Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/24575/24

Головуючий І інстанції: Панов М.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2025 р. Справа № 520/24575/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025, по справі № 520/24575/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн.), з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн.), починаючи з 23 квітня 2024 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 частково задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки, починаючи з 23 квітня 2024 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 за матеріалами електронної пенсійної справи отримував пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», при цьому при переведенні з пенсії у зв`язку з втратою годувальника на пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» відсутні підстави для застосування середньої заробітної (доходу), визначеної ч. 2 ст. 40 цього Закону, у зв`язку з чим вимоги позивача є безпідставними. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 08.07.1976 отримував пенсію по втраті годувальника. 23.04.2024 позивач звернувся до територіального пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. З 23.04.2024 ОСОБА_1 відповідачем було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. 10.05.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою через портал електронних послуг та просив застосувати при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати, що передує року звернення, тобто за 2021-2023 роки, як для особи, яка вперше звертається за призначенням пенсії за віком у 2024 році відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом №17460-16208/Т-03/8-2000/24 від 10.06.2024 ГУ ПФУ в Харківській області відмовило позивачу у застосуванні середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення, у зв`язку з відсутністю у нього такого права. Позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначена вперше, а тому відповідач при переведенні позивача з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком мав керуватися, у даному випадку, положеннями частини другої статті 40 вказаного Закону, а саме здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2021-2023 роки. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. З 01 січня 1992 року постановою Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року №1931-XII введено в дію Закон №1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення: за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Частиною 1 ст. 37 Закону № 1788-XII передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Отже, з 01 січня 2004 року Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. За приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, із матеріалів справи встановлено, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 отримував пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до заяви позивача від 23.04.2024 про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, позивача переведено на пенсію за віком та пераховано пенсію з 23.04.2024. З огляду на наведене вище правове регулювання та встановлені обставини, враховуючи, що перехід пенсії позивача відбувався в рамках Закону №1058-IV, колегія суддів доходить висновку, що за таких обставин має місце не призначення пенсії вперше, а переведення на інший вид пенсії в рамках одного Закону, у зв`язку з чим показник середньої заробітної плати має бути незмінним тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на проведення йому з 23.04.2024 перерахунку пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2021-2023 року є помилковим та таким, що зроблений при неповному з`ясуванні обставин у справі. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового про відмову у задоволенні позову. Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі № 520/24575/24 скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов