Постанова 4818 № 638/3936/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/3936/25 Номер провадження 22-ц/818/2615/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 травня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Супрун Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2025 року в складі судді Агапова Р.О. по справі № 638/3936/25 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина - квартира АДРЕСА_1 . За життя 03 лютого 2023 року ОСОБА_4 було складено заповіт на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими 07 лютого 2025 року отримано свідоцтва про право на спадщину. Зазначав, що відповідачки не повідомили родичів ОСОБА_5 про її смерть, а також про наявність заповіту та відкриття спадкової справи. Вказував, що на час укладання заповіту ОСОБА_4 не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, що є підставою для визнання недійсним заповіту. Поведінка та стан померлої були використані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для отримання спадкового майна. У 2004 році ОСОБА_4 було складено заповіт на його ім`я, вважала його близькою людиною та мала намір залишити спадкове майно. Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішення суду; визнати недійсний заповіт, складений ОСОБА_4 03 лютого 2023 року на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним Свідоцтва про право на спадщину від 07 лютого 2025 року , серія та номер 99 та 100, видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Авраменко А.І. та ОСОБА_6 на 1/2 частини квартиру АДРЕСА_1 кожній. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову. Заява обґрунтована тим, що між сторонами існує спір щодо права власності на спадкове майно. Вказував, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 можуть відчужити спірне майно, що ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову. Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив накласти арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення запису про іпотеку або припинення будь-якого іншого обтяження, передачі в іпотеку, будь- якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів тощо) вказаного нерухомого майна, заборонити відповідачам передавати в іпотеку спірну квартиру. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є неспівмірними із позовними вимогами, оскільки можливе задоволення позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не свідчить про прийняття спадщини та набуття у власність спірного майна, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні. На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 08 березня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лиска Павло Олександрович, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та вжити заходи забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції не надано оцінки усім позовним вимогам, а саме- щодо оскарження свідоцтв про право власності на спадкове майно, що були видані ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Ним оскаржується правомірність набуття відповідачками права власності на спадкове майно та у разі задоволення позову спірна квартира вибуде з власності вищевказаних осіб. Вказував, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було виставлено квартиру АДРЕСА_1 на продаж, що може вплинути на подальшу можливість виконання судового рішення. Захід забезпечення як заборона відповідачам вчиняти дії з нерухомістю щодо передання в іпотеку є вторинним, але дієвим, оскільки передбачивши для себе негативні наслідки, відповідачі можуть вжити дії з передання спірної квартири в іпотеку, створивши для себе фіктивні зобов`язання, а тому вжиття такого заходу забезпечення позову є адекватними пред`явленим позовним вимогам, а також достатнім. У судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 22 травня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_1 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 03 травня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с.86-87), крім того про день, час та місце судового засідання ОСОБА_1 повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с.79); Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лиска П.О. отримав 24 квітня 2025 року в електронному кабінеті (а.с.77); Харківська міська рада отримала 24 квітня 2025 року в електронному кабінеті (а.с.78); ОСОБА_2 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 30 квітня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с.82-83), крім того про день, час та місце судового засідання ОСОБА_2 повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с.80) ОСОБА_3 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 04 травня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с.84-85), крім того про день, час та місце судового засідання ОСОБА_3 повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с.81). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_7 як на підставу порушених прав послався на те, що відповідачки як власники спірного нерухомого майна може здійснити його відчуження на користь третіх осіб, що зробить неможливим ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо квартири АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи позов, позивач вказував, що він є спадкоємцем ОСОБА_4 , проте внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_6 його фактично усунуто від спадкування, у зв`язку з чим він просив визначити додатковий строк для прийняття спадщини та визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, що видано відповідачкам на спадкове майно. Відповідно до відомостей з державного реєстру прав власності на нерухоме майно вказана квартира АДРЕСА_1 до 07 лютого 2025 року була зареєстрована за ОСОБА_4 , спадкоємцем якої є позивач. Зважаючи, що між сторонами виник спір щодо права власності на житлову нерохомість за адресою: квартира АДРЕСА_1 право власності на яку успадковане ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , тому можливе подальше відчуження відповідачами спірної квартири, що в подальшому перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача з огляду на те, що у разі задоволення позову та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, з метою відновлення порушеного право вимушений буде ініціювати нові судові спори. Зазначене, на думку апеляційного суду, свідчить про існування реальної загрози того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду, а тому вжиття заходів забезпечення позову забезпечить фактичне виконання рішення суду. Суд зазначає, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. За таких обставин судова колегія вважає, що заява ОСОБА_1 в частині вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом заборони відчуження спадкового майна. В іншій частині суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заяви позивача, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження спірного майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій, поки таке обтяження не буде зняте. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 755/5072/17 (провадження № 14-100цс19). Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Враховуючи, що справа по суті спору не розглядалась, питання щодо розподілу судових витрат за подачу апеляційної скарги не вирішується. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити частково. Заборонити відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3080950763120). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 26 травня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина