Постанова 4803 № 204/12287/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4284/25 Справа № 204/12287/24 Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Кругман А. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравцова В. В. на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,- В С Т А Н О В И В: В лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження майна, що належить ОСОБА_1 , а саме встановлення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 ; на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;земельної ділянки кадастровий номер1223783400:04:002:0033 загальною площею 0,25 га;земельної ділянки кадастровий номер1221411000:01:048:0004, загальною площею 2.37 га., мотивуючи тим, що відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 1 506 017,88 грн. за договором позики від 28.02.2024 року та 5084 доларів США за договором позики від 01.06.2024 року, яку останній протягом тривалого часу не сплачує. Однак відповідач відмовляється повертати йому борг, оскільки кошів на даний час немає. Крім того позивач вказує, що відповідач має намір продати своє майно та переїхати проживати до Польщі. Крім того, заявник вказує, що 31.05.2025 він знайшов на сайті ОЛХ оголошення про продаж належної відповідачу 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 82 кв. м. Тому вважав, що забезпечення позову є обґрунтованим заходом, яке необхідно застосувати щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісний дій з боку відповідача. Такі заходи є необхідними з метою забезпечення позивачу ефективного судового захисту, складовою якого є виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025 року заяву ОСОБА_2 про застосування заходів забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження об"єктів нерухомого майна, які зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_1 , а саме: - квартири АДРЕСА_1 ; - житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельної ділянки, кадастровий номер 1223783400:04:002:0033, площею 0,25 га та -земельної ділянки, кадастровий номер 1221411000:01:048:0004, площею 2,37 га. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про скасування забезпечення позову. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що предметом спору є стягнення з відповідача 1 506 017,88 грн. та 5 084 доларів США. Станом на дату ухвалення Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська ухвали від 05.02.2025 року офіційний курс гривні до долара США становить 41,7927 за 1 долар США. Так станом на 05.02.2025 року 5 084 в гривневому еквіваленті становлять 212 474,08 грн. Тобто станом на дату постановлення Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська оскаржуваної ухвали предметом позову було стягнення 1 506 017,88 грн та 212 474,08 грн., що сукупно становить 1 718 491,96 грн. Відповідно до доказів, на які спирався суд під час вжиття заходів забезпечення позову, заявлених позивачем, а саме відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр оцінки захід» на адвокатський запит представника позивача, на яку посилається суд як на достовірний доказ оцінки вартості майна: «Середня ринкова вартість житлового будинку площею 226,8 кв.м. (матеріал стін: газобетон) розташованого у Дніпропетровській області Петриківський район с. Чаплинка, складає 1 040 297,50 грн. що еквівалентно 25 000,00 доларів США. Відповідно вартість 1/2 частини зазначеного будинку складає 520 148,75 грн. Середня ринкова вартість 3-х кімнатної квартири загальною площею 82 кв.м. у 5- ти поверховому панельному будинку по АДРЕСА_3 складає 1 331 580,8 грн.,що еквівалентно 32000 доларів США. Відповідна вартість 1/2 частини квартири складає 665 790,40 грн.» Одночасно відповідь ТОВ «Центр оцінки захід» на адвокатський запит представника позивача, на яку посилається Красногвардійський районний суд у своїй оскаржуваній ухвалі, на думку відповідача не є належним доказом по справі, адже відповідно до зазначеної відповіді визначена середня ринкова вартість 3х кімнатної квартири загальною площею 82 кв.м. у 5-ти поверховому панельному будинку по АДРЕСА_3 в той час як відповідач володіє 4-х кімнатною квартирою, а отже така квартира може мати іншу вартість ніж та, що зазначена у відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр оцінки захід» на адвокатський запит представника позивача. Також відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр оцінки захід» містить лише середню ринкову вартість подібних об`єктів нерухомості у відповідній місцевості. Відповідь ТОВ «Центр оцінки захід» на адвокатський запит представника позивача не є належним та допустимим доказом так як не містить інформації щодо предмету доказування. Також, відповідно до Інформації з ДРРП від 13.12.2024 року № 407948045 та № 407948248 відповідач є єдиним власником земельних ділянок кадастровий номер: 12237834000:04:002:0033 (прощею 0,25 га) та кадастровий номер 1221411000:048:0004 (площею 2,37 га). Вживаючи заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, в тому числі земельних ділянок кадастровий номер: 12237834000:04:002:0033 та кадастровий номер 1221411000:048:0004 судом не надано належної оцінки вартості зазначених земельних ділянок, адже вартість таких земельних станом на дату розгляду судом заяви позивача про забезпечення позову в суду відсутня. Крім того, згідно до відомостей, зазначених на сайті OLX реєстрацію (створення профілю) можливе за допомогою електронної пошти, номеру телефону, через сторінку у соціальній мережі Facebook, аккаунт Google та AppleID Будь-який з зазначених вище способів реєстрації не вимагає від особи, яка подає оголошення, підтвердження своєї особи, а тому будь-ким може бути зареєстрований профіль на веб-сайті olx.ua та розміщено оголошення з зазначенням даних іншої особи. Зазначені обставини свідчать про те, що судом не здійснено належної оцінки наданих позивачем разом зі своєю заявою доказів на підтвердження бажання відповідача здійснити відчуження свого майна. Судом не досліджено докази, які є предметом доказування під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, не надано поданим позивачем доказам належну оцінку та не застосовано відповідні норми права. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Про час та місце розгляду справи представник відповідача повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку повісток до електронного кабінету (а.с.63 зворот), позивач повідомлений рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами існує спір та предметом позову є вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 28.02.2024 у сумі 1 506 017,88 грн. та договором позики від 01.06.2024 у розмірі 5 084 доларів США. Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 407948045 від 13.12.2024, відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №388 від 23.06.2015, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мельник О.І., земельна ділянка,кадастровий номер 1223783400:04:002:0033, площею 0,25 га, яка належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу №492 від 29.06.2022, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Є.В., а також земельна ділянка, кадастровий номер 1221411000:01:048:0004, площею 2,37 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 132від 14.04.2023, посвідченого ПН ДМНО ОСОБА_4 . Крім того до позову додано лист директора ТОВ «Центр оцінкиЗахід» від 14.1.2024 з якої вбачається, що середня ринкова вартість 3-х кімнатної квартири загальною площею 82 кв.м у 5-ти поверховому панельному будинку по АДРЕСА_3 складає 1331580 грн., відповідно вартість1/2 частини складає 665790грн. та середня ринкова вартість житлового будинку площею 226,8 кв.м., розташованого у Дніпропетровській обл.., Петріківський район с.Чаплинка складає 1040297 грн., відповідно вартість1/2 частини складає 520148,75грн. Позивач, звертаючись до суду із відповідною заявою посилається на те, що ОСОБА_1 має намір здійснити відчуження свого нерухомого майна. На підтвердження вчинення відповідачем дій, які спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань за договором позики позивач надав суду роздруківку з оголошення з мережі Інтернет сайту ОЛХ, з тексту оголошень вбачається, що відповідачем на продаж була виставлена квартира АДРЕСА_1 , що збігається за адресою та відомостями, що вказані у наданій позивачем інформацій довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 407948045 від 13.12.2024 року. Задовольняючи клопотання про застосування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи доводи позивача, викладені в заяві про забезпечення позову і те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін та співмірності заходу забезпечення позову позовним вимогам, суд вважав за необхідне застосувати передбачений п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України вид забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна власником Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам процесуального права. Частиною другою статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинні містити, зокрема причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Згідно пунктів 1, 2, 4 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підстави забезпечення позову необхідно доводити документально, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зроблено висновок, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам». Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі №363/2197/17 (провадження №61-15477св19). При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 роз`яснив, що: «розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів». Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18. Матеріалами справи встановлено, що предметом спірних правовідносин є вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 28.02.2024 у сумі 1 506 017,88 грн. та договором позики від 01.06.2024 у розмірі 5 084 доларів США. Позивач звертаючись до суду із відповідною заявою, посилається на те, що відповідач має намір здійснити відчуження свого нерухомого майна. Тобто предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів із боржника у зв`язку із невиконанням ним зобов`язань щодо повного та своєчасного повернення позики. При цьому, відчуження майна, на яке може бути звернене стягнення, при виконанні судового рішення може унеможливити його виконання. Крім того до позову додано лист директора ТОВ «Центр оцінки Захід» від 14.1.2024 року, з якої вбачається, що середня ринкова вартість 3-х кімнатної квартири загальною площею 82 кв.м у 5-ти поверховому панельному будинку по АДРЕСА_3 складає 1331580 грн., відповідно вартість1/2 частини складає 665790грн. та середня ринкова вартість житлового будинку площею 226,8 кв.м., розташованого у Дніпропетровській обл.., Петріківський район с.Чаплинка складає 1040297 грн., відповідно вартість1/2 частини складає 520148,75грн. З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами існує реальний спір щодо зобов`язань за договором позики у сумі 1 506 017,88 грн. та договором позики від 01.06.2024 у розмірі 5 084 доларів США, обраний спосіб забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження об`єктів нерухомого майна, які зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_1 , а саме: - квартири АДРЕСА_1 ; - житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельної ділянки, кадастровий номер 1223783400:04:002:0033, площею 0,25 га та - земельної ділянки, кадастровий номер 1221411000:01:048:0004, площею 2,37 га, є співмірним із заявленими позовними вимогами, наявний зв`язок між обраним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також наявні підстави для висновку, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження на нерухоме майно ймовірне його відчуження, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідь ТОВ «Центр оцінки захід» на адвокатський запит представника позивача не є належним та допустимим доказом, так як не містить інформації щодо предмету доказування та оцінки майна, є необґрунтованими, оскільки відповідачем не спростовано та не надано суду іншу оцінку майна ніж надано позивачем. Посилання в апеляційній скарзі на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом не досліджено докази, які є предметом доказування під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, не надано поданим позивачем доказам належну оцінку та не застосовано відповідні норми матеріального та процесуального права, не заслуговують на увагу, оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а необґрунтованості заявлених позовних вимог, яким суд дає оцінку при постановленні рішення по суті заявлених вимог. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаного висновку суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, є відповідним змісту позовних вимог та зможе гарантувати реальне виконання рішення суду та ефективний захист прав як позивача так відповідача, не створює невиправданих обмежень відповідачу в його правах, а тому доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, суд відхиляє. Крім того,сторони не заперечують, що дружина відповідача звернулася до нього із позовом про поділ сумісного майна. Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, внаслідок чого підстав для її скасування не вбачається. Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, процесуальних порушень, які були б обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравцова В. В. залишити без задоволення. Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 травня 2025 року. Судді: