Ухвала КГС ВС № 911/2105/19

УХВАЛА 13 травня 2025 року м. Київ cправа № 911/2105/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О., секретар судового засідання - Лелюх Є. П., за участю представників: прокуратури - Колодяжної А. В. (прокурор за посвідченням), позивача - не з`явилися, відповідача-1 - не з`явилися, відповідача-2 - Одноволик І. В. (адвокат), відповідача-3 - Одноволик І. В. (адвокат), розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 (судді: Сибіга О. М. - головуючий, Мальченко А. О., Михальська Ю. Б.) у справі за позовом Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миронівської міської ради до: 1) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, 2) Фермерського господарства "Королевич", 3) ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури (прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держземагентства у Київській області), Фермерського господарства "Королевич" (далі - ФГ "Королевич"), ОСОБА_1 , в якому просив суд: 1) визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його; 2) визнати недійсними накази ГУ Держземагентства у Київській області про надання дозволів: - від 23.01.2015 № 10-123/15-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл на відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 12,9 га; - від 20.01.2015 № 10-52/15-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл на відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Коротищенської сільської ради Миронівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 10,2677 га; - від 20.01.2015 № 10-51/15-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл на відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Коротищенської сільської ради Миронівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 13,1689 га; 3) визнати недійсними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Київській області, якими затверджено проекти із землеустрою: - від 27.11.2015 № 10-8063/36-15-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки", яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку строком на 49 років, кадастровий номер 3222983400:02:002:0009, на території Коритищенської сільської ради площею 12,9000 га; - від 27.11.2015 № 10-8059/36-15-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки", яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку строком на 49 років, кадастровий номер 3222983400:02:004:0028, на території Коритищенської сільської ради площею 10,2677 га; - від 27.11.2015 № 10-8058/36-15-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки", яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку строком на 49 років, кадастровий номер 3222983400:02:004:0027, на території Коритищенської сільської ради площею 13,1689 га; 4) визнати недійсними: - договір оренди від 10.12.2015 щодо земельної ділянки площею 12,9000 га, кадастровий номер 3222983400:02:002:0009, 12.12.2015 зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Пархомчук Л. І., номер запису 12576196; - договір оренди від 10.12.2015 щодо земельної ділянки площею 10,2677 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0028, 12.12.2015 зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Пархомчук Л. І., номер запису 12575293; - договір оренди від 10.12.2015 щодо земельної ділянки площею 13,1689 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0027, 12.12.2015 зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Пархомчук Л. І., номер запису 12575838. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані накази видано всупереч положенням статей 116, 122, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 2 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство". Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.2019 відкрито провадження у справі № 911/2105/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.01.2020 у справі № 911/2105/19 у позові відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 апеляційну скаргу в.о. прокурора Київської області залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2020 у справі №911/2105/19 скасовано, а провадження у справі №911/2105/19 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 та частини 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 заяву Кагарлицької місцевої прокуратури про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено, матеріали справи № 911/2105/19 направлено для розгляду по суті до Миронівського районного суду Київської області. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 19.06.2023 закрито провадження у справі № 911/2109/19, роз`яснено прокурору, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 10.07.2023 справу № 911/2105/19 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області. Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2023 прийнято справу № 911/2105/19 до розгляду та відкрито у ній провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 911/2105/19 замінено Кагарлицьку місцеву прокуратуру на процесуального правонаступника Обухівську окружну прокуратуру; залишено без розгляду клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області про заміну позивача - Держгеокадастр на Ржищівську міську раду; замінено позивача - Держгеокадастр на його процесуального правонаступника - Миронівську міську раду; залучено до участі у справі № 911/2105/19 відповідача-3 - ОСОБА_1 . Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2024 (суддя Конюх О. В.) позов Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миронівської міської ради задоволено частково: визнано недійсними накази ГУ Держгеокадастру у Київській області, якими затверджено проекти землеустрою від 27.11.2015; визнано недійсними договори оренди землі від 10.12.2015; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що (1) звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Київській області (до перетворення ГУ Держземагентства у Київській області) для отримання в оренду земельних ділянок на території Коритищенської сільської ради, ОСОБА_1 діяв як голова ФГ "Королевич", а не як приватна особа, маючи намір збільшити банк земельних ділянок саме ФГ "Королевич"; (2) накази ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27.11.2015 № 10-8063/36-15-сг, № 10-8059/36-15-сг, № 10-8058/36-15-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" суперечать положенням статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, що є підставою для визнання недійсними оспорюваних наказів; (3) договори оренди землі від 10.12.2015 укладені на підставі незаконних наказів ГУ Держгеокадастру У Київській області від 27.11.2015 підлягають визнанню недійсними на підставі пунктів 1, 3 частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); (4) скасування наказів про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою не призведе до змін щодо правового статусу спірних земельних ділянок та обсягу прав сторін щодо них, отже є неефективним способом захисту права, тому підстави для визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 20.01.2015 № 10-52/15-15-сг, № 10-51/15-15-сг та від 23.01.2015 № 10-123/15-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" відсутні; (5) оскільки відсутні підстави для задоволення вимог про визнання недійсними наказів від 20.01.2015 та від 23.01.2015 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", то відсутні підстави для застосування до таких вимог позовної давності, а щодо застосування позовної давності до інших вимог позовної заяви - прокурор звернувся до суду без порушення строку позовної давності. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2024 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено через пропуск прокурором строку позовної давності та недоведеність поважних причин пропуску прокурором позовної давності за викладених у позовній заяві обставин. У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2024 у справі № 911/2105/19. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права (статей 256, 261, 267 ЦК України) та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: - від 22.01.2019 у справі № 916/400/16, від 17.06.2020 у справі № 359/9716/16-ц, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18 (згідно з якими в контексті позовної давності можливість довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, слід розуміти як передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини; або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив); - від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13 (згідно з якими закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості, про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення, порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав охоронюваних законом інтересів); - від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц (згідно з якими неправильними є висновки судів про обізнаність держави через утворені нею органи з фактом правопорушення з моменту його вчинення, оскільки закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи порушення, а з часом, коли в дійсності стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів (зокрема після проведеної перевірки); - від 07.06.2017 у справі № 910/27025/14, від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15, від 05.02.2019 у справі № 911/479/18, від 19.05.2020 у справі № 303/5411/17, від 20.06.2018 у справі № 911/3023/15 (згідно з якими забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, за результатом аналізу положень статті 256 Цивільного кодексу України Верховним Судом зазначено, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності, відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду); - від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05/2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18 (згідно з якими перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення, права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він (прокурор) довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу,- уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган); - від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14 (згідно з якими положення Закону України "Про прокуратуру" не зобов`язували прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесені будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а лише за наявності для цього відповідних підстав). ФГ "Королевич" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові. Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини: З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 22.03.2019 № 1005157892 вбачається, що голова господарства ОСОБА_1 15.09.2014 здійснив державну реєстрацію юридичної особи ФГ "Королевич", яке з 16.09.2014 перебуває на обліку в ГУ регіональної статистики та у Миронівській ОДПІ. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.04.2018 № 120067470 вбачається, що станом на дату державної реєстрації юридичної особи ФГ "Королевич" за головою господарства ОСОБА_1 було зареєстроване право оренди земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Зеленицької сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, орендодавець - держава в особі ГУ Держземагентства у Житомирській області, зокрема, кадастрові номери: - 1821782400:03:000:0235 площею 63,5055 га рілля, сіножаті (запис про інше речове право від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі від 17.12.2013 № 53/13); - 1821782400:04:000:0350 площею 91,5685 га рілля (запис про інше речове право від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі від 17.12.2013 № 51/13); - 1821782400:004:000:0351 площею 15,8598 га пасовища (запис про інше речове право від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі від 17.12.2013 № 46/13); - 1821782400:04:000:0356 площею 28,6742 га рілля, господарські шляхи і прогони (запис про інше речове право від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі від 17.12.2013 № 52/13); - 1821782400:04:000:0358 площею 27,463 га рілля, пасовища, сіножаті (запис про інше речове право від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі від 17.12.2013 № 49/13). ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Київській області із трьома клопотаннями, у яких, посилаючись на положення статті 123 ЗК України, просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, орієнтовними площами 12,99 га, 10,26 га, 13,16 га, на території Коритищенської сільської ради на 49 років за межами населеного пункту села Коритище для вирощування сільськогосподарських культур. ГУ Держземагентства у Київській області видано накази "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою": - від 20.01.2015 № 10-51/15-15-сг, яким надано згоду ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області орієнтовний розмір 13,1689 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності; - від 20.01.2015 № 10-52/15-15-сг, яким надано згоду ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області орієнтовний розмір 10,2677 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності; - від 23.01.2015 № 10-123/15-15-сг, яким надано згоду ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області орієнтовний розмір 12,9000 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. У листах від 08.04.2015 № 31-10-0.3-4034/0/17-15-сг, № 31-10.3-4031/0/17-15-сг, № 31-10-0,3-4033/0/17-15-сг з посиланням на положення стаття 7 Закону України "Про фермерське господарство" ГУ Держземагентства у Київській області рекомендовано ОСОБА_1 для прийняття рішення надати (крім поданих) відповідні графічні матеріали та обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, завірені належним чином. У відповідь на зазначені листи ОСОБА_1 надав листами від 10.07.2015 ортофотоплани земельних ділянок, обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, копії трудової книжки та диплому ОСОБА_1 . До власних письмових обґрунтувань розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства були додані копії свідоцтв про реєстрацію машин та механізмів. В подальшому ГУ Держгеокадастру у Київській області видано накази "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки": - від 27.11.2015 № 10-8058/36-15-СГ, яким затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області"; надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 13,1689 га (кадастровий номер 3222983400:02:004:0027) для ведення фермерського господарства строком на 49 років, встановило річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки; зобов`язано земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням із дотриманням вимог статей 96, 103 ЗК України, Закону України "Про фермерське господарство"; - від 27.11.2015 № 10-8059/36-15-СГ, яким затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області"; надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 10,2677 га (кадастровий номер 3222983400:02:004:0028) для ведення фермерського господарства строком на 49 років, встановило річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки; зобов`язано земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням із дотриманням вимог статей 96, 103 ЗК України, Закону України "Про фермерське господарство"; - від 27.11.2015 № 10-8063/36-15-СГ, яким затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області"; надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 12,9000 га (кадастровий номер 3222983400:02:002:0009) для ведення фермерського господарства строком на 49 років, встановило річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки; зобов`язано земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням із дотриманням вимог статей 96, 103 ЗК України, Закону України "Про фермерське господарство". На підставі виданих наказів між ГУ Держземагентства у Київській області в особі начальника Відділу Держземагентства у Миронівському районі Київської області (орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (орендар) укладено договори оренди землі: 1) від 10.12.2015, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 13,1689 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району (пункт 1) кадастровий номер 3222983400:02:004:0027 (у тому числі 13,1689 га рілля), форма власності - державна (пункт 2). Договір укладено на 49 років (пункт 7). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі безготівково у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки на рік (пункт 8). Передача земельних ділянок в оренду здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації права користування земельними ділянками за актом приймання-передачі (пункт 20). Орендар має право передавати в суборенду земельні ділянки або їх частини без зміни цільового призначення, передавати право користування земельними ділянками до складеного капіталу фермерського господарства (пункт 30). Додатками від 22.12.2015 до договору оренди землі від 10.12.2015 сторони підписали акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі об`єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 13,1689 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, кадастровий номер 3222983400:02:004:0027. Земельна ділянка надається для ведення фермерського господарства. Відповідно до інформації від 25.03.2019 № 160889829 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 3222983400:02:004:0027, площею 13,1689 га для ведення фермерського господарства вбачається, що 12.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського РУЮ Київської області вчинено запис 12575660 (з відкриттям розділу) щодо державної власності на зазначену земельну ділянку в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області. 12.12.2015 вчинено запис № 12575838 про інше речове право оренди земельної ділянки строком 49 років, орендар ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 10.12.2015, укладеного із ГУ Держгеокадастру у Київській області. До запису про інше речове право від 12.12.2015 № 12575838 внесено зміни, а саме доповнено запис інформацією про суборендаря - ФГ "Королевич" на підставі договору суборенди від 30.03.2016. Даних щодо дати внесення вказаних змін до запису від 12.12.2015 № 12575838 інформаційна довідка не містить. 2) від 10.12.2015, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 10,2677 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району (пункт 1) кадастровий номер 3222983400:02:004:0028 (у тому числі 10,2677 га рілля), форма власності - державна (пункт 2). Договір укладено на 49 років (пункт 7). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі безготівково у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки на рік (пункт 8). Передача земельних ділянок в оренду здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації права користування земельними ділянками за актом приймання-передачі (пункт 20). Орендар має право передавати в суборенду земельні ділянки або їх частини без зміни цільового призначення, передавати право користування земельними ділянками до складеного капіталу фермерського господарства (пункт 30). Додатками від 22.12.2015 до договору оренди землі від 10.12.2015 сторони підписали акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі об`єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 10,2677 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, кадастровий номер 3222983400:02:004:0028. Земельна ділянка надається для ведення фермерського господарства. Відповідно до інформації від 25.03.2019 № 160888607 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 3222983400:02:004:0028, площею 10,2677 га для ведення фермерського господарства, 12.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського РУЮ Київської області вчинено запис 12575084 (з відкриттям розділу) щодо державної власності на вказану земельну ділянку в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області. 12.12.2015 вчинено запис № 12575293 про інше речове право оренди земельної ділянки строком 49 років, орендар ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 10.12.2015, укладеного із ГУ Держгеокадастру у Київській області. До запису про інше речове право від 12.12.2015 №12575293 внесено зміни, а саме доповнено запис інформацією про суборендаря - ФГ "Королевич" на підставі договору суборенди від 30.03.2016. Даних щодо дати внесення вказаних змін до запису від 12.12.2015 № 12575293 інформаційна довідка не містить. 3) від 10.12.2015, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 12,9000 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району (пункт 1) кадастровий номер 3222983400:02:002:0009 (у тому числі 12,9000 га сади), форма власності - державна (пункт 2). Договір укладено на 49 років (пункт 7). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі безготівково у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки на рік (пункт 8). Передача земельних ділянок в оренду здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації права користування земельними ділянками за актом приймання-передачі (пункт 20). Орендар має право передавати в суборенду земельні ділянки або Їх частини без зміни цільового призначення, передавати право користування земельними ділянками до складеного капіталу фермерського господарства (пункт 30). Додатками від 22.12.2015 до договору оренди землі від 10.12.2015 сторони підписали акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі об`єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 12,9000 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, кадастровий номер 3222983400:02:002:0009. Земельна ділянка надається для ведення фермерського господарства. Відповідно до інформації від 25.03.2019 № 160887031 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 3222983400:02:002:0009, площею 12,9 га для ведення фермерського господарства, 12.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського РУЮ Київської області вчинено запис 12576069 (з відкриттям розділу) щодо державної власності на вказану земельну ділянку в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області. 12.12.2015 вчинено запис № 12576196 про інше речове право оренди земельної ділянки строком 49 років, орендар ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 10.12.2015, укладеного із ГУ Держгеокадастру у Київській області. До запису про інше речове право від 12.12.2015 № 12576196 внесено зміни, а саме доповнено запис інформацією про суборендаря - ФГ "Королевич" на підставі договору суборенди від 30.03.2016. Даних щодо дати внесення вказаних змін до запису від 12.12.2015 № 12576196 інформаційна довідка не містить. Відповідно до наданої Миронівським відділенням Білоцерківської ОДПІ інформації від 23.03.2018 № 604/9/10-02-10-15 платником орендної плати за земельні ділянки, кадастрові номери: 3222983400:02:002:0009 площею 12,9 га, 3222983400:02:004:0027 площею 13,1689 га, 3222983400:02:004:0028 площею 10,2677 га є ОСОБА_1 . За твердженням прокурора, ОСОБА_1 від ГУ Держгеокадастру у Київській області отримав спірні земельні ділянки поза конкурсом у необґрунтованих розмірах, оскільки він вже на той час був керівником фермерського господарства та мав у користуванні земельні ділянки, які отримував для ведення фермерського господарства, та з метою їх використання створив фермерське господарство. Згідно з частинами 1-3 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 911/2105/19 з огляду на таке. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Отже, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор, звертаючись з позовом у цій справі, пропустив строк позовної давності та не довів поважних причин його пропуску за викладених у позовній заяві обставин. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц). При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19). У позовній заяві від 14.08.2019 прокурор просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його. В обґрунтування поважності пропуску строку позовної давності на звернення до суду з цим позовом прокурор наголосив на тому, що про необхідність захисту інтересів держави прокурору стало відомо 26.01.2018 за результатами отримання інформації ГУ Держгеокадастру у Київській області та системного аналізу інформації різних органів державної влади, що підтверджують незаконне відведення у власність земель сільськогосподарського призначення поза волею власника. Прокурор зазначив, що великий обсяг документів, які підлягали дослідженню, складнощі пов`язані зі штучними перешкодами вивченням законності розпорядження землями сільськогосподарського призначення, велика кількість подібних до спірного випадку із прийняттям сільськими радами рішень на користь інших осіб, відмінних, але пов`язаних між собою, потребували значного часу для вивчення та аналізу, що свідчить про наявність об`єктивних перешкод для пред`явлення позову у визначені законом строки. Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 виснував, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову із пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Водночас до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків. Досліджуючи обсяг доводів прокурора щодо поважності причин пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що початком перебігу позовної давності щодо вимог про визнання недійсними наказів ГУ Держземагенства у Київській області є 20.01.2015, 23.01.2015 та 27.11.2015 (дата видачі наказів), початком перебігу позовної давності щодо вимог про визнання недійсними договорів оренди є 10.12.2015 (дата укладення оскаржуваних договорів); перебіг позовної давності у цій справі не зупинявся, не переривався та є пропущеним, оскільки сплив за вимогами про визнання недійсними наказів 20.01.2018, 23.01.2018 та 27.11.2018, а за вимогами про визнання недійсними договорів оренди - 10.12.2018. У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури посилається на те, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у справах № 916/400/16 (позов про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників товариства), № 359/9716/16-ц (позов про визнання недійсними розпоряджень місцевого органу виконавчої влади та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння), № 916/2828/18 (позов про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки), № 310/4139/13 (позов про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, скасування запису про його державну реєстрацію та повернення земельної ділянки), № 469/1203/15-ц (позов про визнання розпорядження та державних актів на право приватної власності на земельні ділянки недійсними та їх скасування), № 372/1387/13-ц (позов про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок), № 697/2751/14-ц (позов про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та скасування їх державної реєстрації), № 910/27025/14 (позов про визнання права власності та витребування майна), № 372/1988/15 (позов про визнання недійсними правочинів, витребування земельних ділянок, визнання недійсними державних актів, визнання відсутнім права), № 911/479/18 (позов про визнання недійсними рішень та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки), № 303/5411/17 (позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу), № 911/3023/15 (позов про визнання недійсною додаткової угоди до договору), № 405/4999/15-ц (позов про визнання недійсними рішення і державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов`язання їх повернути), № 369/6892/15-ц (позов про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування їх з чужого незаконного володіння), № 372/1387/13-ц (позов про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок), № 362/44/17 (позов про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння), № 367/6105/16-ц (позов про визнання недійсними рішень, скасування рішень про державну реєстрацію та витребування земельних ділянок із незаконного володіння), № 372/1036/15-ц (позов про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування землі), № 488/5027/14-ц (позов про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування запису про право власності та витребування земельної ділянки із незаконного володіння), № 372/2592/15 (позов про визнання недійсним розпорядження та державних актів на право власності на землю), № 310/4139/13 (позов про скасування рішення, визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, скасування запису про його державну реєстрацію та повернення земельної ділянки), № 57/314-6/526-2012 (позов про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників та скасування державної реєстрації змін до установчих документів), № 916/2828/18 (позов про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки), № 910/16586/18 (позов про визнання недійсними свідоцтва на знак для товарів та послуг), № 488/5476/14 (позов про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки) щодо застосування позовної давності. Так, скаржник наголошує на тому, що у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 916/400/16, від 17.06.2020 у справі № 359/9716/16-ц, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18 наведено правові висновки, згідно з якими в контексті позовної давності можливість довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, слід розуміти як передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини; або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13 наведено правові висновки, згідно з якими закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості, про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення, порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав охоронюваних законом інтересів. У постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц. від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц наведено правові висновки, згідно з якими неправильними є висновки судів про обізнаність держави через утворені нею органи з фактом правопорушення з моменту його вчинення, оскільки закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи порушення, а з часом, коли в дійсності стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів (зокрема після проведеної перевірки). У постановах Верховного Суду від 07.06.2017 у справі № 910/27025/14, від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15, від 05.02.2019 у справі № 911/479/18, від 19.05.2020 у справі № 303/5411/17, від 20.06.2018 у справі № 911/3023/15 наведено правові висновки, згідно з якими забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, за результатом аналізу положень статті 256 ЦК України Верховним Судом України зазначено, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності, відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду). У постановах Верховного Суду від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, від 22.05/2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 20.11.2018у справі № 372/2592/15, від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13, від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18 наведено правові висновки, згідно з якими перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення, права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він (прокурор) довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу,- уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган. У постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14 наведено правові висновки, згідно з якими положення Закону України "Про прокуратуру" не зобов`язували прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесені будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а лише за наявності для цього відповідних підстав. Проаналізувавши наведені правові висновки, на які як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається скаржник у касаційній скарзі, а також зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що такі судові рішення ухвалені за однакового правового регулювання спірних правовідносин (зокрема, статей 261, 267 ЦК України), що має місце і в цій справі. Верховний Суд відзначає, що відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При застосуванні наведених положень законодавства про позовну давність також слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, відповідно до якої ці правила пов`язані не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Так, прокурор, беручи на себе повноваження представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично бере на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16, від 08.02.2023 у справі № 922/3589/21). Так, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виснував, що прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру" своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (у цьому випадку - ГУ Держгеокадастру у Київській області) необхідну для подання позову інформацію, що фактично не спростовується прокурором, тобто у прокурора були усі правові підстави та можливості з`ясувати всі обставини та звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності, що прокурором з невідомих причин зроблено не було. Отже, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 916/400/16, від 17.06.2020 у справі № 359/9716/16-ц, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 07.06.2017 у справі № 910/27025/14, від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15, від 05.02.2019 у справі № 911/479/18, від 19.05.2020 у справі № 303/5411/17, від 20.06.2018 у справі № 911/3023/15, від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, від 22.05/2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-Ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 20.11.2018у справі № 372/2592/15 від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13, від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14, оскільки встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; хоча й за однакового правового регулювання спірних правовідносин, що має місце в цій справі, але у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у зазначених справах за змістовним критерієм. Застосування судом положень статей 261, 267 ЦК України у зазначених справах залежало від доведеності обставин справи та наданих до суду доказів на підтвердження подання позову у межах/поза межами позовної давності, а також наявності/відсутності поважності причин пропуску такої позовної давності, які унеможливили або утруднили своєчасне пред`явлення позову, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу. Верховний Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому колегія суддів врахує, що суд розглянув справу у межах доводів та вимог позовної заяви, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів, з огляду на принципи господарського судочинства. Враховуючи вищевикладене, у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження, є подібними. Отже, доводи касаційної скарги переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, зважаючи на зміст фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та правове регулювання, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються хоча й однакового правового регулювання, але за змістом критерієм є не подібними. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження скаржником не зазначалися та не обґрунтовувалися в поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 911/2105/19 закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Я. Чумак Судді Т. Б. Дроботова Н. О. Багай