Постанова 4818 № 643/6340/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №: 643 / 6340 / 24 Головуючий 1 інстанції: Сугачова О.О. Провадження №: 33/818/ 871 /25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , з участю його захисника Семенова Є.С., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції, справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Московського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2025 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 10.06.2024 о 23:40 годині по проїзду Стадіонному, б. 2, у м. Харкові керував транспортним засобом «Suzuki Grand Vitara» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Водій погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в приміщенні КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, де згідно висновку № 1643 від 11.06.2024, виданого лікарем, заключний діагноз встановити неможливо за відсутності біологічного середовища (сечі) протягом трьох годин, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що правопорушнику було запропоновано здати сечу, однак не пропонувалося здати кров як біологічний матеріал для дослідження. Водій дійсно відмовився здати сечу для аналізу, однак це не свідчить про його відмову від огляду на стан наркотичного сп`яніння, через те що він не відмовлявся здати як біологічний матеріал кров. Таке право особи, що проходить огляд на стан наркотичного сп`яніння передбачено п. 13 розд. ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати. Позиції учасників апеляційного провадження В судове засідання в режимі відеоконференції взяли участь особа, що притягується до адміністративної відповідальності, та захисник. В судовому засіданні останні підтримували доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлювали незгоду з рішенням суду першої інстанції та просили його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення. Правопорушник наголошував на тому, що у зв`язку зі станом здоров`я не міг протягом обмеженого проміжку часу здати біологічний матеріал, який вимагали лікарі закладу охорони здоров`я, однак наполягав на проведенні аналізу крові на вміст наркотичних речовин, у чому йому було відмовлено. Тому вважає, що працівники поліції неправильно кваліфікували його дії як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, адже фактично він не відмовлявся від такого огляду. Відтак, правопорушник та його захисник стверджували, що у даному випадку склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсутній. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 10.06.2024 о 23:40 годині по проїзду Стадіонному, б. 2, у м. Харкові керував транспортним засобом «Suzuki Grand Vitara» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Водій погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в приміщенні КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, де згідно висновку № 1643 від 11.06.2024, виданого лікарем, заключний діагноз встановити неможливо за відсутності біологічного середовища (сечі) протягом трьох годин, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів правопорушника та його захисника про те, що склад адміністративного правопорушення відсутній у зв`язку з тим, що водію було відмовлено в праві пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння шляхом відбору крові як біологічного матеріалу для дослідження з огляду на наступне. З дослідженого судом відеозапису дійсно вбачається, що водій ОСОБА_1 , будучи зупинений працівниками поліції у комендантську годину та будучи повідомлений про виявлені ознаки сп`яніння і необхідність пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, погодився пройти такий огляд і прибув в супроводі працівників поліції до закладу охорони здоров`я, в якому проводиться відповідний огляд. Однак не будучи в змозі здати сечу для аналізу протягом майже чотирьох годин, правопорушник наполягав на проведенні аналізу крові, на що лікар йому повідомила, що у даному закладі охорони здоров`я відсутня можливість проведення аналізу крові на вміст наркотичних речовин, тому відсутня можливість провести огляд таким способом, а можливо провести лише аналіз сечі на вміст наркотичних речовин. Право проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння шляхом аналізу крові у випадках неможливості збору сечі для відповідного дослідження дійсно передбачено п. 13 розд. ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, однак у даному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, дане право водія порушене не було, адже його ніхто умисно не позбавляв можливості здати кров на дослідження, натомість така можливість була відсутня з об`єктивних причин, як випливає з обставин справи. Разом з тим, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції було з`ясовано, що правопорушник після події, що відбулася, не звернувся до іншого медичного закладу в інший день, щоб там здати сечу або кров тоді, коли його організм може видати ці біологічні зразки через біологічну особливість функціонування організму, щоб підтвердити відсутність в його організмі наркотичних залишків. Жодних подібних заходів для спростування підозри працівників поліції щодо перебування водія в стані наркотичного сп`яніння правопорушником в найближчий час після події вжито не було. Враховуючи такі обставини у сукупності, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що водій усвідомлено відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Виходячи з того, що факт відмови водія від проходження передбаченого законом огляду на стан алкогольного сп`яніння є доведеним, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме вказана особа визнана судом винною за відмову від проходження огляду на предмет перебування в стані алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент. З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими. З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає. Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд ПОСТАНОВИВ : Постанову Московського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило