Постанова Волинський апеляційний суд № 161/22889/24

Справа № 161/22889/24 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/463/25 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 квітня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення моральної шкоди, завданої неправомірної діями, за апеляційною скаргою відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2025 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Покликався на те, що між ним та литовською компанією «Biovela-Utenos Mesa» 27 жовтня 2021 року було укладено трудовий договір № 9390, за умовами якого він мав бути працевлаштований на посаді оператора обладнання із заробітною платою 852 Євро на місяць та надбавкою 1% за роботу в умовах, які відрізняються від звичайних умов праці. Договір вступав у силу на наступний день після його прибуття у м. Утена Литовської Республіки. Однак, не зважаючи на те, що станом здоров`я він визнаний непридатний до військової служби та виключений з військового обліку, 08 листопада 2022 року у перетині кордону в міжнародному пункті пропуску «Ягодин» начальником відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » капітаном ОСОБА_2 йому було відмовлено. Також вказував, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі № 480/692/23, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, вищевказане рішення посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) було визнано неправомірним та скасовано. Крім того, позивач зазначав, що оскільки незаконними діями посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних переживаннях викликаних порушенням нормальних життєвих стосунків, вимушеними змінами в його житті, порушеннями планів на роботу та проживання за кордоном, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 75000 грн моральної шкоди та відшкодувати йому понесені судові витрати по справі. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 10000 грн за завдану моральну шкоду, шляхом списання уповноваженим на це казначейством грошових коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував тих обставин, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження завданої йому моральної шкоди, характеру немайнових втрат та в чому вони полягають. Відзив на апеляційну скаргу позивач не подавав. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що посадова особа відповідача діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені положеннями чинного законодавства, а отже вчинила винні дії, якими завдала моральну шкоду позивачу. Такий висновок суду є правильний. Встановлено, що позивач ОСОБА_1 як найманий працівник 27 жовтня 2021 року уклав трудовий договір № 9390 із ЗАТ «Biovela-Utenos Mesa», відповідно до умов якого дія цього договору мала розпочатись на наступний день після прибуття останнього до м. Утена Литовської Республіки (а.с. 15-18). Для виїзду за кордон з метою працевлаштування 04 листопада 2022 року позивач придбав проїзний квиток на рейс сполученням Кривий Ріг (Україна) Щецин (Республіка Польща), вартістю 1200 грн з датою відправлення 07 листопада 2022 року о 15 год. 00 хв. (а.с. 19). Крім того встановлено, що під час перетину на вказаному потязі державного кордону України 08 листопада 2022 року позивача ОСОБА_1 було тимчасово обмежено у праві виїзду з України на підставі рішення про відмову в перетинанні державного кордону України № 2792, прийнятого начальником відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , з посиланням на вимоги ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», а саме у зв`язку з відсутністю підстав на право перетину державного кордону та ненадання останнім необхідних документів для безперешкодного виїзду за кордон (а.с. 7). Також встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій неправомірними та скасування рішення, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року та ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року, вищевказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) визнано неправомірним та скасовано (а.с. 8-14). Зі змісту вказаних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 , згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 09 серпня 2022 року № 3/1640 та запису у військовому квитку НОМЕР_3 , визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку. Також, розглядаючи адміністративний позов, суди дійшли висновку, що оскільки позивач виключений з обліку за станом здоров`я за Наказом Міністерства оборони «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» № 402 від 14 серпня 2008 року, то він не є військовозобов`язаною особою та має право безперешкодно перетинати кордон. Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі наведеної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як сукупність складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними, відповідно до вимог процесуального та матеріального закону, покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеня зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що «причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Аналіз наведених правових норм та практики Верховного Суду дає підстави вважати, що визначальним у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої незаконною дією посадової особи органу державної влади при здійснені нею своїх повноважень є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки ОСОБА_1 , звернувшись до суду з даним позовом, посилався на те, що йому завдана моральна шкода незаконними діями працівників прикордонної служби, які безпідставно відмовили йому в перетині державного кордону України, що підтверджується рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, яке набрало законної сили, і у зв`язку з чим він зазнав моральних страждань, то встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнув моральну шкоду на користь позивача в розмірі 10000 грн. Крім того, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер і глибину заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, а також засади розумності і справедливості. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду та не впливають на законність оскаржуваного рішення. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді