Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/7828/25

Справа № 127/7828/25 Провадження № 33/801/506/2025 Категорія: 23 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2025 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Безрученко Дениса Павловича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, встановив: Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді сорока годин громадських робіт. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок в дохід держави. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях події та складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП. У скарзі зазначає, що його вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами. Судом було досліджено наданий потерпілою відеозапис, однак, якість відео та звуку не дозволяла не тільки встановити особу, яка перебувала у приміщенні, але і зробити висновок щодо купюр, якими обмінювалися присутні особи у приміщенні та про що саме йшла розмова. Помилковим є висновок суду з приводу того, що він не з`являвся в судове засідання з метою спростування обставин справи, а також, що викладені в протоколі обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами. Він не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, оскільки іншого повідомлення, ніж судова повістка, КУпАП не передбачає. Судом залишено поза увагою, що відповідно до вимог ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до відповідальності за ст. 51 КУпАП, при розгляді справи є обов`язковою. Перевіривши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та адвоката Безрученка Д.П., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне. Із заяви (повідомлення) ОСОБА_2 до відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області від 19 лютого 2025 року слідує, що невідома особа чоловічої статі 19 лютого 2025 року близько 19 год. 06 хв., перебуваючи у приміщенні кав`ярні «Кайф», під час розрахунку за товар надала купюру номіналом 1 000 гривень, яка у подальшому виявилася сувенірною, у зв`язку з чим просила притягнути вказану особу до адміністративної відповідності за ст. 51 КУпАП (а.с.4). Вказана заява була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) за №2920 (а.с.3). Так як підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не було, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 51 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №670155, складеного поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Рачуком М.В. зазначено, що 19 лютого 2025 року близько 19 год. 06 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні кав`ярні «Кайф» за адресою: м.Вінниця, вул. 600-річчя, 40 А, розрахувався за придбаний товар сувенірною купюрою 1000 (одна тисяча) гривень, чим завдав збитку на вищевказану суму. Вказаними діями ОСОБА_1 вчини правопорушення, передбачене ч.2 ст.51 КУпАП (а.с.1). Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , вона являється власником кафе «Кайф», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 40 А. 19 лютого 2025 року у кафе у 19 год. 00 хв. зайшов невідомий чоловік, який розрахувався купюрою з написом «Сувенір» номіналом 1 000 гривень та отримав 885 гривень, після чого пішов у невідомому напрямку (а.с.5). Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 , вона працює баристою у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 40 А. 19 лютого 2025 року до кафе зайшов невідомий чоловік та замовив каву і хот-дог. Замовлення становило 115 гривень, після чого для оплати він передав їй купюру номіналом 1 000 гривень та вона передала йому решту 885 гривень. Після чого невідомий чоловік повідомив, що вийде та повернеться через 10 хвилин, однак, не повернувся. Після цього вона оглянула купюру, яку він їй надав та на ній було написано «сувенір» (а.с.6). ОСОБА_1 від надання письмових пояснень відмовився згідно ст. 63 Конституції України (а.с.7). Частина друга статті 51 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина у вчиненні даного правопорушення підтверджується матеріалами справи, однак, вказаний висновок зроблений судом за неповного з`ясування обставин даної справи. Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу вважає, що її мотиви є обґрунтованими, а відтак, вимоги скарги підлягають задоволенню. По-перше, суд першої інстанції розглянув справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема статтею 51 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, і це без будь-яких виключень. Застосування частини першої цієї статті у даній справі є недоречним, адже вона має загальний характер на відміну від частини другої, яка із загального масиву адміністративних правопорушень виокремлює ті правопорушення, розгляд яких повинен проводитись за обов`язковою участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що адвокат Багабунта Д.В., зазначивши в клопотанні причини неможливості особистої участі ОСОБА_1 (через хворобу) в судовому засіданні, просив відкласти розгляд справи на іншу дату. Однак, суд першої інстанції, керуючись ч.1 ст.268 КУпАП (яка не підлягає до застосування) розглянув справу без участі в ньому ОСОБА_1 , і таке порушення вже є самостійною підставою для скасування судового рішення. По-друге, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінуємого йому правопорушення, суд першої інстанції прийшов до висновку, про доведеність вини останнього у скоєному. Проаналізувавши мотивувальну частину постанови суду першої інстанції можна зробити висновок, які саме докази лягли в обґрунтування вини ОСОБА_1 : показання допитаної потерпілої, яка є власницею кав`ярні; протокол про адміністративне правопорушення; копія протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення; письмові пояснення; наданий потерпілою відеозапис. Але вказаним доказам суд першої інстанції не надав належної оцінки на предмет їх належності та допустимості, і не проаналізував інші докази, які є в матеріалах справи. У статті 280 КУпАП вказуються обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Відповідно до вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06 листопада 2015 року №1376, а саме розділу ІІ (Документування адміністративних правопорушень) складання протоколів про адміністративні правопорушення, протоколів про адміністративні затримання, протоколів про вилучення речей і документів, протоколів про огляд речей та особистий огляд, а також отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції. Відповідно до п. 15 цієї Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що орган поліції повинен зібрати достатньо доказів, необхідних для того, щоб вина особи у вчиненні правопорушенні була доведена, і поліція не обмежена в цьому. З долучених матеріалів взагалі не можливо беззаперечно стверджувати, що вказане в протоколі правопорушення скоєне саме ОСОБА_1 .. І в клопотанні про закриття провадження у справі в суді першої інстанції, і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що особу, яка можливо вчинила дане правопорушення не встановлено, адже не встановлювались особливі прикмети та ознаки, за якими можна було б ідентифікувати особу ОСОБА_1 .. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував факт перебування в цій кав`ярні, але категорично заперечував про розрахунок несправжніми грішми і отримання ним решти в сумі 815 грн. На запитання судді апеляційної інстанції, яким чином він був ідентифікований працівниками поліції як особа, яка вчинила правопорушення, ОСОБА_1 не зміг пояснити. З матеріалів справи не вбачається, як працівники поліції на третю добу після події встановили ОСОБА_1 як особу, яка вчинила це правопорушення. Протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення складений старшим слідчим 19 лютим 2025 року. В ньому власницею кав`ярні вказується про невідому особу чоловічої статті. В письмових поясненнях від 19 лютого 2025 року потерпіла (власниця кав`ярні) знову згадує про невідомого чоловіка, який розрахувався несправжньою купюрою, і який отримав решту в розмірі 885 грн. В письмових поясненнях свідок ОСОБА_3 , яка працює баристою у кав`ярні, вказує про невідомого чоловіка, який замовив каву і хот-дог та розрахувався сувенірною купюрою. Ні в протоколі, ні в двох згаданих письмових поясненнях не описано зовнішню анатомію, функціональні ознаки (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манера поведінки) і одяг особи, яка розрахувалась сувенірною купюрою. Ідентифікація людини за ознаками зовнішності являє собою встановлення тотожності або відмінності конкретної особи в оперативно-розшукових або кримінально-процесуальних цілях. Така ідентифікація можлива через індивідуальність зовнішнього вигляду людини та відносну його незмінність (стійкість). В теорії криміналістики є різні види ідентифікації людини за ознаками зовнішності, серед яких є такі, які найближче підходить до ситуації, яка склалась в кав`ярні в той день - це ідентифікація людини шляхом пред`явлення її для впізнання (можуть бути пред`явлені живі особи, їх фотозображення); ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення зовнішності з фото чи відео; ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення її зовнішності зі словесним портретом; ідентифікація людини шляхом зіставлення словесного портрета з фотозображенням. Працівниками поліції не було вчинено жодної із перелічених процедур ідентифікації особи, а при тому, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України, така слідча дія є необхідною. Свідка (баристу кав`ярні), яка безпосередньо отримала несправжню купюру, не було опитано на предмет чи зможе вона опізнати особу, яка розрахувалась сувенірною купюрою, не було опитано її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу. Потерпіла ОСОБА_4 у даній справі є потерпілою через те, що є власницею цієї кав`ярні, яка втратила кошти. Вона особисто не бачила особу, яка розрахувалась несправжньою купюрою, а тому її і не могли допитати на предмет ідентифікації особи. Отже, її письмові пояснення не мають доказового навантаження. Крім того, викликає сумнів факт розрахунку невідомою особою за зроблене замовлення сувенірною купюрою, адже, по-перше, на відео, яке є єдиним інформативним доказом у цій справі, не вбачається, що невідомий чоловік розраховується з баристою сувенірною купюрою. Поліцейські в складі СОГ, як фахівці в галузі криміналістики, знаючи як слід провести слідчу дію в кримінальних провадженнях, не зафіксували належним чином наявність такої купюри «одна тисяча сувенірів» в касі кав`ярні на момент виклику, не провели огляд купюри та не вилучили її. Як вказано в поясненнях свідків (потерпілої та баристи) невідомий чоловік розрахувався купюрою з написом «Сувенір». На фотографії купюри, яка приєднана до матеріалів справи є напис «одна тисяча сувенірів», і цей напис на купюрі явно не той, про який вказували свідки. Але при належному документуванні цього факту, таких розбіжностей не було б. Фотографія купюри «одна тисяча сувенірів», яка міститься в матеріалах справи, без належного документування, не несе ніякого доказового навантаження, адже за яких обставин (дата, час, місце тощо) було зроблено це фото не відомо, а тому стверджувати, що це саме ця сувенірна купюра, якою розрахувалась невідома особа, не можливо, а відтак ця фотографія не може бути речовим доказом у цій справі. Працівниками поліції та судом не було з`ясовано долю решти, яку отримала невідома особа. У ОСОБА_1 її виявлено не було. В матеріалах справи відсутні належні докази, за допомогою яких можна було б стверджувати без сумнівів про причетність ОСОБА_1 до даного правопорушення. Апеляційний суд зважає на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення в описі «склад адміністративного правопорушення» вказано, що розрахувавшись за придбаний товар, ОСОБА_1 завдав збитки на вищевказану суму. Таке формулювання об`єктивної сторони правопорушення є недопустимим, адже суперечить обставинам справи. По-перше, як стверджує свідок-бариста, невідомий лише замовив хот-дог та каву, але так і не забрав замовлення, а в протоколі вказано про оплату за придбаний товар. По-друге, апеляційний суд вважає, що збиток власниці кав`ярні ніяк не може складати 1000 грн, адже бариста дала невідомому чоловіку решту в розмірі 885 грн. Отже, протокол про адміністративне правопорушення теж є неналежним доказом у даній справі, в розумінні ст. 85 КПК України. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП). Відповідно до стаття 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Підсумовую чи, апеляційний суд вважає, що матеріалами справи, які не можна вважати належними доказами у справі, не доведена причетність ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення, яке йому інкримінують. За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало