Постанова Харківський апеляційний суд № 635/8571/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 635/8571/24 Головуючий суддя І інстанції Лук`яненко С. А. Провадження № 33/818/829/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2025 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакули Н.С., захисника Апазіді К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Апазіді К.Ю. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 16 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Постановою встановлено, що водій ОСОБА_1 07.08.2024 року о 12 годині 00 хвилин за адресою Харківська область, Харківський район, с. Пісочин, вул. Інженерна, б.3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN X-TRAIL, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме почервоніння очей та обличчя, звужені зіниці ока. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме: п. 2.5 Правил дорожнього руху "водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" Не погодившись з судовим рішенням захисник ОСОБА_2 на постанову суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу. Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, матеріали справи не містять відомостей про керування ОСОБА_1 , а також про умисну відмову водія від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння. Крім того сторона захисту вважає, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду водія-військовослужбовця на стан відповідного сп`яніння, зокрема поліцейські застосували загальний порядок проведення огляду замість спеціального, а також провели огляд з порушенням часу, визначеним Законом, та залучили до матеріалів справи відеозапис, який не є безперервним. Разом з тим, апелянт вважає, що матеріали справи не містять письмових пояснень свідків, які вказані у протоколі про адміністративну відповідальність, а суд першої інстанції не звернув на це уваги, що є порушенням порядку складання матеріалів про адміністративне правопорушення. У зв`язку з чим, захисник вважає, що зазначені ним доводи є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Разом з поданою апеляційною скаргою захисник просить поновити строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є військовослужбовцем, в суді першої інстанції участі не приймав, а про наявність судової постанови дізнався із спливом певного часу. Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню. За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Апазіді К.Ю. В судовому засіданні захисник Апазіді К.Ю. підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Разом з тим, захисник повідомив суд апеляційної інстанції що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , повідомлений про місце, день та час розгляду апеляційної скарги захисника, а також про те, що позиція захисту є узгодженою. Щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 захисник не заперечував. В обґрунтування доводів на підтримку апеляційної скарги посилався на аналогічні, зазначеним в апеляційній скарзі, пояснення. Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водій відмовився. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується наявними у справі відомостями, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 108851 від 07.08.2024 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN X-TRAIL, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме почервоніння очей та обличчя, звужені зіниці ока. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме: п. 2.5 Правил дорожнього руху "водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції". В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №108851 від 07.08.2024 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено « ст. 63», що свідчить про те, що водія було ознайомлено з відомостями протоколу, який скористався своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України. Відповідно до відомостей довідки поліцейського СРПП ВП №2 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області М. Суприкіна ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 від 28.09.2022 (а.с.9), а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов`язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 . Ці відомості підтверджуються також і відомості копії посвідчення водія ОСОБА_1 , які долучені до матеріалів справи (а.с. 4). Відомостями акту проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також результату тестування на алкоголь встановлено відсутність стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 (а.с 6,7). З відомостей рапорту поліцейського ВП№1 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області В.Семка вбачається, що 07.08.2024 на блок-пості «Олешки» було зупинено автомобіль NISSAN X-TRAIL, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час здійснення процесуальних дій у водія було встановлено ознаки наркотичного сп`яніння, про що було повідомлено на лінію «102». Надалі проведення процесуальних дій здійснювали працівники ВП№2 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області. Відомостями направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану сп`яніння встановлено, що медичний огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку із відмовою водія (а.с. 8). З відомостей витягу інформації про повідомлення про правопорушення (а.с. 10), вбачається, що 07.08.2024 на блок посту «Олешки» працівниками СРПП спільно з ВСП зупинили автомобіль військовослужбовця ОСОБА_1 в якого в багажнику виявлено дві гранати іноземного походження, та два магазини з патронами, а також два паперові згортки з речовиною рослинного походження в сухому подрібненому вигляді зеленого кольору. Є посилання на відомості ЄО №4382 та 4381 від 07.08.2024 року. Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу встановлено, що на блок пості поліцейські спілкуються з водієм транспортного засобу, який припарковано на узбіччі. У водія було виявлено ознаки алкогольного і наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу та отримав негативний результат. Щодо проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я водій зазначив, що не може відлучитися з місця події, оскільки чекає на уповноважених осіб з приводу наявності у нього боєприпасів, зокрема гранат. Однак, в подальшому від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився в категоричній формі, що зафіксовано на відеозаписі. При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, суд встановив, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині. Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи. Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв`язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв`язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин надання водієм такої відмови. За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп`яніння, саме зобов`язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов`язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп`яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок уникати юридичної відповідальності. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14.04.2020 (скарга № 75229/10), S та Марпер проти Сполученого Королівства) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя. З відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, про що повідомив працівників поліції. За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення медичного огляду водія на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також про те, що відеозапис не можна брати до уваги у цій справі, оскільки відеозапис, долучений до справи є фрагментарним та містить день та час, які не відповідають події, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Крім того слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження. Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів. Разом з тим належить зазначити, що усі відомості, які є наявними в матеріалах справи оцінюються в їх сукупності. Відповідно до рапорту ВП№1 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області В.Семка вбачається, що 07.08.2024 на блок-пості «Олешки» було зупинено автомобіль NISSAN X-TRAIL, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час здійснення процесуальних дій у водія було встановлено ознаки наркотичного сп`яніння, про що було повідомлено на лінію «102». Надалі проведення процесуальних дій здійснювали працівники ВП№2 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області. Відповідно до відомостей витягу інформації про повідомлення про правопорушення (а.с. 10), на блок посту «Олешки» 07.08.2024 працівниками СРПП спільно з ВСП зупинили автомобіль військовослужбовця ОСОБА_1 в якого в багажнику виявлено дві гранати іноземного походження, та два магазини з патронами, а також два паперові згортки з речовиною рослинного походження в сухому подрібненому вигляді зеленого кольору. Є посилання на відомості ЄО №4382 та 4381 від 07.08.2024 року. На думку суду, хоча відеозапис і містить розбіжності у даті та часі з відомостями оспорюваного протоколу, однак відображає усі суттєві моменту для встановлення об`єктивності у цій справі та не є єдиним доказом у цій справі. Крім того, відеозаписом встановлено, що автомобіль NISSAN X-TRAIL, д/н НОМЕР_1 припарковано на узбіччі на території блок-посту. Поліцейський повідомляє водія про місце та день зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , які збігаються з відомостями протоколу в цій частині. Будь-яких осіб, окрім водія - ОСОБА_1 , які б мали відношення до зазначеного автомобіля, відомості відеозапису, а також відомості інших матеріалів справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції. Таким чином, матеріали справи містять усі необхідні та достатні відомості, які працівники поліції, а також сторона захисту вважали за необхідне до них долучити, що оцінюються судом апеляційної інстанції у їх сукупності та дають підстави сторонньому спостерігачу стверджувати, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин та відмовився виконувати законну вимогу поліцейського щодо проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, які впливають на увагу та швидкість реакції водія. Доводи апеляційної скарги про те, що відмова ОСОБА_1 від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння не є умисною та обумовлена зовнішніми обставинами є суб`єктивними з огляду на наступне. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Щодо необхідності обов`язкового виконання вказаного обов`язку ОСОБА_1 було відомо, оскільки він отримував посвідчення водія. Тому не виконання вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху є свідомими та умисними діями будь-якого водія, в тому числі і ОСОБА_1 . Вимогами ч. 4 ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Іншого часу проведення огляду військовослужбовців чинним КУпАП не встановлено. Отже, законом встановлено обмежений час за який поліцейський зобов`язаний доставити водія до закладу охорони здоров`я. Порушення цієї вимоги призведе до недійсності проведеного огляду, і як наслідок - до уникнення водієм відповідальності за скоєне правопорушення. Відомостями відеозапису встановлено, що після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ОСОБА_1 було повідомлено працівників поліції про неможливість негайного проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я у зв`язку із необхідністю зачекати відповідальних осіб, які можуть вилучити зброю у водія-військовослужбовця ОСОБА_1 . В подальшому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовився від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в категоричній формі про що повідомив поліцейського під відеозапис. Будь-яких відомостей, які давали б підстави стверджувати про надання відмови ОСОБА_1 від проведення огляду у зв`язку з крайньою необхідністю матеріали цієї конкретної справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність умислу водія щодо надання відмови від проведення огляду належить вважати суб`єктивними, необґрунтованими та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції строку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння є суб`єктивними з огляду на наступне. Вимогами ч. 4 ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. З відеозапису вбачається, що ознаки наркотичного сп`яніння працівниками поліції у ОСОБА_1 було встановлено після проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу на часовій позначці відеозапису 02 год 46 хв. Тобто, об`єктивно слід рахувати відлік часу, визначеного ст. 266 КУпАП саме з цієї часової позначки, оскільки вона беззаперечно свідчить про фактичне встановлення у водія ознак саме наркотичного сп`яніння. Після чого на часовій позначці іншого фрагменту відеозапису, а саме 04 год 28 хв із тією ж відміткою дати відеозапису відображено відмову ОСОБА_1 від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, яку він надав добровільно та в категоричній формі. Таким чином, ці відомості свідчать, що працівниками поліції було дотримано вимог щодо часу проведення огляду, від якого ОСОБА_1 фактично відмовився, що є самостійним складом правопорушення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині є суб`єктивними, необґрунтованими та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 . Щодо доводів сторони захисту про те, що огляд ОСОБА_1 має проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, що, на думку апелянта, обумовлює скасування постанови суду першої інстанції належить зазначити наступне. Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст.266-1КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП. Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції. Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України. Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами. Крім того належить зауважити, що спеціально створений суб`єкту владних повноважень військова поліція на цей час до виконання своїх посадових обов`язків не приступила. Належить зазначити, що в розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля». В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського. З відомостей доданого до протоколу відеозапису вбачається, що хоча ОСОБА_1 , будучи зупиненим на власному автомобілі захисного кольору, та повідомив про те, що він є військовослужбовцем, однак про виконання ним бойового завдання, а також про виконання ним безпосередніх посадових обов`язків поза межами військової частини працівників поліції не повідомив, будь-яких відомостей з цього приводу матеріали справи не містять. За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 266, 266-1 КУпАП та Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Закону України «Про дорожній рух» у їх невід`ємному зв`язку, а також те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 в час вчинення правопорушення виконував бойове завдання або безпосередні посадові обов`язки поза межами військової частини з використанням цивільного транспортного засобу, суд приходить до висновку про належне та правильне дотримання працівниками поліції вимог чинного КУпАП та вважає їх дії щодо складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 законними. Натомість, суд апеляційної інстанції вважає твердження апелянта про те, що огляд військовослужбовців, які керують транспортними засобами має проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП суб`єктивними та безпідставними. Оцінюючи відомості цих доказів у справі у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан сп`яніння. Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Клопотання захисника Апазіді К.Ю. про поновлення строку на апеляційного оскарження задовольнити, поновивши йому строк апеляційного оскарження на постанову Харківського районного суду Харківської області від 16 січня 2025 року. Апеляційну скаргу захисника Апазіді К.Ю. задовольнити частково. Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 16 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частин висновки і рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 судового збору. В решті постанову суду Харківського районного суду Харківської області від 16 січня 2025 року залишити без змін Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков