Постанова 4803 № 180/9/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4747/25 Справа № 180/9/25 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, - за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року, - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ 06.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди. Просив стягнути моральну шкоду в сумі 150000,00 гривень. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 , в відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утриманням податку та обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" судовий збір на користь держави в розмірі 1211 гривень 20 копійок. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 03.03.2025 року АТ «Марганецький ГЗК» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 20 000 грн. з утриманням податків та зборів. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідач виконує вимоги законодавчих та нормативно-правових актів з охорони та безпеки праці. Відповідач вважає, що сума стягнута на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. є завищеною, та не відповідає ступеню втрати позивачем професійної працездатності. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.51-52), у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Марганецьким гірничо-збагачувальним комбінатом, правонаступником якого на даний час є Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується копією трудової книжки Серії НОМЕР_1 , заведеної 11 квітня 1994 року на ОСОБА_1 . За час роботи на даному підприємстві, а саме: 23 вересня 2011 року о 11 год.15 хв. ОСОБА_1 отримав травму на виробництві, яка обумовлена умовами в яких він працював, а саме: з забій правого колінного суглоба, що підтверджується Актом №7/2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) та актом проведення розслідування нещасного випадку, який стався 23 вересня 2011 року о 11 год.15 хв. на ПАТ " Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"( форма Н-5). За даним нещасним випадком складені акти за формою Н-1 від 20 лютого 2013 року та за формою Н-5 від 20 лютого 2013 року. Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серія АБ №0003107 від 27.08.2013 року ОСОБА_1 27.08.2013 року первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності, у зв`язку з трудовим каліцтвом, в розмірі 20% , групу інвалідності не встановлено. Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серія 12 ААА №066459 від 23.07.2024 року ОСОБА_1 23.07.2024 року повторним оглядом ступінь втрати професійної працездатності у відсотках встановлено в розмірі 20%, безстроково, групу інвалідності - не встановлено. Виходячи з медичних документів, Акту № 7/2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом ( форма Н-1); акту проведення розслідування нещасного випадку, який стався 23 вересня 2011 року о11 год.15 хв. на ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (форма Н-5) суд прийшов до висновку про те, що у зв`язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, позивач отримав виробничу травму. Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця. Крім того, доводи представника відповідача факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із виробничою травмою, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач з моменту отримання травми постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. У нього присутнє постійне відчуття дискомфорту, стомлюваності, тривоги, емоційне пригнічення, переживання, роздратованість, які викликані наслідками виробничої травми. Крім того, останній позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, вимушений постійно приймати лікарські препарати, відчуває наслідки травми, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, все це вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров`я, що порушує нормальні життєві зв`язки ОСОБА_1 . Таким чином, встановивши, що виробнича травма позивача, яка завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено порушення трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок виробничої травми (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц). Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує значні тяжкі зміни його життєвих зав`язків, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі ушкодженням здоров`я, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 50 000 грн., без утриманням податку та обов`язкових платежів. З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з ч.1, 2 ст.153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Доводи апеляційної скарги спростовуються довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серія АБ №0003107 від 27.08.2013 року ОСОБА_1 27.08.2013 року первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності, у зв`язку з трудовим каліцтвом, в розмірі 20%. При таких обставинах, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" не підлягає задоволенню. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: