Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 759/927/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 759/927/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Сорочка Є.О,, Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 25 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 03 вересня 2024 року № 1809 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Святошинський районний суд м.Києва рішенням від 25 березня 2025 року відмовив у задоволенні позову. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що в період з 19.05.2024 до 16.07.2024 позивач не уточнив вчасно свої військово-облікові дані. За твердженням апелянта позивачем виконано вимоги Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та вчасно 16.07.2024 уточнено військово-облікові дані протягом 60 днів, що підтверджується Витягом Управління (Центру) надання адміністративних послуг №1856114-16072024 та відміткою «Дані оновлено вчасно» у військово-обліковому документі із застосунку Резерв+. Апелянт зазначив, що відсутність факту правопорушення є безумовною підставою для скасування постанови, а наявні докази спростовують інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП України. Апелянт вказав, що позивач не ухилявся від військового обліку та служби, а був відсутній на обліку з незалежних від нього причин. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Постанова №1809 не містить конкретних даних про дату, місце та обставини вчинення правопорушення, що є порушенням ст. 283 КУпАП. Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та 10.09.2024 взятий на облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією військово-облікового документа №100920241320515300020. 27.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про вчинене адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . У протоколі зазначено, що позивач не перебуває на обліку в жодному ІНФОРМАЦІЯ_3 , не уточнив протягом 60 днів з моменту набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки згідно постанови Кабінету Міністрів від 18.05.202 №560, чим порушив п. 10-1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, які містяться у Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487. Правопорушення вчинено під час особливого періоду. Станом на день складання протоколу правопорушення триває. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 03.09.2024 о 09:00. Копію протоколу отримано позивачем 27.08.2024, що підтверджується власноручним підписом останнього. 03.09.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову №1809, якою за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що передбачено ч.3 ст.210-1 КУпАП, накладено штраф у сумі 25500 грн. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В цьому випадку спірні правовідносини склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1). Особливий період, у розумінні ст. 1 Закону України «Про оборону України», це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов`язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов`язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що обов`язок громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, зокрема: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; -виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. В абз. 3 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 зазначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: - через центр надання адміністративних послуг; - через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; - у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Отже позивач був зобов`язаний з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) уточнити персональні дані. В матеріалах справи наявний Витяг №1856114-16072024 з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на 16.07.2024, в якому у графі «Результат надання послуги» вказано «Даних про перебування на військовому обліку не знайдено в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Необхідно звернутися до ТЦК та СП для взяття на військовий облік». Також позивачем долучено до матеріалів справи Витяг з Резерв+, сформований 16.12.2024, в якому вказано, що дата уточнення даних - 10.09.2024. Вказані докази підтверджують зазначені у оскаржуваній постанові № 1809 відомості, про не уточнення позивачем протягом 60 днів з моменту набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, своїх персональних даних через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки згідно постанови Кабінету Міністрів від 16.05.2024 №560. Фактично позивач уточнив данні 10.09.2024, тобто більш ніж через 60 днів з моменту набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, у зв`язку з чим відповідачем було складено відносно позивача Протокол. Доказів уточнення своїх персональних даних до 10.09.2024 (включно) позивачем не надано. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за невиконання вимог п.10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487, а саме щодо не уточнення своїх облікових даних протягом 60 днів. Тобто не вчинення визначених законом дій у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 року(включно). Щодо доводів позивач про те, що він не ухилявся від військового обліку та служби, а був відсутній на обліку з незалежних від нього причин, колегія суддів зазначає наступне. У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач зазначав, що в 2008 перемістився до м. Києва в 2008 р. з АР Крим, та в 2019 р. звертався до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації управління праці та соціального захисту населення із заявою про взяття його на облік ВПО, однак отримав відмову. У березні 2022 року він змінив місце проживання та 29.03.2022 став на облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 , де був знятий 06.04.2022 через повернення до м.Києва. Позивач зазначив, що у квітні 2022 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття його на військовий облік, проте отримав відмову у взятті на облік, оскільки були відсутні документи місця проживання або довідка ВПО. Колегія суддів відхиляє наведені вище позивачем доводи, оскільки відповідно до абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Суд першої інстанції правильно зазначив, що Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" до 19.05.2024 не визначав строку виконання громадянами України військового обов`язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку. Проте з 19.05.2024 в Законі №2232-ХІІ частина 10 статті 1 викладена в новій редакції яка передбачала, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Позивачем фактично проігнороване виконання обов`язку, покладеного на нього вищезазначеними правовими норми Закону, та фактично на момент затримання (27.08.2024) не було уточнено даних щодо виконання військового обов`язку. Крім того позивач з квітня 2022 року до моменту затримання його не звернувся до ТЦК та СП для взяття на військовий облік. З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстави для її скасування відсутні. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 25 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.О. Сорочко А.Ю. Коротких