Ухвала КЦС ВС № 944/1970/21

УХВАЛА 22 травня 2025 року м. Київ справа № 944/1970/21 провадження № 61-6125ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Івано-Франківської селищної ради, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 20 травня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії. Додатковим рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 500,00 грн. Постановою Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Івано-Франківську селищну раду відновити канаву для стоку каналізаційних та стічних вод по вулиці Степана Бандери між домогосподарствами 4 та АДРЕСА_1 , та демонтувати наявну трубу, яка виходить на земельну ділянку ОСОБА_1 . У решті вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року касаційну скаргу Івано-Франківської селищної ради на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року повернуто заявнику. 12 травня 2025 року Івано-Франківської селищна рада через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року та залишити в силі рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 20 травня 2024 року. Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. Івано-Франківською селищною радою порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. Зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції заявнику вручена не була, а про ухвалення постанови суду апеляційної інстанції заявник дізнався лише 28 січня 2025 року, у відповідь на адвокатський запит. 17 лютого 2025 року вперше подавав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року. Ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу було залишено без руху, однак, у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень на сплату судового збору заявник не зміг вчасно сплатити судовий збір, а тому ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року касаційну скаргу Івано-Франківської селищної ради повернуто заявнику. Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Тобто відлік строку на касаційне оскарження процесуальний закон визначає таким чином: протягом тридцяти днів з дня його проголошення або протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2024 року та 25 грудня 2025 року забезпечено надання загального доступу до постановиЛьвівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року. Тобто останнім днем строку на касаційне оскарження, з урахуванням вихідних днів, необхідно вважати 20 січня 2025 року. З 26 липня 2023 року Івано-Франківська селищна ради має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд». Згідно з карткою руху документу в підсистемі «Електронний Суд» 23 грудня 2024 року постанова Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року була доставлена до електронного суду. Вперше Івано-Франківська селищна рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою - 17 лютого 2025 року. Ухвалою Верховного Суду від 27лютого 2025 року касаційну скаргу залишено без руху. Вимоги ухвали Верховного Суду про усунення недоліків від 09 грудня 2024 року заявник не виконав, зокрема не заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та не надав відповідних доказів поважності причин пропуску процесуального строку, у зв`язку з чим ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року касаційну скаргу повернуто (ухвала доставлена до підсистеми «Електронний суд» 20 березня 2025 року). Вдруге Івано-Франківська селищна рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою лише 12 травня 2025 року, тобто через 53 дні після повернення первинної касаційної скарги. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22) зазначено, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 14 ЦПК Укаїни). Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу чи цивільного обороту. З практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведення заявником поважності причин пропуску процесуального не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін спору та правову визначеність у цивільних правовідносинах. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу правової визначеності. Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Подібні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року у справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року у справі «Тімотієвич проти України». Доводи клопотання про те, що у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень на сплату судового збору заявник не зміг вчасно сплатити судовий збір не можуть вважатися поважною підставою для поновлення строку на подання касаційної скарги. Враховуючи, зазначенеВерховний Суд вважає наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення неповажними, оскільки касаційна скарга не містить доводів про ненадходження з технічних причин постанови Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року до електронного кабінету заявника в підсистемі «Електронний Суд». Крім того, період з 20 березня 2025 року (повернення вперше поданої касаційної скарги) до 12 травня 2025 року (повторне подання касаційної скарги) є надто тривалим з огляду на наведені заявником аргументи. Отже клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містить належних і достатніх обґрунтувань на підтвердження об`єктивної неможливості подати касаційну скаргу протягом визначеного законом періоду часу. Частиною третьою статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених процесуальним законом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Отже Івано-Франківській селищній раді необхідно навести інші причини, які можуть свідчити про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надати достовірні докази на їх підтвердження. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має заначити відомості про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах. Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи. У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). Слід звернути увагу, що у порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, Івано-Франківська селищна рада не зазначає у касаційній скарзі усіх учасників справи, а саме ОСОБА_1 (позивач ), ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (треті особи). За змістом пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України укасаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб). За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявниці необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, та місце проживання або місцезнаходження всіх учасників справи. Частиною шостою статті 43 ЦПК України встановлено, що процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Таким чином, Івано-Франківській селищній раді необхідно надати суду докази надсилання копії уточненої редакції касаційної скарги всім учасникам справи. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення. Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Визнати наведені Івано-Франківською селищною радою Яворівського району Львівської області підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення неповажними. Касаційну скаргу Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 04 червня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Синельников