Постанова 4805 № 288/2774/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/2774/23 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О. Категорія 29 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/2774/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки, передбаченої договором доручення, та упущеної вигоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішенняПопільнянського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Зайченко Є.О. в с т а н о в и в: У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 : неустойку, передбачену пунктом 6 додатку №1 до договору доручення самостійний продаж довірителем земельної ділянки будь-яким третім особам у подвійному розмірі мінімальної ціни земельної ділянки: 707 866,00 грн. (353 933,00 грн. ? 2 = 707 866,00 грн., де 353 933,00 грн. розмір мінімальної ціни земельної ділянки); упущену вигоду у розмірі 216 584,00 грн. (570 517,00 грн. - 353933,00 грн.), а всього: 924 450,00 грн. На обґрунтування позовних вимог вказував, що 05.07.2023 року був укладений договір доручення №22/1824785700:06:000:0012 та додаток №1 до вказаного договору між ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивач), який зареєстрований як фізична особа-підприємець. В даних правовідносинах сторони погодили істотні умови договору, коло зобов`язань взятих на себе та правові наслідки невиконання умов договору, зокрема, позивач зобов`язався вчинити юридичні дії, необхідні, спрямовані та пов`язані з підготовкою до продажу та проведення продажу земельної ділянки, а відповідач зобов`язався утриматись від самостійного вчинення таких дій протягом строку дії даного договору. Зміст домовленостей між сторонами щодо правового регулювання договору доручення відповідає вимогам статті 1000 ЦК України. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер: ЯБ№018572, який виданий 27.07.2005 року Попільнянською районною державною адміністрацією, ОСОБА_2 станом на дату укладення вищевказаного договору доручення був власником земельної ділянки з цільовим призначенням: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,5302 га, з кадастровим номером 1824785700:06:000:0012, що розташована на території Романівської сільської рада Житомирського (колишнього Попільнянського) району Житомирської області. Згідно п. 2 договору доручення довіритель зафіксував запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання та припинення даного договору (у порядку, передбаченому ст. 650-1 ЦК України). Так, відповідно до п.п. 2.3. договору доручення довіритель запевнив повіреного, що на земельну ділянку наявні права третіх осіб, а саме: земельна ділянка передана в оренду ПСП «Україна» на підставі договору оренди б/н від 28.03.2018 року зі змінами та доповненнями. Дата закінчення дії договору оренди: 28.03.2033 року, що підтверджується відомостями з ДРРП про інше речове право. Станом на дату укладення даного договору довіритель не отримував орендну плату за користування земельною ділянкою за майбутні періоди з дати укладення цього договору. Відповідно до п.п.9.2. договору довіритель зобов`язувався утримуватися від продовження строку дії діючого, на момент укладення цього договору, договору оренди земельної ділянки, укладення нового договору оренди земельної ділянки, укладення будь-яких інших договорів, предметом чи наслідками укладення яких може бути перехід будь-яких прав щодо земельної ділянки або їх додаткове обтяження. Згідно пункту 7 договору доручення сторони домовилися про виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій, передбачених договором. Сторони визначили дану умову як істотну умову договору доручення, тому довіритель утримується від самостійного вчинення таких дій протягом строку дії даного договору. Пунктом 6 додатку №1 до договору доручення передбачено, що сторони домовилися, що у випадку порушення виключного права повіреного (пункт 7 договору доручення) довірителем, порушення підпункту 9.2 даного договору, або самостійного продажу довірителем земельної ділянки будь-яким третім особам, довіритель сплачує на користь повіреного неустойку у подвійному розмірі мінімальної ціни земельної ділянки, що визначена у пункті 1 даного додатку №1 до договору доручення. Сплата неустойки здійснюється протягом трьох банківських днів з дати порушення умов договору. Відповідно до пункту 1 додатку №1 до договору доручення сторони погодили, що продаж земельної ділянки має бути здійснено за ціною не менше ніж 353 933,00 грн. Пунктом 2 додатку №1 до договору доручення встановлено, що на забезпечення дійсності зобов`язань щодо виключного права повіреного та підтвердження належного виконання ним обов`язків згідно договору, останній протягом 1-го банківського дня після підписання даного договору перераховує довірителю на його банківський рахунок кошти у розмірі мінімальної ціни земельної ділянки, вказаної у пункті 1 додатку №1 до договору. Перерахування вказаних вище коштів є договірним видом забезпечення виконання зобов`язання повіреним, згідно частини другої статті 546 ЦК України та підлягає поверненню повіреному після припинення зобов`язань сторін по даному договору або при порушенні довірителем умов цього договору. 05 липня 2023 року позивачем здійснена оплата відповідачу в сумі 353 933,00 грн. в порядку ст. 546 ЦК України та у відповідності до умов п. 2 додатку 1 і п. 7 договору доручення в рахунок забезпечення виконання зобов`язання. Факт оплати вказаних вище коштів стверджується платіжною інструкцією №50 від 05.07.2023 року. 05 липня 2023 року відповідачем на підтвердження та виконання умов п.6 договору доручення видано довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Станіславчуком О.В. та зареєстрована в реєстрі за №283. 27 липня 2023 року позивачем на підставі довіреності та на виконання зобов`язань по договору доручення було подано для реєстрації намірів щодо продажу земельної ділянки заяву у вигляді складеного позивачем проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відповідно до якого вартість продажу земельної ділянки становить 570 517,00 грн. 27 липня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Силіною Н.В. на підставі заяви та проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №51155242 про реєстрацію обтяження. Вид обтяження: намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу земельної ділянки, що підтверджується Інформаційною довідкою з ДРРП № 348084818 від 26.09.2023 року. Приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Силіною Н.В. направлено орендарю земельної ділянки ПСП «Україна», який відповідно до положень ч. 1 ст. 130-1 Земельного кодексу України є суб`єктом переважного права другої черги купівлі земельної ділянки, повідомлення про реєстрацію наміру щодо продажу земельної ділянки та проект договору купівлі-продажу земельної ділянки. 01 серпня 2023 року позивачем здійснено комерційну пропозицію та досягнуто згоди щодо придбання в майбутньому земельної ділянки громадянином України ОСОБА_3 . Свою згоду сторони зафіксували у протоколі про наміри, так як сторонам протоколу було невідомо яким буде волевиявлення суб`єкта переважного права другої черги щодо купівлі земельної ділянки. Отже, позивач мав реальні підстави розраховувати на отримання винагороди на підставі п. 5 додатку №1 до договору доручення, так як дану земельну ділянку могли би придбати або ПСП «Україна», або ОСОБА_3 . В подальшому відповідач самостійно приймає рішення щодо розпорядження земельною ділянкою та укладає 24.09.2023 року договір купівлі-продажу земельної ділянки, чим порушує прийняті на себе договірні зобов`язання утримуватися від таких дій (п.7 та п.п.9.2. договору доручення). У відповідь на усну претензію позивача щодо порушення умов договору доручення відповідачем, останній 27.09.2023 року здійснює повернення суми забезпечувального платежу у розмірі 353 933,00 грн., чим підтверджує факт порушення ним умов договору, так як п. 3 додатку №1 до договору доручення від 05.07.2023 року передбачено повернення повіреному суми забезпечувального платежу або після припинення зобов`язань сторін по даному договору, або при порушенні довірителем умов цього договору. Оскільки договір доручення від 05.07.2023 року ані станом на дату повернення коштів, ані станом на дату звернення до суду не припинив свою чинність і не є розірваним, то, відповідно, підставою повернення коштів є саме порушення довірителем умов договору доручення. Станом ані на дату продажу земельної ділянки (24.09.2023 року), ані на дату подання даного позову позивач не отримував від відповідача ані повідомлення про відмову від договору доручення, ані повідомлення про скасування довіреності від 05.07.2023 року. Таким чином станом на дату продажу земельної ділянки та на дату подання позову договір доручення є чинним та мало місце порушення вищеназваних умов договору доручення відповідачем. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 неустойку, передбачену пунктом 6 додатку №1 до договору доручення №22/1824785700:06:000:0012 в розмірі 216 584,00 грн., упущену вигоду у розмірі 216 584,00 грн., а всього 433 168,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що звертаючись до суду з позовом ФОП ОСОБА_1 стверджував, що відповідачем ОСОБА_2 порушено виключне право повіреного (п.6 договору), зокрема здійснено самостійний продаж довірителем земельної ділянки третій особі. Згідно договору доручення №22/1824785700:06:000:0012, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та змісту виданої на його виконання приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Станіславчуком О.В. довіреності не убачається виключне право повіреного на продаж від імені довірителя спірної земельної ділянки, а лише право щодо організації такого продажу, та укладення, припинення, розірвання, підписання договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, а також пов`язаних з ними договорів. Крім того, як встановлено судом, та не заперечувалось представником позивача, спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 5,5302 га, з кадастровим номером 1824785700:06:000:0012, що розташована на території Романівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, перебувала в оренді ПСП «Україна» і останнє відповідно до вимог ст.130-1 ЗК України повідомило нотаріуса про передачу свого переважного права ОСОБА_4 . Продаж земельної ділянки відбувся 24 вересня 2023 року, як і повідомлялось нотаріусом, за погодженою ціною, та відчужена саме особі, якій орендар передав своє переважне право. Таким чином, твердження позивача про самостійне відчуження позивачем земельної ділянки третім особам не відповідає дійсним обставинам справи, а відтак його вимоги про стягнення неустойки у подвійному розмірі мінімальної ціни земельної ділянки, що визначена в пункті 1 договору доручення задоволенню не підлягає. Аналізуючи судову практику в спорах про відшкодування упущеної вигоди, можна зробити однозначний висновок, що необхідними умовами для задоволення вимог щодо стягнення упущеної вигоди є доведення наступних обставин: наявність вини в діях або бездіяльності іншої сторони, можливість отримати реальні доходи при умові не порушення іншою стороною своїх зобов`язань. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди в сумі 216 584,00 грн., позивач зазначав, що ним укладено протокол про наміри щодо придбання спірної земельної ділянки за ціною 570 517,00 грн. та на можливість реального отримання саме винагороди в розмірі різниці між цією ціною та мінімальним розміром продажу земельної ділянку в сумі 216 584,00 грн., на які він розраховував. Із аналізу норм частин 2 та 3 статті 130-1 Земельного кодексу України про переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення убачається, що за умови повідомлення суб`єктом переважного права свого наміру про купівлю земельної ділянки за запропонованою власником ціною, або передачу свого переважного права іншій особі, реалізації земельної ділянки будь-яким третім особам виключається. Таким чином, за умови повідомлення ПСП «Україна» про передачу свого переважного права на купівлю земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_5 , такий продаж земельної ділянки будь-яким третім особам, зокрема і ОСОБА_6 виключався. З огляду на викладене, підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення упущеної вигоди в сумі 216 584,00 грн. не було, оскільки відчуження земельної ділянки ОСОБА_6 за вказаних обставин, а відтак і отримання винагороди в цьому розмірі, не було реальним. Додає, що з повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей убачається, що 21 вересня 2023 року ОСОБА_2 скасував дію довіреності на представлення інтересів з питань продажу земельної ділянки, виданої ОСОБА_1 05 липня 2023 року. Момент скасування довіреності та момент втрати нею чинності для представника та третіх осіб не збігаються. Скасована довіреність втрачає чинність для представника та третіх осіб з моменту настання першої із подій: або коли представник довідався або міг довідатися про скасування довіреності; або коли третя особа дізналась або могла дізнатись, що дія довіреності припинилася. Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник. У судовому засіданні представник позивача стверджував, що такі вимоги не заявляв, оскільки уважає договір доручення не припиненим, оскільки відповідач на час подання позову та розгляду справи в суді так і не повідомив його у встановленому ЦК України порядку про відмову від договору доручення, а про скасування довіреності від дізнався в день укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки 24 вересня 2023 року, коли його не допустили до участі в укладенні договору. Саме з цього моменту ФОП ОСОБА_1 уважається таким, що повідомлений про відмову ОСОБА_2 від договору доручення, а відтак має право на відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням доручення. Разом з тим, позивачем вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням договору доручення, не заявлялись та відповідний розрахунок суду не надавався. Сторона позивача скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На спростування доводів апеляційної скарги представник позивача зазначає, що відповідач, як і в суді першої інстанції, в черговий раз допускається прикрої помилки та ототожнює правові поняття «договір доручення» та «довіреність». Довіреність видається для представництва перед третіми особами відповідно конструкція тексту довіреності і не має містити положень про «виключне право», а визначає повноваження представника (повіреного згідно договору доручення). Твердження апелянта про те, що продаж земельної ділянки відбувся 24 вересня 2023 року, як і повідомлялось нотаріусом, за погодженою ціною, та відчужена саме особі, якій орендар передав своє переважне право, не відповідає положенням абзацу 2 частини 3 статті 130-1 ЗКУ, згідно якої у разі якщо продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється не на земельних торгах, заява про державну реєстрацію такого наміру подається у визначений цією частиною строк нотаріусу, який здійснюватиме нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу в межах його нотаріального округу за місцезнаходженням земельної ділянки або за зареєстрованим місцем проживання (місцезнаходженням) власника земельної ділянки, або нотаріусу, який його заміщує, разом з проектом такого договору. Як було встановлено у ході судового розгляду та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами 27.07.2023 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Силіною Н.В. на підставі заяви та проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 51155242 про реєстрацію обтяження. Вид обтяження: намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу земельної ділянки, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП № 348084818 від 26.09.2023. Проте всупереч зареєстрованому наміру відповідач самостійно приймає рішення щодо розпорядження земельною ділянкою та укладає 24.09.2023 року договір купівлі-продажу земельної ділянки (серія та номер: 1625, виданий 24.09.2023, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кошева В.О.), чим порушує прийняті на себе договірні зобов`язання утримуватися від таких дій (п.7 та п.п.9.2. договору доручення). До того ж такий правочин вчинено приватним нотаріусом Кошевою В.О. всупереч положенням статті 130-1 ЗКУ, так як лише нотаріус, що зареєстрував намір щодо продажу має право здійснити нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки. Звертає увагу суду на помилковість тверджень відповідача, оскільки скасування довіреності особою, яка її видала, не є відмовою довірителя від договору доручення як те визначено статтею 1008 ЦК України. Додає, що під час судового засідання відповідач та його представник визнали факт того, що відповідач не відмовлявся від договору доручення та відповідно просили зменшити розмір неустойки. Такі свідчення зафіксовано в протоколі судового засідання. У судовому засіданні представник позивача адвокат Єкимов І.С. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 був власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,5302 га, з кадастровим номером 1824785700:06:000:0012, що розташована на території Романівської сільської рада Житомирського (колишнього Попільнянського) району Житомирської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія та номер: ЯБ№018572, який виданий 27.07.2005 року Попільнянською районною державною адміністрацією, а також інформаційною довідкою №348084818 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.09.2023 року (а.с.17, 18-21, т.1). Із інформаційної довідки №348084818 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.09.2023 року та договору оренди землі від 28.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 28 березня 2018 року уклав договір оренди землі з ПСП «Україна» земельної ділянки загальною площею 5,5302 га з кадастровим номером 1824785700:06:000:0012 (а.с.18-21, 28, т.1.). 05 липня 2023 року ОСОБА_2 (довіритель) уклав договір доручення №22/1824785700:06:000:0012 та додаток №1 з ОСОБА_1 (повірений), відповідно до умов якого повірений зобов`язався від імені та за рахунок довірителя вчинити юридичні дії, необхідні, спрямовані та пов`язані з підготовкою до продажу та проведення продажу земельної ділянки, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,5302 га, з кадастровим номером 1824785700:06:000:0012, що розташована на території Романівської сільської рада Житомирського (колишнього Попільнянського) району Житомирської області та належить довірителю на праві власності. Згідно п. 2 договору доручення довіритель зафіксував запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання та припинення даного договору: - земельна ділянка належить довірителю на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія та номер: ЯБ№018572, виданим 27.07.2005 Попільнянською районною державною адміністрацією, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки з цільовим призначенням: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,5302 га, з кадастровим номером 1824785700:06:000:0012, що розташована на території Романівської сільської рада Житомирського (колишнього Попільнянського) району Житомирської області. Наведене підтверджується також Інформаційною довідкою №348084818 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.09.2023. Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 10.05.2019 ОСОБА_7 , державним реєстратором Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, номер запису про право власності: 31506318, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1827294118247. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 29.07.2005 Відділом Держгеокадастру у Попільнянському районі Житомирської області; - на момент укладення цього договору належна довірителю земельна ділянка не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів або попередніх договорів з відчуження; - на земельну ділянку наявні права третіх осіб, а саме: земельна ділянка передана в оренду ПСП «Україна» на підставі договору оренди б/н від 28.03.2018 року зі змінами та доповненнями. Дата закінчення дії договору оренди: 28.03.2033, що підтверджується відомостями з ДРРП про інше речове право. Станом на дату укладення даного договору довіритель не отримував орендну плату за користування земельною ділянкою за майбутні періоди з дати укладення цього договору. Згідно п.6 договору доручення для належного виконання повіреним зобов`язань за цим договором довіритель зобов`язується одночасно з укладенням цього договору видати на ім`я повіреного довіреність, яка посвідчується нотаріально. За необхідності та при наявності вказівки повіреного щодо цього до довіреності мають бути включені також наймані працівники повіреного та особи, що надають йому цивільно-правові послуги для належного виконання цього договору. Пунктом 7 договору доручення сторони домовилися про виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій, передбачених договором. Сторони визначили дану умову як істотну умову договору доручення, тому довіритель утримується від самостійного вчинення таких дій протягом строку дії даного договору. Відповідно до п.п.9.2. договору доручення довіритель зобов`язувався утримуватися від укладення будь-яких інших договорів, предметом чи наслідками укладення яких може бути перехід будь-яких прав щодо земельної ділянки або їх додаткове обтяження (а.с.22-23, т.1). Відповідно до пункту 1 додатку №1 до договору доручення сторони погодили, що продаж (укладення договору купівлі-продажу) земельної ділянки має бути здійснено за ціною не менше ніж 353 933,00 грн. При цьому повірений не обмежений в праві продати земельну ділянку за більшою ціною, але не має права продати за меншу ціну. Пунктом 3 додатку №1 до договору доручення встановлено, що на забезпечення дійсності зобов`язань щодо виключного права повіреного (пункт 7 договору доручення) та виконання ним обов`язків згідно пункту 8 договору, останній протягом 1-го банківського дня після підписання даного договору перераховує довірителю на його банківський рахунок кошти у розмірі мінімальної ціни земельної ділянки, вказаної у пункті 1 додатку №1 до договору. Дане перерахування є договірним видом забезпечення виконання зобов`язання повіреним, згідно частини 2 статті 546 ЦК України та підлягає поверненню повіреному після припинення зобов`язань сторін по даному договору або при порушенні довірителем умов цього Договору. Пунктом 6 додатку №1 до договору доручення передбачено, що сторони домовилися, що у випадку порушення виключного права повіреного (пункт 7 договору доручення) довірителем, порушення підпункту 9.2 даного Договору, або самостійного продажу довірителем земельної ділянки будь-яким третім особам, довіритель сплачує на користь повіреного неустойку у подвійному розмірі мінімальної ціни земельної ділянки, що визначена у пункті 1 даного додатку №1 до договору доручення. Сплата неустойки здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати порушення умов договору (а.с.24, т.2). Відповідно до платіжної інструкції №50 від 05 липня 2023 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок ОСОБА_2 353 933,00 грн. (а.с.26, т.1). 05 липня 2023 року ОСОБА_2 на підтвердження та виконання умов п. 6 договору доручення видано довіреність, зокрема на ім`я ОСОБА_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Станіславчуком О.В. та зареєстрована в реєстрі за №283 (а.с.27, т.1). 27 липня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Силіною Н.В. на підставі заяви та проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №51155242 про реєстрацію обтяження. Вид обтяження: намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу земельної ділянки, що підтверджується Інформаційною довідкою з ДРРП № 348084818 від 26.09.2023 року (а.с.31-32, 83, 89, т.1). Приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Силіною Н.В. направлено орендарю земельної ділянки ПСП «Україна», який відповідно до положень ч. 1 ст. 130-1 Земельного кодексу України є суб`єктом переважного права другої черги купівлі земельної ділянки, повідомлення про реєстрацію наміру щодо продажу земельної ділянки та проект договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.104, т.1). 01 серпня 2023 року позивачем здійснено комерційну пропозицію та досягнуто згоди щодо придбання в майбутньому земельної ділянки громадянином України ОСОБА_3 . Свою згоду сторони зафіксували у Протоколі про наміри. 08 вересня 2023 року між ПСП «Україна» суб`єкт переважного права (СПП) та ОСОБА_6 третя особа був укладений договір про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення №08-09/2023-01, згідно умов якого СПП передало, а третя особа прийняла переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1824785700:06:000:0012, площею 5,5302 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Житомирська область, Житомирський район, Квітнева сільська рада, Романівський старостинський округ (а.с.102-103, т.1). 24 вересня 2023 року ОСОБА_2 укладає із ОСОБА_6 , від імені якої діє Кравченко О.В., договір купівлі-продажу земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,5302 га, з кадастровим номером 1824785700:06:000:0012, що розташована за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, Романівська сільська рада, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О. та зареєстрований у реєстрі за №1625 (а.с.95-96, т.1). Відповідно до платіжної інструкції №230941266 від 27.09.2023 року ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 кошти, отримані від останнього на забезпечення виконання зобов`язання повіреним у сумі 353 933,00 грн. (а.с.34, т.1). Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок невиконання ОСОБА_2 зобов`язання за договором доручення позивачу було завдано майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди, що підтверджується заявою про намір щодо продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, проектом договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження у виді наміру власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо її продажу, повідомленням приватного нотаріуса про державну реєстрацію наміру щодо продажу земельної ділянки ПСП «Україна», яке орендує вказану земельну ділянку, протоколом про наміри ФОП ОСОБА_1 здійснити продаж земельної ділянки ОСОБА_3 за ціною, що зафіксована у намірі щодо продажу земельної ділянки (проекті договору купівлі-продажу) у розмірі 570 517,00 грн. Отже, в даному випадку позивач мав реальні підстави розраховувати на отримання винагороди на підставі п. 5 додатку №1 до договору доручення в розмірі 216 584,00 грн., так як дану земельну ділянку могли би придбати на цих умовах або ПСП «Україна» або ОСОБА_3 , в зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача упущеної вигоди підлягає повному задоволенню. Оскільки відповідач порушив умови договору доручення (пункт 7 та підпункт 9.2 договору) щодо виключного права позивача на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій із продажу земельної ділянки, тому він має право на стягнення неустойки, яка передбачена пунктом 6 додатку №1 до договору доручення, але, враховуючи, що неустойка в розмірі 707 866,00 грн. в декілька разів перевищує розмір упущеної вигоди позивача, а також ту обставину, що відповідач є особою похилого віку, суд вважав за необхідне зменшити її розмір до 216 584,00 грн. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Згідно зі статтею 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. Частиною 1 статті 1007 ЦК України встановлено, що довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Відповідно до статті 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною. Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором. За змістом статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. В силу статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала. Із положень статті 249 ЦК України слідує, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (частина 3 статті 653 ЦК України). В силу статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. На підставі договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами. Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення. Договір доручення і довіреність є документами, які оформляються для належного виконання повіреним вказівок довірителя. Отже, договір доручення є юридичним фактом, на підставі якого виникає добровільне представництво. Представництво як за довіреністю, так і за договором припиняється внаслідок скасування довірителем довіреності та/або відмови довірителя від договору. Довіритель вправі скасувати довіреність і відмовитися від договору доручення у будь-який час. При цьому довіритель зобов`язаний негайно повідомити повіреного у належній формі про скасування довіреності та відмову від договору. Як убачається з матеріалів справи, 05 липня 2023 року ОСОБА_2 (довіритель) та Кокоулін П.В. (повірений) уклали договір доручення щодо підготовки та продажу земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,5302 га, з кадастровим номером 1824785700:06:000:0012, що розташована на території Романівської сільської ради Житомирського (колишнього Попільнянського) району Житомирської області. На його підставі 05 липня 2023 року ОСОБА_2 видав довіреність на ОСОБА_1 для вчинення відповідних юридичних дій. До укладення договору купівлі-продажу від 24 вересня 2023 року земельної ділянки ОСОБА_2 відмовився від представництва ОСОБА_1 у своїх інтересів. У зв`язку з цим 21 березня 2023 року дію довіреності припинено. У договорі доручення сторони не визначили порядок односторонньої відмови від договору. Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Василюк А.А. надіслав ОСОБА_1 відповідну заяву (лист, повідомлення) про таку відмову від договору. Отже, відповідачем не доведено ту обставину, що його відмова від укладеного сторонами договору доручення відбулась, у зв`язку з чим цей договір є припиненим. Скасування ОСОБА_2 довіреності не свідчить про розірвання договору доручення. Фактично, дія договору продовжилась до моменту повідомлення ОСОБА_1 про його розірвання. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно пункту 2 частини 2 даної статті збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За змістом пункту 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. В силу частини першої статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Неодержаний дохід (упущена вигода) це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим, у тому числі суб`єктом господарювання, грошових сум (чи інших цінностей), якби інший учасник відносин у не допустив правопорушення. Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи наслідком такої протиправної поведінки. Водночас пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Відповідно до пункту 5 додатку №1 до договору доручення за виконання доручення на умовах цього договору довіритель сплачує повіреному плату в розмірі перевищення вартості продажу земельної ділянки над ціною, визначеною довірителем в пункті 1 даного договору. Належна повіреному винагорода може виплачуватися йому довірителем також шляхом безпосереднього утримання повіреним належної винагороди та сум, отриманих за продаж земельної ділянки довірителя віл покупця (ів), що підлягають передачі останньому. Витрати, пов`язані із виконанням доручення, повірений компенсує за рахунок власної винагороди. Розрахунок сум винагороди надається повіреним довірителю одночасно зі звітом про виконану роботу і є його складовою частиною. Згідно пункту 1 додатку №1 до договору доручення сторони погодили, що продаж (укладення договору купівлі-продажу) земельної ділянки має бути здійснено за ціною не менше ніж 353 933,00 грн. При цьому повірений не обмежений в праві продати земельну ділянку за більшою ціною, але не має права продати за меншу ціну. 27 липня 2023 року позивачем на підставі довіреності та на виконання зобов`язань по договору доручення було подано для реєстрації намір щодо продажу земельної ділянки заяву у вигляді складеного позивачем проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення відповідно до якого вартість продажу земельної ділянки становить 570 517,00 грн. 27 липня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Силіною Н.В. на підставі заяви та проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 51155242 про реєстрацію обтяження. Вид обтяження: намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу земельної ділянки, що підтверджується Інформаційною довідкою з ДРРП № 348084818 від 26.09.2023 року. Однак, ОСОБА_2 самостійно приймає рішення щодо розпорядження земельною ділянкою та укладає 24.09.2023 року договір купівлі-продажу земельної ділянки, чим порушує прийняті на себе договірні зобов`язання утримуватися від таких дій (п.7 та п.п.9.2. договору доручення). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 мав реальні підстави розраховувати на отримання винагороди на підставі пункту 5 додатку №1 до договору доручення в розмірі 216 584,00 грн., що є різницею між можливою вартістю продажу земельної ділянки та ціною, визначеною довірителем в пункті 1 договору доручення. Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що внаслідок невиконання ОСОБА_2 зобов`язання за договором доручення позивачу було завдано майнової шкоди у виді упущеної вигоди. Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як передбачено статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Цивільні відносини ґрунтуються на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто дії учасників цих відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів інших суб`єктів цивільного права. Такі дії не можуть порушувати права та завдавати шкоди іншим особам. Неустойка (штраф, пеня) є одним із видів (способів) забезпечення грошового зобов`язання. Розмір і порядок нарахування неустойки визначається письмовим договором. Штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків (неналежно виконаного зобов`язання). Також суд може зменшити розмір неустойки за наявності обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами у розумінні названої норми права можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання). Судом встановлено, що пунктом 6 додатку №1 до договору доручення передбачено, що сторони домовилися, що у випадку порушення виключного права повіреного (пункт 7 договору доручення) довірителем, порушення підпункту 9.2 даного договору, або самостійного продажу довірителем земельної ділянки будь-яким третім особам, довіритель сплачує на користь повіреного неустойку у подвійному розмірі мінімальної ціни земельної ділянки, що визначена у пункті 1 даного додатку №1 до договору доручення. Сплата неустойки здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати порушення умов договору (а.с.24, т.2). Встановлені у справі обставини та наявні докази дають підстави стверджувати, що ОСОБА_2 порушив умови договору доручення щодо виключного права ОСОБА_1 на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій із продажу земельної ділянки, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача неустойки, яка передбачена пунктом 6 додатку №1 до договору доручення. Водночас, суд першої інстанції, врахувавши компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов вірного висновку про зменшення розміру неустойки до 216 584,00 грн. Доводи апеляційної скарги щодо можливості продажу земельної ділянки тільки особі, якій ПСП «Україна» передало переважне право на купівлю вказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, на правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення упущеної вигоди не впливають. Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повни текст постанови складено 26 травня 2025 року. Головуючий Судді