передбаченого ст. 279 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення розглянуто в присутності позивача, постанову оголошено негайно після розгляду справи, копію постанови позивач отримав на місці розгляду справи. Незгоди із процедурою складення постанови про адміністративне правопорушення та розглядом справи позивачем ні у позові, ні в апеляційній скарзі не висловлено. Щодо посилання позивача на те, що у постанові зазначено «увімкнув лівий показник повороту, та здійснив рух прямо», а водія притягнуто до відповідальності за іншу дію - «подання попереджувального сигналу менше ніж за 50-100 м у населених пунктах», то колегія суддів зазначає, що за змістом оскаржуваної постанови водія притягнуто за порушення п. 9.4 ПДР, а окремі дефекти рішення контролюючого органу не є безумовною підставою для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, підставою для його скасування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.05.2018 у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі №826/15341/15, якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог ПДР, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та п. 9.4 ПДР «Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху». Постанова винесена з дотриманням вимог статей 278, 280, 283 КУпАП та процесуального порядку, передбаченого розділом IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом №1376. Відповідачі згідно з вимогами ст.77 КАС України довели належними доказами, зокрема відеозаписами, правомірність прийнятого рішення, а тому з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4331852 від 22.03.2025. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58), згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів уважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. З огляду на приписи статті 139 КАС України питання розподілу судових витрат не вирішується. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.04.2025 у справі № 524/3747/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк