Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/5731/18

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/5731/18 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 22 травня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коростенсього об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі 240/5731/18 позов ОСОБА_1 до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: -визнано дії Коростенського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, щодо індексації пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати протиправними. -зобов`язано Коростенське об`єднане управління пенсійного фонду України в Житомирській області провести розрахунок і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії за період із 16.10.2008р. по 11.06.2018р., враховуючи сплачену заборгованість на суму 9731грн. 93коп. та індексацію пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з із 16.10.2008р. по 11.06.2018р, враховуючи сплачену заборгованість на суму 9731грн. 93коп; -у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання нарахувати відсотки в розмірі облікової ставки Нацбанку за весь час позбавлення можливості володіння своїм майном (пенсією) з 16.10.2008р. по 27.11.2018р., враховуючи сплачену заборгованість на суму 9731грн. 93коп . та компенсацію несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян у вигляді пенсії за період 16.10.2008р. по 11.06.2018р. відмовлено. 07 листопада року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 02 серпня 2019 у справі №240/5731/18. В обґрунтування заяви зазначив, що на виконання судового рішення відповідачем не здійснено жодних нарахувань та реальної виплати цих коштів, а саме: компенсації втрати частини доходу з аперіод із 16.10.2002 по 11.06.2018, яка становить 18859,09 грн. та індексації за період із 16.10.2008 по 11.06.2018, яка становить - 18859,09 грн. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено. Не погодившись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення заяви. Суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження відповідно до вимог п.1,3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Аналогічні положення містяться у ч. 2-3 ст. 14 КАС України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 382 КАС України передбачено можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, так ч.1 цієї статті передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною 8 вказаної статті встановлено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 287 КАС України щодо особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця:

1. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

3. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець. З матеріалів справи встановлено, що відповідачем у справі є Коростенське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. В своїй заяві позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення щодо органу ДВС- Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції №512/5 органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби). Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Відповідно до пункту 1 Типового положення №1183/5 Управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - Управління) є територіальним органом державної виконавчої служби, входить до системи органів Міністерства юстиції України як структурний підрозділ міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління юстиції) та є підзвітним і підконтрольним Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент). Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Типового положення №1183/5 Управління відповідно до покладених на нього завдань організовує, контролює здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та відділом державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України; Колегія суддів зазначає, що судовий контроль встановлюється щодо сторони у справі, на яку судом покладено обов`язок виконати певні дії. Однак, Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не є стороною у даному спорі, не на користь якої ухвалене судове рішення, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю у зв`язку з чим, у задоволенні відповідної заяви позивача необхідно відмовити. Оцінюючи доводи апелянта про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, колегія суддів враховує, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.